Ухвала суду № 62227554, 20.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1388/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1783/2016

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Безпека Захід» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Безпека Захід» на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року позивач звернувся в суд з вищенаведеним позовом до відповідача, мотивуючи вимоги тим, що 26.11.2015 року його було звільнено з роботи з посади охоронника Приватного підприємства «Безпека Захід» на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. При звільненні йому нараховано, але не виплачено 945 грн. 98 коп. заробітної плати за період з 09.11.2015 року по 26.11.2015 року. Заробітну плату позивачу не виплачено, у зв'язку з чим він просив стягнути з відповідача в порядку ст. 117 КЗпП України середній заробіток за кожен день затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Безпека Захід» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства «Безпека Захід» на користь ОСОБА_2 945 грн. 98 коп. заборгованої заробітної плати за період з 09.11.2015 року по 26.11.2015 року.

Стягнуто з Приватного підприємства «Безпека Захід» на користь ОСОБА_2 6 959 грн. 71 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.11.2015 року по день фактичного розрахунку, а саме, по 19.04.2016 року.

Стягнуто з Приватного підприємства «Безпека Захід» в спеціальний фонд Державного бюджету України 551 грн. 20 коп. судового збору.

Стягнуто із присудженої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.11.2015 року по день фактичного розрахунку, а саме, по 19.04.2016 року, в розмірі 6959 грн. 71 коп. та заборгованої заробітної плати в розмірі 945 грн. 98 коп. за період з 09.11.2015 року по 26.11.2015 року всі обов'язкові платежі та внески.

На зазначене рішення Приватне підприємство «Безпека Захід» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність рішення вимогам закону. На думку апелянта суд не врахував той факт, що представником відповідача було надано суду платіжну відомість про видачу зарплати позивачу за вересень 2015 року, згідно якої позивач отримав 600 грн., що останній не заперечує. Проте судом дана обставина не врахована, так як суд стверджує, що у вересні 2015 року позивач у ПП «Безпека Захід» не працював. Крім того судом не враховано той факт, що ОСОБА_2 направлявся на роботу в ПП «Безпека Захід» з Івано-Франківського центру зайнятості та згідно договору від 22.09.2015 року Центр зайнятості зобов'язаний виплачувати Безробітному (ОСОБА_2.) допомогу по безробіттю у розмірах та в строки, що встановлені відповідно до законодавства. Суд не врахував пояснення представника відповідача про те, що у відомості було вчинено формальну технічну помилку, а саме, замість слова листопад було написано слово вересень, хоча сам позивач визнав, що у вересні він у відповідача не працював, а знаходився на стажуванні у центрі зайнятості, та факт отримання грошей в сумі 600 грн. не заперечує.

Зазначає, що трудову книжку позивач отримав в день звільнення.

Також апелянт вказує на те, що висновок суду стосовно доказів проведення розрахунку з позивачем не надано, не відповідає дійсності, оскільки наявні в матеріалах справи документи підтверджують факт отримання позивачем коштів в сумі 600 грн.

Крім того зазначає, що згідно розрахунково-платіжної відомості №11 за листопад 2015 року позивачу було виплачено 600 грн., а залишкову суму в розмірі 252 грн. 29 коп. було перераховано позивачу поштовим переказом 29.01.2016 року в зв'язку з тим, що цього числа позивачем було проведено розрахунок з ПП «Безпека Захід», а саме, здано товаро-матеріальні цінності, які були закуплені за рахунок коштів приватного підприємства.

Таким чином, апелянт вважає, що документальні докази свідчать про те, що позивачем отримано кошти в сумі 856 грн. 50 коп. заробітної плати, що він не заперечує.

Апелянт просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Позивач подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки позивача (а.с.3-4) та пояснень представника відповідача, позивач працював у відповідача на посаді охоронника з 09 листопада 2015 року по 26 листопада 2015 року.

Із листа начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області (а.с.8) вбачається, що перевіркою встановлено, що позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 945 грн. 98 коп., однак платіжна відомість про виплату позивачу заробітної плати за період роботи відсутня.

Представник відповідача на спростування вказаного факту надав суду платіжну відомість (без номера) про видачу зарплати за вересень 2015 року, згідно відомості позивач отримав 600 грн.

Однак у вересні 2015 року позивач не працював у відповідача. Доказів того, що позивач отримав заробітну плату за листопада 2015 року представник відповідача суду не надав.

Також представник відповідача надав суду довідку про доходи позивача за період з 10.11.2015 року по 26.11.2015 року в розмірі 945 грн. 98 коп., що підтверджує факт роботи позивача у відповідача протягом листопада 2015 року, а не вересня 2015 року, а також підтверджує розмір нарахованої заробітної плати, яка вказана у листі Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У порушення вказаних вимог чинного законодавства України, розрахунок з позивачем в день звільнення відповідачем не було проведено.

Доказів проведення розрахунку з позивачем відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 945 грн. 98 коп. підлягає до стягнення.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідач прострочив виплату позивачу розрахунку в день звільнення строком на 103 дні.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 67 грн. 57 коп.

За таких обставин відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.11.2015 року по день фактичного розрахунку, а саме, по 19.04.2016 року в розмірі 6 959 грн. 71 коп. (67,57*103).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд не враховував той факт, що у платіжній відомості про видачу зарплати позивачу за вересень 2015 року допущено помилку та замість слова «листопад» вказано «вересень», не заслуговують на увагу, оскільки таким доводами суд першої інстанції дав належну оцінку.

Також інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Безпека Захід» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук