Ухвала суду № 62228671, 25.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Басова Н.М.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року справа №812/822/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року в справі № 812/822/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0000321702, № 0000331702, № 0000341702 від 13.12.2013,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби податкові повідомлення-рішення:

- форми «В4» № 0000331702 про завищення від'ємного значення ПДВ у сумі 5771188,00 грн;

- форми «В1» № 0000321702 про завищення розміру бюджетного відшкодування в сумі 4905783,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 2452891,5 грн;

- форми «Р» № 0000341702 про збільшення суми бюджетних зобов'язань зі сплати ПДВ у сумі 497928,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 248964,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано вказані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не надання належної правової оцінки всім обставинам, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що матеріали та послуги, за рахунок придбання яких Приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» було сформовано податковий кредит у серпні-вересні 2013 року, прямо не пов'язані з його господарською діяльністю та використані в її реалізації не були, тому дії податкового органу відповідають вимогам чинного законодавства.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - ПрАТ «ЛИНІК», позивач) є юридичною особою та перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ, відповідач).

У період з 07.11.2013 по 18.11.2013 уповноваженими особами відповідача на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та пп. 2.2 п. 2, п. 3, пп. 5.3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України та наказу від 05.11.2013 № 196 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності розрахунків ПрАТ «ЛИНІК» з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання, сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку, відображеного в податковій декларації з ПДВ, поданій за серпень 2013 року та за вересень 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 19.11.2013 № 137/17-0/32292929, в якому встановлено порушення:

- п. 198.3, ст.198 ПК України, завищено податковий кредит на 6269116 грн, у т.ч. серпень 2013 - 2810283 грн, вересень 2013 - 3458833 грн;

- п. 200.1, п. 200.3 статті 200 ПК України, завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 5771188 грн, у т.ч. серпень 2013 року - 2577641 грн, вересень 2013 року - 3193 547 грн;

- п. 200.1, п. 200.2 статті 200 ПК України, занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 497928 грн, у т.ч. серпень 2013 року - 232642грн, вересень 2013 року - 265286 грн, що призвело до заниження суми, яка підлягає перерахуванню до бюджету;

- п. 200.4 ст. 200 ПК України, завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 4905783 грн, в т.ч. серпень 2013 року - 3100301 грн, вересень 2013 року - 1805482 грн.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що господарська діяльність ПрАТ «ЛИНІК» у перевіреному періоді не була направлена на отримання доходу, оскільки не здійснювалося виробництво нафтопродуктів, а тому відсутні підстави для формування податкового кредиту у серпні-вересні 2013 року за рахунок придбаних матеріалів та послуг, прямо непов'язаних з господарською діяльністю, яку позивач здійснював.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В4» № 0000331702 про завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 5771188,00 грн; форми «В1» № 0000321702 про завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 4905783,00 грн, штрафних санкцій в сумі 2452891,50 грн; форми «Р» № 0000341702 про збільшення суми бюджетних зобов'язань по сплаті ПДВ у сумі 497928,00 грн.

Основним видом діяльності ПрАТ «ЛИНІК» згідно з Довідкою АБ № 684049 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Управлінням статистики у місті Лисичанську 04.04.2013 є 19.20 - виробництво продуктів нафтоперероблення.

Податковим органом було встановлено, що протягом перевіреного періоду підприємство не здійснювало переробку нафти, виробництво та реалізацію нафтопродуктів. З березня 2012 року завод зупинив виробництво нафтопродуктів у зв'язку з проведенням позапланового ремонту обладнання, технічних пристроїв та комунікацій технологічних об'єктів.

Вказані обставини підтверджуються протоколом № 6 засідання технічної ради ПрАТ «ЛИНІК» від 20.02.2012, протоколом № 01/03/12 результатів заочного голосування Наглядової ради ПрАТ «ЛИНІК» від 01.03.2012, наказом ПрАТ «ЛИНІК» від 01.03.2012 № 06/9 та були повідомлені СДПІ листом від 12.06.2012 № Д011471 (вх. від 14.06.2012 № 1601/10).

У зв'язку із цим обсяги реалізації нафтопродуктів відсутні, але лишилися витрати підприємства пов'язані з придбанням електроенергії, природного газу, пожежної охорони та інші, які формують податковий кредит.

З метою підтримки обладнання в робочому стані, здійснення ремонту власними силами та сторонніми організаціями, для поповнення оборотних коштів, та для фінансування господарської діяльності підприємство отримує кредити та фінансову зворотню допомогу відповідно до:

- Договору позики № 01-03/12 від 01.03.2012. TNK SH Investments Limited надало ПрАТ «ЛИНІК» позику для поповнення оборотних коштів та для фінансування господарської діяльності позивача. Максимальний ліміт заборгованості складає 80000000,00 (вісімдесяти мільйонів доларів США). Відсоткова ставка за користування позикою встановлюється в розмірі 7,3% річних.

- Кредитний договір № 21-180-1 від 03.09.2004. Skilton Limited, Кіпр надало ПрАТ «ЛИНІК» грошові кошти в позику в мережах Револьверної кредитної лінії, що далі іменується «Кредитна лінія», з максимальним лімітом заборгованості до 28200000,00 (Двадцять вісім мільйонів двісті тисяч) доларів США. Відсоткова ставка за користування грошовими коштами в рамках Револьверної кредитної лінії, встановлюється у розмірі 11% річних. Кредит надається ПрАТ «ЛИНІК» для поповнення оборотних коштів, здійснення інвестицій та оплати будь-яких видатків, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності.

- Договору № 01Ф від 08.02.2013 про надання поворотної фінансової допомоги. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» надало ПрАТ «ЛИНІК» поворотну фінансову допомогу, сума Допомоги за Договором становить 136000000,00 (сто тридцять шість мільйонів) грн. За цим Договором проценти чи будь-яка інша винагорода за користування Допомогою не нараховуються

Відповідно до умов вищевказаних договорів, за рахунок отриманих кредитів та фінансової допомоги позивачем поповнено власні оборотні кошти, в результаті чого відбувається сплата за отримані товари (роботи, послуги), проводяться ремонтні роботи.

18.09.2013 ПрАТ «ЛИНІК» подало до СДПІ податкову декларацію з ПДВ № 9058214862 разом з додатками за серпень 2013 року.

До складу податкового кредиту серпня 2013 року включено: обсяг придбаних товарів (робіт, послуг), відображений у рядку 10.1 декларації в розмірі 14275320 грн, крім того сума ПДВ 2855064 грн, сума податкового кредиту у рядку 17 декларації - 2855064 грн.

21.10.2013 позивач подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ № 9066546603 разом з додатками за вересень 2013 року.

До складу податкового кредиту вересня 2013 року включено: обсяг придбаних товарів (робіт, послуг), відображений у рядку 10.1 декларації в розмірі 17527263 грн, крім того сума ПДВ 3505453 грн, сума податкового кредиту у рядку 17 декларації - 3501700 грн.

Відповідач не заперечує, що під час проведення перевірки позивачем було надано первинну документацію в повному обсязі, а також реальність вищевказаних договорів.

Спірним у даній справі є питання направлення господарської діяльності ПрАТ «ЛИНІК» в період, що перевірявся, на отримання доходу, оскільки виробництво нафтопродуктів не здійснювалося, а лише надавалися послуги вартісного характеру з оренди приміщень, обладнання, земельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 № 397 було затверджено перелік суб'єктів господарювання, в яких обов'язково створюється відомча пожежна охорона і позивача віднесено до таких суб'єктів.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗУ) фінансування заходів цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел.

Аналогічні норми містить і Положення про Цивільну оборону України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 № 299 (далі - Положення № 299, в редакції, що діяла на час проведення перевірки), відповідно до п. 3 р. V якого заходи цивільної оборони на підприємствах, в установах і організаціях, які перебувають на господарському розрахунку, проводяться за рахунок коштів, що виділяються на загальновиробничі, адміністративно-управлінські та експлуатаційні витрати.

Частиною 2 ст. 93 КЦЗУ передбачено, що обсяг фінансування, який виділяється потенційно небезпечними об'єктами та об'єктами підвищеної безпеки для проведення необхідних заходів цивільного захисту, має становити не менше ніж 0,5 відсотка обсягу валового доходу такого об'єкта.

Крім того, ПрАТ «ЛИНІК» згідно з положеннями статей 1, 9 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-ІІІ (далі - Закон № 2245-ІІІ) ідентифікується як об'єкт підвищеної небезпеки, тобто об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Безпечна експлуатація таких об'єктів потребує постійних витрат на забезпечення захисту людей та довкілля, утримання засобів ліквідації аварій у постійній готовності та технічно належному стані. Загальний перелік обов'язків суб'єктів господарювання щодо експлуатації об'єктів підвищеної безпеки викладено в ст. 8 Закону № 2245-ІІІ.

Оскільки забезпечення заходів цивільного захисту віднесено до обов'язків суб'єкта господарювання, такі витрати можуть включатись до складу витрат згідно з пп. 138.12.2 ПК України як інші витрати господарської діяльності, стосовно яких р. ІІІ цього Кодексу прямо не встановлено обмежень на віднесення до складу витрат.

Обов'язок щодо підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення стані зобов'язує позивача утримувати певну чисельність персоналу з виплатою йому заробітної плати, дотримуватись державних стандартів щодо забезпечення персоналу питною водою, належних санітарних умов праці (тепло, електропостачання, санітарні приміщення для зберігання одягу, миття, прання спецодягу, видача молока за шкідливі умови праці тощо), а тому придбання таких послуг має відбуватися незалежно від того чи виробляє підприємство нафтопродукти, чи тимчасово зупинилося для проведення ремонтних робіт.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги висновки податкового органу про відсутність у ПрАТ «ЛИНІК» права на формування податкового кредиту за операціями з придбання питної води, молока, послуг з хімчистки та прибирання приміщень, послуг з доставлення працівників позивача на підприємство транспортом, забезпечення теплом тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України № 808 від 28.12.2013 затверджено перелік видів та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку діяльність.

Так відповідно до зазначеної постанови діяльність ПрАТ «ЛИНІК» пов'язана з нафтопереробкою та віднесена до такої, що становить підвищену екологічну небезпеку. Обов'язок щодо підтримки в належному стані кореспондує з іншими нормативними та локальними актами.

Виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов'язкових операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний ремонт та його технічна підтримка регламентується певними локальними нормативними актами, а також обов'язковими нормами, встановленими законодавством та є фактично складовою функцій з експлуатації. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність.

Для проведення періодичних капітальних та поточних ремонтів, реконструкцій підприємство закуповує товарно-матеріальні цінності в одному податковому періоді, а використовує їх в інших, оскільки ремонт або реконструкція може тривати достатньо великий час.

При цьому податковий орган не надав суду переконливих доказів, що придбання ТМЦ у серпні - вересні 2013 року, здійснене без мети використання у подальшій господарській діяльності.

Окрім цього ПрАТ «ЛИНІК» має власну теплоелектроцентраль, яка виробляє парову та електричну енергію та відповідно до законодавства зобов'язане надавати послуги субабонентам незалежно від того, чи виробляються нафтопродукти. Відмова у наданні таких послуг тягне відповідальність за зловживання монопольним становищем, а це потребує придбання сировини (газу, реагентів) для підтримки виробничої діяльності ТЕЦ.

Відповідачем безпідставно не враховано, що у позивача існує обов'язок щодо підтримки технологічного обладнання в належному стані, для чого в холодний період року використовуються теплоносії на більшості установок навіть за умови зупинення виготовлення нафтопродуктів. На період ремонту підприємство також використовує пар для ремонту (пропарювання) технологічних трубопроводів та ємкостей.

Безпечне функціонування технологічного підприємства без енергоресурсів (води, газу, електричної енергії) є неможливим, тому виключення з податкового кредиту господарських операцій щодо їх придбання є протиправним.

На постійній основі на ПрАТ «ЛИНІК» працюють очисні захисні споруди для зменшення негативного впливу на оточуюче природне середовище, робота цеху потребує придбання реагентів для стаціонарних та пересувних лабораторій тощо, а отже виключення з податкового кредиту таких операцій є неправомірним.

За технічними нормами та правилами в постійній роботі також перебуває азотна станція, що виробляє інертний газ (азот) для заповнення трубопроводів та ємкостей з метою попередження пожеж та вибухів.

Також відповідно до матеріалів справи на зберіганні в позивача є залишок товарних продуктів нафтопереробки, також між ПрАТ «ЛИНІК» і ТОВ «Інспекторат «Україна» укладено угоду на проведення аналізу нафтопродуктів перед їх відвантаженням, що є обов'язковою законодавчою умовою реалізації нафтопродуктів.

Дострокове припинення договору в односторонньому порядку не передбачено його умовами і тягне для позивача господарські санкції, зокрема, відповідно до пункту 2.14 цього договору, у разі дострокового його розірвання ПрАТ «ЛИНІК» зобов'язано буде працевлаштувати 132 штатних працівника, які раніше були виведені (в аутсорсинг) зі штату за умовами цього договору на термін до червня 2014 року.

На підставі аналізу вищезазначеного судова колегія погоджується, що висновки податкового органу щодо відсутності права у позивача на податковий кредит за окремими господарськими операціями, у зв'язку із тимчасовою зупинкою окремого виду діяльності (переробки нафтопродуктів), - є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За приписами статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Право підприємців самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, охоплюється поняттям свободи підприємницької діяльності, яка гарантована статтею 42 Конституції України.

При цьому, свобода підприємницької діяльності може обмежуватися лише у прямо передбачених законом випадках шляхом встановлення заборони здійснювати підприємництво у певних видах господарської діяльності та визначення видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.

Види господарської діяльності, які здійснює (може здійснювати) ПрАТ «ЛИНІК», визначені статутом, що передбачає здійснення як господарської діяльності, яка підлягає обов'язковому ліцензуванню, так й інших видів господарської діяльності.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати виключно той вид господарської діяльності, який визначений ним в установчих документах як основний. Так само, як і не встановлено обмеження щодо здійснення інших видів господарської діяльності, для здійснення яких такий суб'єкт створювався.

У зв'язку із цим, право суб'єкта господарювання на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідне право на отримання бюджетного відшкодування, не може обумовлюватися здійсненням таким суб'єктом виключно основного виду господарської діяльності.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування для податку на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому, оподатковуються за відповідною ставкою усі операції, перелічені у пункті 185.1 статті 185 ПК України, крім тих, що не є об'єктом оподаткування, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовуються нульова ставка.

На підставі пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.3. статті 198 ПК України кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України свідчить, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Отже, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, є безпідставним висновок податкового органу, що ПрАТ «ЛИНІК» не має права на бюджетне відшкодування, оскільки ним сформований податковий кредит за господарськими операціями, які не пов'язані з основною господарською діяльністю. Доводи апеляційної скарги з цього приводу не підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку, яка поширюється також на кваліфікацію господарських операцій для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом указаної норми відповідний податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За приписами Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку. Для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Крім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов'язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.3, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваній постанові, що суть податку на додану вартість полягає в оподаткуванні не доходів, а витрат, в той час як економічний ефект не обов'язково має настати одразу після придбання послуг, тому прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року в справі № 812/822/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0000321702, № 0000331702, № 0000341702 від 13.12.2013 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року в справі № 812/822/15 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук