Постанова № 62228601, 11.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 жовтня 2016 рокусправа № 804/1471/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представник позивача: ОСОБА_1

представник відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року

у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсною податкової консультації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання недійсною податкової консультації.

Позов обґрунтовано тим, що висновки оскаржуваної податкової консультації суперечать положенням Податкового кодексу України, а тому податкова консультація підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсною та скасовано податкову консультацію Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №952/10/04-36-17-04-13 від 16.02.2016 року.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позиція податкового органу щодо обов'язку фізичною особою-підприємцем відображати акцизний податок, який був перерахований фізичною особою-підприємцем до бюджету, у власному оподаткованому «доході», та сплачувати з урахуванням нього податок на доходи є помилковою. Фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат суми акцизного податку, включені до цін підакцизних товарів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивач просив надати консультацію щодо відображення фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування у Книзі обліку доходів та витрат сум акцизного податку в складі доходу, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності регулюється ст. 177 ПКУ (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування). Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої особи-підприємця. Тобто доходом особи є саме виручка в грошовій та не грошовій формі. В силу приписів законодавства, акцизний податок як складова ціни товару, що сплачується під час його придбання покупцем є коштами, що надходять на адресу продавця (виручкою у грошовій або не грошовій формі), а тому включається до складу загального оподатковуваного доходу.

Представником позивача надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на п. 177.3 ст. 177 ПКУ, згідно якого для фізичної особи підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додатну вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів. Зазначає, що податок на додану вартість є непрямим доходом, як і акцизний податок, включається до ціни підакцизних товарів. Податок на додану вартість та акцизний податок мають однакову правову природу (є непрямими), тому в силу п. 177.3 ст. 177 ПКУ акцизний податок як і податок на додану вартість не включається до доходу. Також зазначає, що в п.2, 5-8 ч. 6 «Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат» (затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 року № 481), встановлений вичерпний перелік, в якому відсутні посилання на включення фізичною особою-підприємцем акцизного податку до доходу чи до витрат, а тому висновки податкового органу про можливість відображення у доході сум акцизного податку є незаконним.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_3 11 лютого 2016 року звернувся до податкового органу про надання податкової консультації, просив надати податкову консультацію чи включаються суми акцизного податку, включені до цін підакцизних товарів, до доходу, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб, оскільки фактичний тягар оподаткування у даному випадку несуть покупці.

На звернення фізичної особи-підприємця надало відповідь від 16.02.2016 року №952/10/04-36-17-04-13 (надалі - податкова консультація), де роз'яснено, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до витрат суму сплаченого акцизного збору, включеного до вартості товару, який нею придбавається з метою подальшої реалізації, в обґрунтування своєї позиції послався на лист Державної фіскальної служби України від 18.01.2016 року №439/Б/99-99-17-02-02-02-17.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо можливості задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що податковий розглянув запит позивача від 11.02.2016 № 192 з питання відображення фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування в Книзі обліку доходів та витрат суми акцизного податку в складі доходу, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

У своїй відповіді (а.с. 15-17) податковий орган зазначив, що Податковий кодекс України від 02.12.10, №2755-УІ (із змінами та доповненнями, далі - ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом чітко визначаються повноваження і функції контролюючих органів (п.41.3 ст.41 ПКУ).

Відповідно до п.52.5 ст.52 ПКУ контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

З 1 січня 2015 року Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VII «Про внесення змін до ПКУ та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та інше паливо) та одночасно скасовано збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Порядок обчислення акцизного податку регулюється розділом VI Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.4 п. 14.1 ст.14 ПКУ акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку (п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ.

Так, в силу п.177.4 до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Однак, вказаний перелік не містить акцизного збору, включеного до вартості товару та сплаченого під час його придбання.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що податковим органом надана правильна податкова консультація, а ототожнення позивачем акцизного податку та податку на додану вартість в даному випадку не є правильним.

Слід зазначити, що Форму та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат (далі - Порядок) затверджено наказом Міндоходів від 19.09.2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

Порядком передбачено зазначення суми отриманих доходів без податку на додану вартість. Суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів не виключаються із сум отриманого доходу.

Сума акцизного збору, у разі її включення до вартості проданих товарів, зазначається фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування у графі 2 «Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності» Книги обліку доходів і витрат, однак не відображається в графах 5-8 «Витрати, пов'язані із господарською діяльністю».

Таким чином, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має право включити до витрат суму сплаченого акцизного збору, включеного до вартості товару, який нею придбавається з метою подальшої реалізації.

Крім того, відповідь на вищевказане питання висвітлено в листі ДФС України від 18.01.2016 року № 439/Б/99-99-17-02-02-17.

Так, відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Отже, в силу приписів п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177 ПК України та п.2 ч.6 Порядку №481 акцизний податок як складова ціни товару, що сплачується під час його придбання покупцем є коштами, що надходять на адресу продавця (виручкою у грошовій або негрошовій формі), а тому включається до складу загального оподатковуваного доходу.

Виходячи з викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року - скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак