Ухвала суду № 62228693, 25.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року справа №805/2168/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів:

судді-доповідача Ястребової Л.В.,

суддів: Блохін А.А., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника відповідача Ламєкіна С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі № 805/2168/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД" (надалі - позивач, ТОВ "СК-ЛТД") звернулось до суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - відповідач) про визнання нечинним рішення № 0005371303 від 22.06.2016 року (а.с. 4-8).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 22.06.2016 року №0005371303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 214-215).

Відповідач, вважаючи зазначену постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, що мають значення для справи звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що в розумінні норм Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 року, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території, де проводиться АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на період антитерористичної операції звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, подання звітності, тощо. Платники, які продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, зобов'язані виконувати всі встановлені Законом № 2464-VІ функції. Апелянт також зазначив, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ, а лише надає можливість платникам ЄВ на період проведення АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. До того ж, апелянт звертає увагу, що Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 1669, у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 цього Закону, яким передбачалось звільнення платників єдиного внеску, які здійснюють свою діяльність на території проведення АТО або військового чи надзвичайного стану від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану виключено (а.с. 217-218).

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача до суду не прибув.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 23124940 місцезнаходження юридичної особи: 84180, Донецька область, місто Слов'янськ, м. Миколаївка, вул. Щорса, буд. 5, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку у відповідача, як платник податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22.03.2011 № 140/10/299-014-17 (а.с. 9).

Відповідач, Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо питань адміністрування єдиного внеску.

22 червня 2016 року відповідачем, на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення 0005371303 про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.05.2014 року по 30.12.2015 року: у розмірі 10% до 01.01.2015 року (7402,29 грн.) та у розмірі 20% з 01.01.2015 року (37407,40 грн.), а також пеню у розмірі 14181 грн., разом - 58990,69 грн. (а.с. 10-11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення від 22.06.2016 року №0005371303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску винесене Слов'янською ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у спірний період невиконання обов'язків платника єдиного внеску (з 21.05.2014 року по 30.12.2015 року) позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК), Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464-VІ), Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі - Закон № 1669-VII) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені ст. 9 Закону № 2464-VІ, зокрема, ч. 8 цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Абзацем 1 ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-VІ визначено, що її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За змістом вказаних норм вбачається, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, а у разі прострочення платежу контролюючим органом нараховується пеня в розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення такого платежу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За змістом цієї норми вбачається, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 не закінчилась.

На виконання Закону № 1669-VII, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Слов'янськ Донецької області.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено м. Слов'янськ Донецької області.

Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 та від 05.11.2014 р. № 1079-р.

З викладеного вбачається, що позивач здійснює свою діяльність в межах населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція, а саме, м. Слов'янськ Донецької області, яке відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є основним місцем реєстрації позивача.

Частиною 4 статті 11 Закону №1669 передбачено внесення змін до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції,чинної у спірний період) доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно, ТОВ «СК - ЛТД» несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало єдиний внесок у спірний період (з 21.05.2014 року по 30.12.2015 року), що не заперечується позивачем. Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують фактичну сплату ТОВ «СК - ЛТД» єдиного соціального внеску за спірний період, а саме, звіти про нарахування єдиного соціального внеску за квітень-грудень 2014 року, а також платіжні доручення про сплату єдиного соціально внеску, починаючи з серпня 2014 року і по грудень 2015 року (а.с. 38-147).

Разом з тим, слід зазначити, що у період невиконання обов'язків платника єдиного внеску, позивач здійснював господарську діяльність на території м. Слов'янська, яке включено до Переліку населених пунктів, на території яких провадиться антитерористична операція та в силу вимог Закону № 1669 звільнявся від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 № 2464-VІ на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Таким чином, позивач не мав права нараховувати позивачу штрафні санкції та пеню у загальному розмірі - 58990,69 грн.

Посилання апелянта на ту обставину, що Закон № 1669-VII не скасовує обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ, а лише надає можливість платникам ЄВ на період проведення АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивач, у спірний період, а саме, з 07 жовтня 2014 року по вересень 2015 року, в силу Закону № 1669-VII був звільнений від виконання обов'язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і саме тому штрафні санкції та пеня, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску не повинна була нараховуватись податковий органом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД"

Щодо посилання апелянта на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (надалі - Закон № 911-VIII ) внесено зміни до Закону № 1669, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 цього Закону виключено, колегія суддів дійшла до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин норми вищезазначеного Закону з огляду на наступне.

Пунктом 28 розділу І Закону № 911-VIII виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669.

Зазначений закон набрав чинності з 01 січня 2016 року, що передбачено п. 1 розділу ІІ цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі № 1-7/99 п. 28 розділу І Закону № 911 не має зворотної дії.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що положення, передбачені п. 9.3 розділу VIII Закону № 2464-VI щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених статтею 6 цього Закону, поширюються на позивача як на платника єдиного внеску, а також вказує, що, в даному випадку, для платника єдиного внеску не передбачено надання окремих документів, таких як заява про звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", сертифікатів Торгово-промислової палати, тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Слов'янської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області рішення від 22.06.2016 року №0005371303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальному розмірі - 58990,69 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції надана вірна правова оцінка обставинам справи, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складений 26 жовтня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі № 805/2168/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: А.А. Блохін

І.Д. Компанієць