Рішення № 62226576, 03.10.2016, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/1965/16-ц

№ 2/207/1292/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року Багійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Юрченко І.М.

при секретарі Сівачук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Кам'янське в особі Адміністрації Південного району про визнання права на жиле приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду позивач в обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначив, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10, але квадратура квартири не дозволяє мешкати родині з шести осіб.

Рішенням виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради від 15.12.2004 №346 вона зарахована до загального списку на отримання житлової площі. На теперішній час вона перебуває під номером 86.

Так як згідно ст. 31 Житлового кодексу України розподіл житла здійснюється лише відносно осіб, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, вона неодноразово зверталась до виконавчого комітету для виділення житлової площі, але отримувала відмову у зв'язку з тим, що виділення житлової площі здійснюється в порядку черговості за обліком громадян, які потребують поліпшення житлових умов і за наявності неприватизованих вивільнених квартир для повторного заселення.

Зважаючи на те що коштів на купівлю власної квартири вона не має, працюючи техніком КЖЕП «ОРІОН», їй було виділено службове приміщення, де вона власними коштами відремонтувала цю квартиру за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчать квитанції про придбанні будівельні матеріали. Відповідно до актів від 25 грудня 2015 року та 16 січня 2016 року в зазначеній квартирі ніхто не мешкає з 2011 року, особистих речей в квартирі не має.

Але коли вона звернулась до керівництва КЖЕП «ОРІОН» про видачу їй документа про підтвердження її права користування зазначеною квартирою, вона отримувала лише відмовки, що «все гаразд, документи відпрацьовуються».

З моменту виділення зі слів їй квартири, за адресою: АДРЕСА_1, вона регулярно сплачує всі комунальні послуги, підтримує житло у задовільному стані. Разом з цим вона зустрілась з проблемою, що не може оформити особові рахунки в підприємствах, що є надавачами послуг.

Згідно зі ст. 61 Житлового Кодексу України передбачається, що користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.

Такий договір укладається у письмовій формі на підставі ордера на житлове приміщення, який відповідно до ст. 58 Житлового Кодексу України є єдиною підставою для вселення у це житлове приміщення.

Але відповідно до квитанцій про сплату комунальних послуг вона, не порушуючи правила користування жилим приміщенням, фактично виконує умови типового договору найму жилого приміщення.

Ордер на її ім'я для вселення у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, уповноваженим органом місцевого самоврядування не надавався.

Але відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. N37 «Про службові жилі приміщення» адміністрація КЖЕП «ОРІОН» у 2014 році надала в якості житла для службового користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Як з'ясувалось з часом будь-яких документів, підтверджуючих її право на користування зазначеною квартирою, вона надати не може, а тому зареєструвати своє місце проживання не має можливості.

У 2016 року КЖЕП «ОРІОН» припиняє свою діяльність, а тому її вимоги щодо оформлення за нею квартири АДРЕСА_1 залишаються без задоволення.

У зв'язку з цим вона не має можливості скористатись правом, згідно ст.41 Конституції України, в якій зазначається, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права комунальної власності відповідно до закону. А також згідно ст. 47 - кожен має право на житло.

За інформацією місцевих органів влади вищезазначена квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Дніпродзержнськ, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також відсутні особи які б мали місце реєстрації в зазначеній квартирі.

Враховуючи вищевикладене, для захисту свого права на житло вона змушена звертатись із зазначеною позовною заявою до Баглійського районного суду.

На підставі зазначеного позивач просила визнати за нею право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, в порядку користування; Адміністрації Південного району, як органу реєстрації здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1

Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просить справу слухати за її відсутністю, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Через канцелярію Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська надав заяву, в якій просив розглянути справу за відсутністю представника відповідача, зазначив, що проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та обставин, якими вони обґрунтовані не заперечує. Окрім того, відповідно до письмових пояснень заступника міського голови (ар.с.75) зазначено, що статтею 118 ЖК УРСР визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Статтею 121 ЖК УРСР передбачено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Відповідно до п.6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04.02.1988 №37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної міської Ради народних депутатів.

Відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 30.03.2016 № 152-06/VII «Про затвердження положення про адміністрацію Південного району Дніпродзержинської міської ради» - адміністрація Південного району Дніпродзержинської міської ради є виконавчим органом Дніпродзержинської міської ради що діє на правах самостійного департаменту.

Враховуючи вищезазначене, та те, що квартира розташована за адресою АДРЕСА_1 є службовою, просили розгляд справи в подальшому проводити без представника адміністрації Південного району Дніпродзержинської міської ради та винести рішення на розсуд суду.

Враховуючи вищенаведене у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності до того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України особа, що бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.

Оскільки відповідач не заперечував жодної з обставин, наведених позивачем на обґрунтування своїх вимог, ці обставини слід вважати доведеними.

Визнанням позову не зачіпаються права та інтереси осіб, не залучених до участі у справі і його можна прийняти.

Дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 10.06.2013 року працювала техніком дільниці №1 на Комунальному житлово-експлуатаційному підприємстві «Оріон», що підтверджується копією її трудової книжки (ар.с.9-17).

Рішенням виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради від 15.12.2004 №346 вона зарахована до загального списку на отримання житлової площі, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинську ради від 27.08.2012р. (ар.с.73).

Працюючи техніком КЖЕП «ОРІОН», їй було виділено службове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 Так, відповідно до протоколу №1 зборів колективу дільниці №1 КЖЕП «ОРІОН» від 17 червня 2015р. було ухвалено підтримати ОСОБА_1 про виділення їй житла в квартирі №1 в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 та сприяти у вирішенні питання проживання та оплати комунальних послуг (ар.с.71), на підставі чого начальник дільниці №1 КЖЕП «ОРІОН» звернувся до директора КЖЕП «ОРІОН» зазначивши, що ОСОБА_1 - технік дільниці №1, яка потребує покращення житлових умов, займає жилу площу 42, 7 м.кв в цокольному поверсі п'ятиповерхового будинку за адресою АДРЕСА_1 та просив вирішити питання щодо постійного проживання та оплати комунальних послуг (арс.67). Відповідно до наказу №132а від 20.07.2015р. за підписом директора КЖЕП «ОРІОН» (ар.с.74), Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «ОРІОН» звернулося до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинської міської ради (ар.с. 23), до виконавчих органів адміністрації Баглійського району (ар.с.20, 21) з приводу надання житла в цокольному поверсі техніку дільниці №1 ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та включення квартири за адресою АДРЕСА_1 до числа службових комунального житлово-експлуатаційного підприємства «ОРІОН» (ар.с.18, 19, 21, 22).

Відповідно до відповіді Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради від 13.05.2016 р. (ар.с.25) Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради не заперечує щодо включення квартири за адресою: АДРЕСА_1 до числа службових комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Оріон».

Відповідно до актів від 25 грудня 2015 року та 14 січня 2016 року в зазначеній квартирі ніхто не мешкає з 2011 року, особистих речей в квартирі не має (ар.с.53-55).

Відповідно до акту КЖЕП «ОРІОН» від 18.01.2016р. (ар.с.70), ОСОБА_1 разом з членами своєї родини проживають за адресою АДРЕСА_1 з 18.01.2016 року. З 03.08.2015року по 18.01.2016 року в квартирі проводився ремонт за кошти мешканців. Відповідно до акту КЖЕП «ОРІОН» (ар.с.69) підтверджується той факт, що позивач власними коштами відремонтувала цю квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а саме замінено вхідні та міжкімнатні двері, стіни оштукатурені і обклеєні шпалерами нового зразка, замінені батареї системи ЦО, пофарбовані дерев'яні вікна, здійснено заміну електропроводки, зовні будинку відремонтовано вимощення біля будинку, про що також свідчать квитанції про придбанні будівельні матеріали (ар.с.31-45).

Позивачка почала сплачувати комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 ще в 2015 році, що підтверджується відповідними квитанціями (ар.с.46-52)

Таким чином відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. N37 «Про службові жилі приміщення» адміністрація КЖЕП «ОРІОН» надало позивачу в якості житла для службового користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з цим у 2016 року КЖЕП «ОРІОН» припиняє свою діяльність, у зв'язку з тим, що наказом №31 від 15.09.2016 року Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання» прийнято рішення щодо припинення (ліквідації) Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «ОРІОН» (ар.с.66), а тому вимоги позивача щодо оформлення за нею квартири АДРЕСА_1 залишаються без задоволення.

У зв'язку з цим позивач не має можливості скористатись правом, згідно ст.41 Конституції України, в якій зазначається, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права комунальної власності відповідно до закону. А також згідно ст. 47 - кожен має право на житло.

Відповідно до ст. 395 Цивільного Кодексу України до видів речових прав на чуже майно належить право користування (сервітут).

Відповідно до ст.ст. 401, 402. 404 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Особисті сервітути - це обмежені речові права, які уповноважують конкретну особу на безпосереднє користування чужим майном і в такий спосіб задовольняють певні її потреби. Згідно з ЦК України, вони встановлюються в тому разі, коли потреби цієї особи "не можуть бути задоволені іншим способом" (п.1 ст.401 ЦК).

Зміст та вид сервітутного користування бувають дуже різними і визначаються при його встановленні. Зміст та вид права користувача у яких може бути визначений не чітко. У таких випадках зміст сервітут, витлумачуватиметься судом за правилами ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.402 ЦК спір про встановлення сервітуту вирішується судом у разі недосягнення домовленості про його встановлення. Якщо особа, яка вимагає встановлення сервітуту, не зверталась до власника нерухомого майна з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, в неї відсутня підстава для звернення до суду.

Позивачка неодноразово зверталась із заявами про надання їй в користування АДРЕСА_1 (ар.с.24), з такими ж заявами з приводу надання житла в цокольному поверсі техніку дільниці №1 ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1. зверталося КЖЕП «ОРІОН» (ар.с.20, 21, 23)

Більш за те відповідно до відповіді Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради від 13.05.2016 р. (ар.с.25) Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради не заперечує щодо включення квартири за адресою: АДРЕСА_1 до числа службових комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Оріон», а в своїх письмових поясненнях (ар.с.75) заступник міського голови повідомляє суд, що квартира розташована за адресою АДРЕСА_1 є службовою.

Згідно ч.ч. 1-5ст. 29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Закон № 1382-ІУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із реєстрацією місця проживання, положення ст. 6 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин виникнення, зміни чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Відповідно до ч.І ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Кривіцька ш Кривіцький проти України" (№ 8863/06) 2 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій.

Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Згідно зі ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.04.85 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» в силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.

Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень. Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім'ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

Відповідно до положення про адміністрацію Південного району, затверджене рішенням міської ради від 30.03.2016 № 152-06/VП саме до повноважень адміністрації відноситься повноваження у галузі обліку та розподілу житла.

Також відповідно до рішення міської ради від 26.02.2016 № 101-05/VІІ «Про здійснення повноважень у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб», на адміністрації Баглійського, Дніпровського та Заводського районів покладено повноваження щодо виконання функцій і обов'язків органу реєстрації фізичних осіб за місцем проживання/перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016р. №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі, серед яких визначено і рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

Згідно з ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки відповідач у справі не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а також те, що підстав вважати, що визнанням позову будуть порушені чиїсь інтереси, або він суперечить закону, не встановлено, його можна прийняти, та позов задовольнити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 174, 208, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади міста Кам'янське в особі Адміністрації Південного району про визнання права на жиле приміщення задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, в порядку користування.

Адміністрації Південного району, як органу реєстрації здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Юрченко