Постанова № 62228742, 25.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Нестеренко Н.В.

Суддя-доповідач - Гайдар Андрій Володимирович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року справа №415/3374/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Гайдара А.В., суддів Василенко Л.А., Жаботинської С.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 серпня 2016 року у справі № 415/3374/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про відновлення та перерахування виплати пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 12 серпня 2016 року у справі № 415/3374/16-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про відновлення та перерахування виплати пенсії, задоволено. В наслідок чого, зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області відновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років починаючи з 01 червня 2015 року. Перерахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену пенсію за вислугу років починаючи з 01.06.2015 року.(арк.справи 48-49)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем - Управлінням пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просив скасувати постанову та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.(арк. справи 54,55)

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_2, 04 жовтня 2005 року призначено пенсію за вислугою років, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати (відповідно до ст.50 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991року №1789-ХІІ (в редакції від 20.01.2005 року, чинній на момент призначення пенсії позивачу).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури» працівникам прокуратури збільшено посадові оклади, що згідно із ст.50 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для перерахунку пенсії за вислугою років.

ОСОБА_2 отримував пенсію до 25 березня 2015 року. 02.03.2015 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 -VIII від 02.03.2015р., який набрав чинності з 01.04.2015 року.

04 липня 2016 року ОСОБА_2, звернувся до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську із заявою про відновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років починаючи з 01.06.2015 року та нарахування та виплату недоплаченої пенсії за вислугу років починаючи з 01.06.2015 року (арк.справи 7).

Листом від 07 липня 2016 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії за посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року (арк.справи 8).

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та

виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

З 01.04.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-УІІІ від 02.03.2015

року (далі Закон № 213-УІІІ від 02.03.2015 року), пп. 2 п.12 розділу 1 якого внесені зміни

в ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких:

Тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року:

- у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на

призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на

умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про

судоустрій та статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не

виплачуються;

- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб,

на яких поширюється дія пункту 1ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового

мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85

відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму,

встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Крім того, згідно п. 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-УІІІ від

02.03.2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання)

працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів

(отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу

призначення пенсії.

В той же час, відповідно до п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-

VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення

всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року

скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне

грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну

службу», «Про судоустрій і статус суддів».

За змістом цієї правової норми, вона чітко визначає подію з ненастанним якої

припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне

довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну

службу», «Про судоустрій і статус суддів».

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997

року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив, що конкретна сфера

суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними

нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.

Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо

повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з

прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично

скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Також, колегія суддів зазначає, що 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ, яким внесено зміни до статті 47 Закону № 1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України», № 889-VII, від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», № 2453-VI, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV, не виплачуються.

Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VI.

Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 1058-IV.

Тобто, право на пенсію виникло ще при призначенні пенсії, а отже з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати вказаної пенсії відсутні.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 29 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24.12.2015 року (який набрав чинності з 1 січня 2016 року) у частині п'ятнадцятій статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., N 2 - 3, ст. 12, N 22, ст. 145) абзаци перший і другий викласти в такій редакції:

"15. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Таким чином, з 1 січня 2016 року позивачу, який працює на посаді заступника начальника першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Луганської області, тобто посаді та умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», призначена пенсія не виплачується відповідачем правомірно.

Стосовно позовних вимог щодо відновлення виплати призначеної пенсії та її перерахунку з 1 червня 2015 року.

Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За вимогами частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Між тим, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи (арк.. справи 4-6), 8 липня 2016 року позивач подав позов до суду про захист на його думку порушених прав з 01.06.2015 року, та просив поновити строк звернення до суду (арк.. справи 35-36), посилаючись на те, що на дані правовідносини розповсюджуються норми ст..ст.,268, 1173 та 1174 ЦК України позовна давність не поширюються, а також на те, що про порушене право на отримання пенсії йому стало відомо з відповіді відповідача від 07.07.2016 року, при чому суд першої інстанції клопотання про поновлення строк звернення до суду не розглянув, та задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що позивач належним чином не обґрунтував поважність причини пропуску строку звернення до суду за захистом свого права, вважає, що позивач мав можливість дізнатися раніше про порушене своє право, що підтверджується самою заявою позивача до відповідача, в якій він зазначає, що з 1 квітня 2015 року йому припинено виплату пенсії, тобто про порушення свого права на отримання пенсії позивач дізнався з моменту припинення йому виплати пенсії.

Колегія суддів вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково оприлюднюються.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку, з урахуванням приписів положення частини 2 статті 5 КАС України, відповідно до якої провадження в адміністративних справах здійснюються відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

Слід також зазначити, що помилковим є твердження, що відповідно до статті 87 Закону України від 05.11.1991 N 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини другої статті 87 Закону N 1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.

Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, положення наведених норм права регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ.

Водночас згідно з частиною другою статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, спори у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами, мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку.

Колегія суду, вважає, що в даному випадку порушене право позивача підлягає захисту в межах шестимісячного строку, що передувало строку звернення до суду, а саме з 8 січня 2016 року.

Однак, з огляду на вищевикладене, з 1 січня 2016 року у позивача відсутнє право на отримання пенсії відповідно до пункту 29 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24.12.2015 року, тому позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про здійснення перерахунку та виплату пенсії з 01.06.2015 року на підставі довідки прокуратури Луганської області №18-4466шк-16 від 02.07.2016 року (арк.. справи 9), колегія суддів зазначає, що дані позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки перерахуванню підлягає тільки отримувана пенсія. Крім того, довідка видана позивачу та отримана відповідачем 2 липня 2016 року, тобто пенсійний орган не може здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.06.2015 року, оскільки на той момент даної довідки, як підстави для перерахунку пенсії. не існувало. Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухвалені постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, з огляду на зазначене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 99, 100, 159, 160, 167, 183-2, 184, 195, 1951, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 серпня 2016 року у справі № 415/3374/16-а - задовольнити частково.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 серпня 2016 року у справі № 415/3374/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання поважної причини пропуску звернення до суду та поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області відновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років починаючи з 01 червня 2015 року по 7 січня 2016 року та перерахування та виплати ОСОБА_2 недоплаченої пенсії за вислугу років починаючи з 01 червня 2015 року по 7 січня 2016 року - залишити без розгляду.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий А.В. Гайдар

Судді Л.А.Василенко

С.В. Жаботинська