Ухвала суду № 62228664, 25.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голошивець І. О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року справа №264/8156/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року в справі № 264/8156/15-а за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, Державна казначейська служба України, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язати відповідача призначити та виплатити таку допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991, але не менше за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу як особі, якій після звільнення з військової служби встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в ОСОБА_4 відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки на день встановлення йому інвалідності не існувало правової норми, яка б передбачала таке право. Окрім цього апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивачу була встановлена інвалідність через 27 років після звільнення зі служби, у той час як чинним законодавством передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності не пізніше, ніж через три місяці після звільнення з військової служби.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 в період з 1983 року по 1985 рік проходив службу у збройних силах та брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан. Під час проходження служби в Республіці Афганістан та участі в бойових діях позивач отримав мінно-вибухове множинне осколочне поранення голови, тулуба, закриту черепно-мозкову травму, контузію.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 270463 від 03.05.2012 ОСОБА_4 встановлено третю групу інвалідності з 05.04.2012 - поранення, контузії та їх наслідків, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, до 01.06.2014.

З 01.06.2014 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності - поранення, контузії та їх наслідків, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, до 01.06.2017, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 496100 від 05.06.2014.

Витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 149 від 06.02.2012 підтверджено, що захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_4 14.07.2015 звернувся до Військового комісару Іллічівсько-Володарського ОРВК з відповідною заявою та надав копії необхідних документів, які були надіслані до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України.

Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України листом від 20.07.2015 № 40450 надав позивачу відповідь на його заяву, в якій роз'яснив про відсутність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги з приводу оформлення ним інвалідності пізніше визначеного терміну (більш ніж 3 місяці після звільнення зі строкової служби).

Не погодившись із вказаною відповіддю, позивач звернувся до Міністерства оборони України з листом, в якому просив виплатити належну йому одноразову грошову допомогу.

У відповідь на вказане звернення Міністерство оборони України листом від 30.10.2015 № 116/14/5/3562 сповістило ОСОБА_4, що оскільки у 2014 році йому не було встановлено вищу групу інвалідності, підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства немає.

Вважаючи, що такі відповіді не відповідають чинному законодавству та порушують його права, ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011- XII (далі - Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

За приписами статті 1 Закону № 2011- XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право передбачає забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011- XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011- XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

За приписами частини 1 статті 16 Закону № 2011- XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мав місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання такої інвалідності. Головним у спірних правовідносинах є наявність доведеного матеріалами справи причинного зв'язку між встановленням інвалідності та захворюванням або нещасним випадком, що мали місце в період проходження військової.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011- XII право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 по справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 по справі № 21-135а15.

Окрім цього згідно з пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі - Порядок № 499), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Приписами п. 7 Порядку № 499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом, є 05.04.2012, оскільки ця дата зазначена у довідці МСЕК серії 10 ААБ № 270463 від 03.05.2012 як дата встановлення ОСОБА_4 ІІІ групи інвалідності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта щодо відсутності в позивача права на отримання одноразової грошової допомоги та погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваній постанові, про необхідність зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу як особі, якій після звільнення з військової служби встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Законом № 2011- XII та № 499.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року в справі № 264/8156/15-а за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, Державна казначейська служба України, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року в справі № 264/8156/15-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук