Ухвала суду № 62226461, 20.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

20 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 вересня 2015 року, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 24 лютого 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 червня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 вересня 2015 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 24 лютого 2016 року, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23 грудня 2011 року у розмірі 38 994 грн 55 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 27 324 грн 63 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 9 136 грн 85 коп., заборгованості по пені та комісії за користування кредитом у розмірі 200 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 1 833 грн 07 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 червня 2016 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У заяві ОСОБА_4 порушується питання про скасування рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 вересня 2015 року, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 24 лютого 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 червня 2016 року та ухвалення нового судового рішення з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме 207 та 1055 ЦК України;

невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частин першої та другої статті 207 ЦК України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4 посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня та 13 листопада 2013 року, постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 березня та 10 червня 2015 року.

6 вересня 2016 року судді-доповідачу ОСОБА_5 передано заяву ОСОБА_4 про перегляд зазначеного судового рішення та додані до неї документи.

З огляду на неможливість продовження розгляду справи суддею ОСОБА_5 на підставі прийняття Верховною Радою України постанови про його звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, 6 жовтня 2016 року замінено зазначеного суддю автоматизованою системою на суддю Лященко Н.П.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у відкритті провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 порушила умови кредитного договору, допустила заборгованість, яка підлягає стягненню. Розмір заборгованості судом визначено з урахуванням умов договору та вимог закону.

Оскільки кредитний договір складається з анкети-заяви, яку позивач підписувала та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, то переоформлення кредитної картки не свідчить про недійсність кредитного договору.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року, наданій заявником як приклад, установлено, що, оскільки застережень щодо продовження строку позовної давності, нарахування неустойки відповідно до Умов заява не містила, то суд першої інстанції правильно вважав, що банком пропущено строк звернення до суду.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року, наданій заявником для порівняння, зазначено, що відповідачка скориставшись правом, наданим їй чинним законодавством, звернулась із заявою про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Порівняння змісту наданих для порівняння судових рішень зі змістом судових рішень, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову, аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

З огляду на викладене підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У наданих для порівняння постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 березня та 10 червня 2015 року, зазначено, що Умови надання кредиту фізичним особам, пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Таким чином, підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з його невідповідністю викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбачена пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, теж відсутня.

Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 вересня 2015 року, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 24 лютого 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 червня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н.П. Лященко В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук