Ухвала суду № 62228673, 25.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року справа №812/378/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Сухарьок М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі № 812/378/16 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 26637,64 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2016 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» (надалі - відповідач) про стягнення з Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за 2015 рік у сумі 26544,74 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2016 року по 20 квітня 2016 року у розмірі 92,90 грн., разом - 26637,64 грн. (а.с. 3-4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8»" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 26637,64 грн. відмовлено (а.с. 88-90).

Позивач, вважаючи постанову суду першої інстанції такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що нормами статей 19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативу робочих місць, а відповідач, на думку апелянта, не використав усіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, не здійснив самостійний пошук безробітних осіб з інвалідністю для працевлаштування, а тому, повинен сплачувати адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 96-97).

Апелянт у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в апеляційній скарзі просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, засобами електронного зв'язку надіслав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив, серед іншого розглядати справи без його участі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є юридичною особою, ідентифікаційний код - 13396264, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10-11) та здійснює свою діяльність на підставі Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 (надалі - Положення).

Згідно з п. 5 Положення, відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, збір сум адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; облік заборгованості по сплаті сум адміністративно - господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які виконують найману працю, претензійно - позовну роботу в судах різних інстанцій.

Відповідач, Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8»" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 32507163, місцезнаходження юридичної особи: 93108, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, буд. 311 Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8»(а.с. 25) та зареєстровано як роботодавець у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, про що свідчить довідка фонду від 28 вересня 2009 року № 99 (а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2016 року відповідачем, до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ. Згідно вказаного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 38 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 1 особа, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинна складати 2 особи (а.с. 15).

23 лютого 2016 року, позивач, звернувся до керівника Лисичанського міського центру зайнятості з листом № 283, в якому просив надіслати на адресу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів інформацію про отримання відомостей від, зокрема, Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування інвалідів, а також про випадки відмови у працевлаштуванні інвалідів, які направлялись центром зайнятості (а.с. 16).

Лисичанський міський центр зайнятості, листом № 8/05-444 від 11 березня 2016 року повідомив позивача, що КП «Лисичанська ЖЕК № 8» подавало звіти про наявність вакансій для інвалідів, а саме, у липні 2015 року та у грудні 2015 року про наявність 1 вакансії на посаду двірника та зазначив, що протягом 2015 року, центром зайнятості КП «Лисичанська ЖЕК № 8» інваліди для працевлаштування не направлялись (а.с. 17).

У зв'язку з тим, що відповідач надав звіт 10 ПІ за 2015 рік з некоректною інформацією, а саме, припустився помилки при розрахунку показників, зазначених у звітній формі, позивачем, 04 березня 2016 року до позивача направлено лист № 369, в якому останньому запропоновано надати до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звітну форму № 10-ПІ із зазначенням правильних показників по всім рядкам, в тому числі і з зазначенням середньорічної заробітної плати штатного працівника - 26 544,74 грн. у рядку «05» та суми АГС - 26544,74 грн. у рядку «06»

Зазначений лист отримано відповідачем 07.03.2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19).

Виправлений звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ надійшов на адресу позивача 15 березня 2016 року за вх. № 2062 (а.с. 20).

На підставі інформації, яка міститься у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, надісланого КП «Лисичанська ЖЕК № 8» до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, останній дійшов до висновку, що КП «Лисичанська ЖЕК № 8» не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році, у зв'язку з чим, нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеню.

Згідно розрахунку Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання КП «Лисичанська ЖЕК № 8» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році складає 26544,74 гривень. Крім того, у зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій, позивачем нараховано КП «Лисичанська ЖЕК № 8» пеню у розмірі 92,90 грн. (а.с.21).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з КП «Лисичанська ЖЕК № 8» адміністративно-господарських санкцій, оскільки на останнього не покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись, при цьому обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" від 21 березня 1991 року № 875 -XII (надалі - Закон № 875875 -XII), Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (надалі - Порядок № 70).

Частиною 3 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них належні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державні службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За змістом цієї норми, на думку апелянта, відповідачем не було виконано нормативу по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інваліда, у зв'язку з чим, підприємство мало сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 2 Порядку № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для неприпущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом 2015 року надавались звіти до Лисичанського міського центру зайнятості за формою №3-ПН (а.с. 34-39), тобто, належним чином інформовано Центр зайнятості про наявність вільних робочих місць у Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8» та потребу у направленні йому Центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, однак, вищенаведені заходи не призвели до позитивних результатів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Центром зайнятості інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування. Фактів відмови підприємства в працевлаштуванні інвалідів центром зайнятості не зафіксовано.

Слід зазначити, що відповідачем фактично були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2015 році відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону XII.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не були порушені вимоги Закону № 875-XII які передбачають відповідальність за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки КП «Лисичанська ЖЕК № 8» належним чином інформувало центр зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 21-253а14 від 09 грудня 2014 року.

Посилання апелянта на ту обставину, що за даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма 10-ПІ) відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не відраховано адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі середньорічної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем фактично не були порушені вимоги Закону № 875-XII, які передбачають відповідальність за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8»належним чином інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, адже саме Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи для інвалідів, з урахуванням рекомендацій МСЄК, наявності кваліфікації та знань.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції надана вірна правова оцінка обставинам справи, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі №812/378/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

М.Г. Сухарьок