Ухвала суду № 62227497, 25.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/3976/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1776/К/16 суддя Борис О.Н.

Категорія - 39 (ІІ) Доповідач - Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барльської А.П., Зубакової В.П.,

при секретарі: Масловій К.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2016 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2016 року подана позовна заява залишена без руху з підстав не відповідності її вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2016 року позовна заява визнана неподаною та повернута позивачу з підстав не усунення виявлених судом недоліків в установлений строк.

В апеляційні скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду від 26.07.2016 року й направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та обмеження доступу до правосуддя. Вважає, що підстави для залишення без руху поданої позовної заяви відсутні, оскільки остання відповідає вимогам діючого ЦПК України щодо форми й змісту, за її подання сплачено судовий збір. Вказує на те, що час діючий ЦПК України не визнає в якості підстав для залишення без руху позовної заяви неподання доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не визначення ціни позову стосовно вимог майнового характеру за умови сплати судового збору, не надання оригіналу квитанції про сплату судового збору та надання копій документів в належній якості.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечує проти доводів апеляційної скарги й просить її відхилити, залишивши без змін постановлену судом ухвалу від 26.07.2016 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою судді від 13.07.2016 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та надано строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання копії ухвали, оскільки позивачем в позовній заві не викладено обставин та доказів, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги до відповідача ОСОБА_5, не зазначено в чому полягає суть порушеного права, не визначено ціни позову стосовно вимог майнового характеру та не надано оригіналу квитанції про сплату судового збору, додані до матеріалів справи копії документів виконані нечітко (а.с. 1-2). Для усунення вказаних недоліків позивачу надано строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Копію ухвали отримано представником позивача ОСОБА_2 21.07.2016 року, що підтверджується розпискою в матеріалах справи (а.с. 7).

22 липня 2016 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду першої інстанції заяву, в якій викладено пояснення щодо відповідності поданої ним позовної заяви вимогам чинного ЦПК України з проханням вирішити питання про відкриття провадження у справі (а.с. 9-11).

Постановляючи ухвалу від 26.07.2016 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в установлений строк не усунув недоліки позовної заяви згідно вимог ухвали судді від 13.07.2016 року, а подана 22 липня 2016 року заява не є належним виконанням вказаної ухвали.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», зазначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК.

Встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, суддя постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали (ч.1 ст. 121 ЦПК України). Аналогічне положення міститься і в роз'ясненнях, наведених Верховним Судом України в п. 7 Постанови Пленуму №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Разом з тим, як передбачено, ч.2 ст. 80 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не визначено ціну позову щодо вимог майнового характеру й сплачено судовий збір за вимоги майнового та немайнового характеру на загальну суму 204,80 грн., що підтверджується дублікатом квитанції від 09.07.2016 року (а.с. 4).

Крім того, в заяві від 22.07.2016 року представник позивача послався на неможливість визначення точної ціни позову щодо майнових вимог.

Однак, суд на зазначене уваги не звернув та безпідставно через неподання доказів, які б обґрунтовували заявлену ціну позову залишив позов без руху, а потім визнав його неподаним та повернув позивачу, не виконавши при цьому вимог ч.2 ст. 80 ЦПК України.

Не може бути підставою для залишення без руху, а в подальшому повернення позовної заяви позивача й ненадання позивачем суду першої інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору, оскільки в даному випадку суд, виконуючи вимоги закону, мав перевірити зарахування судового збору, згідно копії квитанції, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

При цьому, вказана норма не встановлює вимог щодо обов'язку позивача подати докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, одночасно з поданням позову, оскільки такий обов'язок покладається на сторони до або під час попереднього судового засідання в справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті (ч.1 ст. 131 ЦПК України).

Як роз'яснив Верховний Суд України в п.7 Постанови Пленуму№ 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Таким чином, позивач у своїй позовній заяві має зазначити саме засоби доказування, в яких містяться докази, що дозволять довести його правову позицію, і про які йому відомо.

Подана позивачем позовна заява містить такий виклад обставин з посиланням на докази, що підтверджується її змістом.

Питання ж про характер спірних правовідносин, наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст.ст. 212, 214 ЦПК України під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Інші недоліки, викладені в ухвалі судді про залишення позовної заяви без руху, взагалі знаходяться за межами вимог ст. 119 ЦПК України і не можуть бути визнані обґрунтованими.

За таких обставин, на думку колегії суддів, повернення судом першої інстанції позовної заяви з підстав невиконання вищенаведених вказівок суду не відповідає вимогам закону, й позбавляє ОСОБА_1 права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Європейської Конвенції прав людини.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу суду від 26 липня 2016 року - скасуванню з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2016 року - скасувати.

Матеріали цивільної справи повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідно до вимог ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: