Вирок № 62228001, 26.10.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2609/16-к

Номер провадження 1-кп/623/203/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гуренко М.О., прокурора Красиля І.І., при секретарі Бобриш М.С., обвинуваченої ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015220320001234 від 26.07.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку смт. Борова, Харківської області, українку, громадянку України, з середньою освітою, не працюючу, раніше не судиму, має трьох дітей (ОСОБА_2 2005р.н., ОСОБА_3 2008 р.н., ОСОБА_4 2012 р.н.), яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2016, близько 22 години ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, діючи з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_6, під приводом здійснення телефонного дзвінка, взяла у останнього мобільний телефон «FLY» модель IQ 4416 ERA Life 5, вартістю 328 грн. і зникла з ним, обернувши вказаний телефон на свою користь, в подальшому продавши його за 60 гривень, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 328 грн.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України визнала повністю, показала в суді, що підійшовши до компанії молодих людей попросила у одного з них подзвонити, коли їй потерпілий дав телефон вона пішла з ним. Після цього продала цей мобільний телефон за 60 грн., у скоєному щиро розкаялася.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності її позиції, їй роз'яснено, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні та знаходить правильною кваліфікацію її дій за ч.1 ст.190 КК України, тобто (шахрайство) - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особу обвинуваченої, суд вбачає наступне: ОСОБА_1 офіційно не працює, вдова, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг на її поведінку не надходило, раніше не судима, має трьох дітей (ОСОБА_2 2005р.н., ОСОБА_3 2008 р.н., ОСОБА_4 2012 р.н.), про що свідчать: свідоцтва про народження дітей, довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості та копія паспорту.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останньою.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачена визнала себе винуватою, відповідно до ст.12 КК України, віднесений до злочину невеликої тяжкості.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття обвинуваченої.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 судом не встановлені.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженої, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Враховуючи визнання вини та щире каяття обвинуваченої ОСОБА_1, відсутність судимостей, наявність трьох неповнолітніх дітей з урахуванням наведених вище обставин справи, суд вважає за можливе призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.190 КК України у вигляді штрафу.

Цивільний позов заявлений не був.

Витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченої.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 12, 15, 50, 60, 63, 65-67, 68, 190 КК України, ст. ст. 2, 94, 351 368-371, 373-376, 395КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 30 (тридцять) неоподаткованих мінімумів доходів городян, що складає 510 (п'ятсот десять) грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу не обирати.

Речовий доказ: мобільний телефон «FLY» модель IQ 4416 ERA Life 5, повернутий потерпілому ОСОБА_6 під розписку - вважати повернутим.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 витрати на проведення товарознавчої експертизи №4176 від 25.08.2016 року в сумі 439 грн. 80 коп. на користь держави, код 24060300, р/р 31419544700005, код банка 37999680, МФО 851011, УДКС в Комінтернівському районі м.Харкова.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко