Рішення № 62225077, 20.10.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1249/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.

за участі секретарів Локоткова І.С., Томіленко В.В., Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „НОВА" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути з відповідачів солідарно у відшкодування матеріальної шкоди кошти в сумі 24 780 грн., вартість послуг оцінювача в сумі 950 грн. та стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Вимоги мотивує тим, що 19 квітня 2015 року о 22 год. 45 хв. в м. Києві на проспекті Ватутіна, е/о № 88 відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з його автомобілем НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2015 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП.

Стосовно автомобіля «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1, нібито було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „НОВА".

13.05.2015 р. він, не дочекавшись добровільних дій з боку відповідача ОСОБА_2 щодо відшкодування шкоди, звернувся до ПАТ СК «Нова» із заявою про виплату страхового відшкодування за вх. № ЦБ-2559 на яку відповіді не отримав, проте у подальшому надійшов лист з відмовою страхового відшкодування.

З метою встановлення розміру шкоди він звернувся до оцінювача СПД ОСОБА_4, яким складено звіт від 18.06.2015 р. № 0292/15 з визначенням матеріального збитку завданого власнику автомобіля ЗАЗ Ланос, н.з. НОМЕР_2, у розмірі 23 903,83 грн. Вартість роботи за складання звіту 950 грн.

Про проведення огляду його пошкодженого автомобіля 16.06.2015 року своєчасно були повідомлені обидва відповідачі, але присутнім був лише ОСОБА_2

Після цього його автомобіль було відновлено ФОП ОСОБА_5, вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу становила 24 780 грн., згідно акту здачі-прийняття робіт від 20.06.2015 року.

Він з великою турботою відноситься до свого автомобіля з самого початку його придбання, технічний стан підтримував на максимально високому рівні, після ДТП технічні характеристики автомобіля вже погіршені, крім того з боку відповідача ОСОБА_2 не було жодної пропозиції для покриття його витрат, він змушений докладати зуcиль для відновлення пошкодженого автомобіля, витрачаючи при цьому значні для нього кошти. Заподіяну йому ОСОБА_2 моральну шкоду оцінює у розмірі 20 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримав позов та викладені у ньому обставини.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову відносно відповідача ОСОБА_2, посилаючись на безпідставність вимог, пояснили, що заявлена ціна позову покривається у межах визначеної законом страхової виплати, оскільки відповідальність водія автомобіля «Фольксваген Гольф», була застрахована за полісом страхування ПАТ «СК «Нова».

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «СК «Нова» в судове засідання не з'явився, суду були надані заперечення на позов з проханням відмовити у задоволенні вимог до АТ «СК «Нова», оскільки після звернення 06.07.2015 р. до страхової компанії ОСОБА_1 з повідомленням про страховий випадок за участю забезпеченого автомобіля «Фольксваген Гольф», н.з. НОМЕР_1, позивачем, незважаючи на неодноразові повідомлення, не було виконано передбачений законом обов'язок щодо надання страховику та/або відповідному експерту для проведення огляду пошкодженого автомобіля ДЕУ, н.з. НОМЕР_2, у зв'язку з чим правові підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, його представника, свідків, спеціаліста, дослідивши матеріали справи, встановив, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, позивач є власником автомобіля НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 6).

Відповідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 р., ОСОБА_2 19 квітня 2015 року о 22 год. 45 хв. в м. Києві на проспекті Ватутіна, е/о № 88, керуючи автомобілем «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, при цьому завдав матеріальних збитків, чим порушив п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (а.с. 5).

Даною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушеннь, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові

наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

На момент скоєння ДТП транспортний засіб «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1, був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «НОВА», згідно полісу № АІ/0522735 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 63).

Факт наявності страхування транспортного засобу «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1, станом на 19.04.2015 року підтверджується представником ПАТ «СК «НОВА» у запереченнях на позов, де також зазначається, що позивач 06 липня 2015 року звертався до АТ «СК «НОВА» з повідомленням про страховий випадок, а саме настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19 квітня 2015 року за участю забезпеченого автомобіля (а.с. 43).

При цьому у виплаті страхового відшкодування позивачу відповідачем ПАТ «СК «НОВА» було відмовлено з посиланням на те, що ОСОБА_1 на неодноразові повідомлення страховика не надав експерту пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, для проведення огляду транспортного засобу.

На підтвердження вказаних обставин ПАТ „Страхова компанія „НОВА" суду надано копії листів на адресу позивача від 14.05.2015 року, від 07.07.2015 р. та лист без номера у яких зазначається про те, що ОСОБА_1 до ПАТ «СК «НОВА» 13.05.2015 року звернувся із повідомленням про страховий випадок, 06.07.2015 року подавав заяву про виплату страхового відшкодування, при цьому позивача страховик просив письмово повідомити про місце огляду пошкодженого транспортного засобу ЗАЗ Ланос, надати автомобіль для огляду та 08.06.2015 року в огляді автомобіля його власником ОСОБА_8 представнику ТОВ «БК-ЕКСПЕРТ» було відмовлено, через що останній не міг здійснити огляд транспортного засобу (а.с. 45-47).

Проте до вказаних листів суд відноситься критично, оскільки позивачем заперечується факт направлення йому відповідачем ПАТ «СК «НОВА» таких листів з повідомленнями щодо огляду автомобіля та відмови у наданні пошкодженого транспортного засобу; отримання ОСОБА_1 та/або надсилання останньому таких листів не підтверджено будь якими письмовими доказами.

Крім того, викладені обставини у вищезазначених листах спростовуються показами допитаних у судовому засідання свідків.

Так, свідок ОСОБА_9 засвідчив, що він є батьком позивача, під час ДТП він знаходився в автомобілі, за кермом якого був позивач. При оформленні дорожньо-транспортної пригоди на його прохання працівники ДАІ у довідці не вказали про те, що праві задні двері не закривались. Про наявний договір страхування ОСОБА_2 їх не повідомляв, про номер поліса він дізнався вже в суді під час ознайомлення з протоколом про ДТП, тоді відразу 29.04.2015 р. він поїхав до СК «Нова», де йому сказали приїхати з власником автомобіля. 13.05.2015 року вони з сином подавали до СК «Нова» документи, син там писав заяву, тоді ж представник компанії сказав 22.05.2015 року дати автомобіль на експертизу. У призначений день 22.05.2015 р. він приїхав на автомобілі, проте йому сказали, що експерта не має. В подальшому телефонував до СК «НОВА» з приводу оцінки пошкоджень, де йому сказали, що експерта повідомлять, або позивач може сам найняти незалежного експерта для оцінки. Після цього він з сином дізнався про оцінщика Середу та домовився на СТО про початок ремонту. 05.06.2015 року він відвозив постанову суду до СК «Нова», там сказали, що вони не заперечують, щоб експертизу вони робили самі. 15.06.2015 року він телефонував експерту з СК «Нова» та сказав про дату оцінки 16.06.2015 року, яку мав проводити ПП Середа. Проте 16.06.2016 р. на оцінку з'явився лише ОСОБА_2, тоді він знову телефонував експерту СК «Нова», який повідомив, що приїхати не може та щоб огляд автомобіля робили без нього, заперечувати він не буде. Експерт дав оцінку транспортного засобу 18.06.2015 р. Він знову 19.06.2015 року приїхав до СК «Нова», а також 06.07.2015 року приїжджав з сином, написали заяву про відшкодування збитків, тоді їм пообіцяли протягом 2-3 місяців сплатити кошти. На початку серпня 2015 року пропонували виплатити кошти 13 000 грн. лише за пошкоджений бампер та фарбування, у вересні 2015 р. сказали можуть сплатити 15 000 грн., а на початку грудня 2015 року повідомили, що згодні виплатити за результатами проведеної експертизи 19 836 грн. та сказали приїхати в компанію. У подальшому телефон відключили, після цього взимку вони отримали від страхової компанії листа, що підстав для виплати не має.

Свідок ОСОБА_4, який також був допитаний у якості спеціаліста, пояснив, що ним проводився огляд автомобіля НОМЕР_2, замовником якого був ОСОБА_1; для проведення оцінки пошкоджень транспортного засобу ним були запрошені ОСОБА_2, як учасник ДТП, також викликався представник страхової компанії, проте з'явився лише ОСОБА_2, який був присутній при огляді. В автомобілі позивача був пошкоджений задній бампер, кришка правого відсіку, задня права боковина, глушник; для виявлення пошкоджень розбирали елементи заднього відсіку. Автомобіль позивача до 19.04.2015 року в інших ДТП не перебував, знаходився в ідеальному стані, експлуатувався 4 роки 7 місяців, оцінка ТЗ проводилася з урахування виявлених пошкоджень.

За заявленими вимогами позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку сплачені ним кошти за відновлення автомобіля у розмірі 24 780 грн., згідно акту здачі-прийняття робіт № 159 від 20.06.2015 року, укладеного з ФОП ОСОБА_5 (а.с. 13, 14).

При цьому суд враховує наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема виникають з договорів та інших правочинів.

Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Як зазначено вище, на момент скоєння ДТП автомобіль «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1, яким керував відповідач ОСОБА_2, був забезпечений за договором страхування укладеним з відповідачем ПАТ «СК «НОВА».

Відповідно ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.

Відповідно до положення статті 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Тобто, солідарні зобов'язання - це зобов'язання, які характеризуються солідарним обов'язком або солідарною вимогою, що виникає у випадках, встановлених договором чи законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

Солідарні зобов'язання виникають лише у випадках, спеціально передбачених договором або законом, як виняток із загального правила, оскільки зобов'язання із множинністю осіб, передбачаються частковими. До визначених законом випадків належать випадки неподільності предмета, сумісного заподіяння шкоди.

Аналізуючи наявні у справі докази, пояснення представника позивача, заперечення відповідачів, ураховуючи положення діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення вимог позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача ОСОБА_2 в сумі 25 730 грн., оскільки зобов'язання відповідачів не містять ознак солідарного обов'язку боржників, як одного із видів виконання зобов'язання, тобто спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої відповідачем ОСОБА_2 внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не містять ознаки сумісного заподіяння шкоди, що визначено на законодавчому рівні, предмет зобов'язання має ознаку подільності та у матеріалах справи відсутні докази завдання шкоди позивачу спільними діями відповідачів під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Судом безспірно встановлено, що позивач 13.05.2015 р. повідомляв відповідача Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «НОВА» про страховий випадок та 06.07.2015 року подавав заяву про виплату страхового відшкодування.

За вимогами ч. ч. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

З урахуванням показів свідків, відповідачем ПАТ «СК «НОВА» не було направлено свого представника або експерта для визначення розміру збитків.

У зв'язку з цим суд приймає до уваги складений висновок оцінювача ФОП ОСОБА_4 за звітом № 0292/15 від 18.06.2015 року, відповідно якого матеріальний збиток завданий власнику автомобіля НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді складає 23 903 грн. 83 коп., що включає вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 19 836 грн. 57 коп. та втрату товарної вартості 4 067 грн. 26 коп.

У спростування зазначеного розміру заподіяної шкоди відповідачем ОСОБА_2 будь яких доказів суду не надано, від проведення судової автотоварознавчої експертизи він відмовився.

Статтею 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв»язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов»язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Отже, оскільки суду позивачем не надано доказів того, яка сума із загальної вартості 24 780 грн. сплаченої ним за ремонт автомобіля є складовою витрат на відновлення транспортного засобу з урахуванням зносу деталей, що передбачено вищенаведеною нормою закону, суд приймає до уваги розмір збитку визначений спеціалістом.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тому суд вважає, що з відповідача ПАТ «СК «НОВА» на користь позивача слід стягнути страхове відшкодування в сумі 19 836 грн. 57 коп. та сплачена останнім вартість проведеного автотоварознавчого дослідження в сумі 950 грн., що підтверджується квитанцією від 18.06.2015 року (а.с. 8).

Відповідно до положень ч. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

У зв'язку з цим з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача у відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою кошти в сумі 4067 грн. 26 коп., що за висновком спеціаліста є втратою товарної вартості транспортного засобу та являється різницею між розміром завданої шкоди і страховою виплатою.

Так, згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (надалі по тексту - Методика).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено два випадки коли у разі пошкодження колісного транспортного засобу і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту, а саме унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду та унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Позивач також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз»яснено п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року від № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, враховуючи суть позовних вимог, характер та тривалість моральних страждань позивача, пережитий останнім психічний стрес під час скоєння ДТП, а також моральні переживання, заподіяні позивачу, як власнику транспортного засобу, щодо пошкодження автомобіля і неможливості певний час користуватися транспортним засобом за призначенням, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача та істотності вимушених змін у його житті, а також те, що через небажання відповідача у добровільному порядку врегулювати спір позивач змушений хвилюватися, перебувати в стані напруженого чекання, витрачати час на звернення до правоохоронних органів, спеціалістів, до суду, чим заподіяно позивачу моральну шкоду.

З огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем 20 000 грн., є завищеним.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, а саме стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Як зазначається у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії", від 09 лютого 2007 року "Білуха проти України", - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Отже, вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів також підлягають стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (виходячи із співвідношення часток між відповідачами у відсотках, що присуджено до стягнення із загальної суми майнової шкоди, що становить 17,02 % та 82,98 %) , а саме: з відповідача ОСОБА_2 судовий збір в сумі 645 грн. 01 коп., що включає 93 грн. 81 коп. за майнову шкоду та 551 грн. 20 коп. за моральну шкоду, та з відповідача ПАТ „Страхова компанія „НОВА" судовий збір в сумі 457 грн. 39 коп. (82,98 % від 551 грн. 20 коп.).

Ще представником позивача заявлені вимоги про стягнення з відповідачів сплачені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн., на підтвердження чого надав квитанцію від 19.10.2016 року № 473485. Також адвокатом позивача ОСОБА_6 надано акт про надання послуг від 19.10.2016 року, у якому зазначено про те, що на складання позовної заяви витрачено 3 год., на ознайомлення з матеріалами справи 1 год. та участь у судовому засіданні 6 год., за що гонорар становить 4 000 грн., що підписано позивачем.

Між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_6 04.01.2016 року було укладено договір про надання правової допомоги у даній справі, пунктом 5 якого визначено, що за складання процесуальних документів та за надання правової допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді клієнт сплачує адвокату гонорар у визначеному сторонами цього договору розмірі (а.с. 35).

Згідно ч. 2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні,

на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На час укладення договору про надання правової допомоги мінімальна заробітна плата становила у розмірі 1 378 грн., з яких 40 % становить 551 грн. 20 коп.

Зваживши на об'єм цивільної справи, документи, які були складені представником позивача, суд приходить до висновку, що вказаний розмір витраченого часу на написання позову є завищеним. При цьому суд приходить до висновку, що слід врахувати витрачений представником позивача час на виконання умов договору 7 год., що включають 1 год. на написання позовної заяви та 6 год. на участь в судових засіданнях, що становить 3 858,40 грн. (551,20 грн. х 7 год.), з яких пропорційно до розміру задоволених вимог з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути 656 грн. 70 коп. та з відповідача ПАТ «СК «НОВА» - 3201 грн. 70 коп., що загалом не перевищує граничного розміру компенсації таких витрат, встановлених законом.

У решті вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про страхування", ст. ст. 22, 29, 34, 36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року від № 4, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст. ст. 4, 10, 11, 57-62, 64, 74, 76, 79, 84, 88, 89, 208, 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „НОВА" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою кошти в сумі 4067 грн. 26 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн., судовий збір в сумі 645 грн. 01 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 656 грн. 70 коп., а всього суму 6368 (шість тисяч триста шістдесят вісім) грн. 97 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „НОВА" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 19 836 грн. 57 коп., вартість проведеного автотоварознавчого дослідження в сумі 950 грн., судовий збір в сумі 457 грн. 39 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 3201 грн. 70 коп., а всього суму 24445 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 66 коп.

У решті заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя