Постанова № 62223836, 18.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа№ 925/462/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

ОСОБА_1

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 представник за дов. 786 від 05.08.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_3 представник за дов. б/н від 21.03.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПФ Перше Травня

на рішення Господарського Черкаської області від 15.01.2016 року

у справі № 925/462/15 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_5, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_6

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПФ Перше Травня

про стягнення заборгованості у розмірі 215 288 323,88 грн за кредитним договором №144-2013 від 06.11.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_5, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_6 (далі позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПФ Перше Травня (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 215 288 323,88 грн за Кредитним договором №144-2013 від 06.11.2013 року.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що у відповідача існує прострочена заборгованість по оплаті чергових платежів згідно умов кредитного договору №1442013 від 06.11.2013 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 року у справі №910/8472/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 168352422,85 грн строкової заборгованості, 42993057,62 грн заборгованості за відсотками, 1664585,71 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 178348, 47 грн 3% річних, 1 751324, 65 грн інфляційних втрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області неповно зясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема судом першої інстанції не було досліджено оригінал кредитного договору та оригінали інших документів по даній справі.

Так, скаржник зазначив про відсутність доказів, щодо видачі кредитних коштів за кредитним договором «144-2013 від 06.11.2013 року.

Крім того, скаржник вказав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 року № 925/462/15 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача ТОВ ПФ Перше Травня на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 року № 925/462/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року, у звязку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Ільєнок Т.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 925/462/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року прийнято до провадження справу № 925/462/15 у визначеному складі суддів.

У судовому засіданні 18.10.2016 року відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 року по справі №925/462/15 залишити без змін а апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПФ Перше Травня без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПФ Перше Травня - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

06.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством Банк Всеукраїнський ОСОБА_5 (кредитор), в особі заступника голови правління ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності, посвідченої 06.08.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованої в реєстрі за №2506, та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПФ Перше травня (позичальник), в особі директора ОСОБА_9, що діє на підставі було укладено кредитний договір №144-2013 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобовязався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 168 352 422,85 грн, а позичальник зобовязався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором. Кінцевий термін погашення 05.11.2014 року включно (п. 1.3 кредитного договору) та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 24,5% річних (п. 1.2 кредитного договору).

Договором про внесення змін від 12.08.2014 року до кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка у розмірі 24,5% встановлюється з 06.11.2013 року по 31.08.2014 року, а з 01.09.2014 року процентна ставка встановлюється у розмірі 16,10% річних.

Договором про внесення змін від 31.10.2014 року до кредитного договору сторони визначили кінцевий термін погашення кредиту 04.11.2015 року включно.

Щодо твердження скаржника, що судом першої інстанції не було досліджено оригінал кредитного договору та оригінали інших документів по даній справі, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи містять належним чином засвідчені копії відповідних документів, тоді як оригінали залучені до матеріалів кримінального провадження зареєстрованого 05.11.2014 року Головним слідчим управлінням МВС України в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12014000000000496.

На виконання умов кредитного договору із врахуванням п. 3 додатку № 1 до кредитного договору, кредитор надав грошові кошти позичальнику за первісним зобовязанням в сумі 168 352422,85 грн, що підтверджується меморіальними орденами та виписками з рахунків відповідача. Крім того, отримання коштів підтверджується частковим виконанням умов кредитного договору, щодо сплати процентів, здійснених 25.12.2013 року в сумі 2825092,00 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника про відсутність доказів про відсутність доказів, щодо видачі кредитних коштів за кредитним договором №144-2013 від 06.11.2013 року.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позичальник належним чином не виконав умови кредитного договору, у зв'язку з чим, починаючи з грудня 2014 року, у ТОВ ПФ Перше Травня існує прострочена заборгованість по сплаті чергових платежів.

Так, станом на 09.02.2015 року заборгованість позичальника за кредитом згідно умов кредитного договору не погашена і складає 168 352 422,85 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

24.02.2015 року кредитор направив на адресу позичальника вимогу №31/1-2379, в якій вимагалось у семиденний строк від дня направлення цієї вимоги усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість перед банком та попереджено про вжиття заходів щодо примусового стягнення заборгованості відповідно до чинного законодавства. Проте, вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Предметом спору у справі є вимоги кредитора до позичальника про стягнення заборгованості та санкцій у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків за ним на підставі кредитного договору.

Так, волевиявлення та дії позивача і відповідача були направлені на укладення договору кредитування та настання певних юридичних наслідків у звязку з отриманням кредиту.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між сторонами виникли відносини кредитування на підставі письмового двостороннього оплатного консенсуального кредитного договору від 06.11.2013 року №144-2013 Кредитний договір не визнавався недійним за рішенням суду.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст. 204 Цивільного кодексу України) та відсутність заперечень сторін щодо дійсності договору.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачає зобовязання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного Кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Як встановлено ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписом статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечень проти отримання кредиту чи заяв про відмову позивача у наданні кредиту відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надавав.

Крім того, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу погашення заборгованості на вимогу позивача, повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Банк здійснює кредитні операції відповідно до вимог законодавства України і відображає в обліку за відповідним рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою НБУ від 17.06.2004 року №280.

Облік кредитів в банках здійснюється також згідно п. 2.2 Глави 2 Розділу 4 Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.12.2007 року №481.

Так, станом на 09.02.2015 року заборгованість відповідача за кредитом згідно умов кредитного договору не погашена і складає 168 352 422,85 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення строкової заборгованості по кредиту в сумі 168352422,85 грн.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору проценти за користування кредитом Позичальник сплачує щомісяця на рахунок №2909288001241 не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

Заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом за Кредитним договором станом на 09.02.2015 року становить 42 993 057,62 грн, та підлягає до стягнення, як правильно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно п. 14.4. кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 16.12.2014 року по 09.02.2015 року погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 664 585,71 грн. пені

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 178348,47 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 2099909,23 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх часткового задоволення в суму 1 751 324,65 грн, оскільки позивачем було невірно здійснено розрахунок інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи, з огляду на наступне.

У судовому засіданні представник відповідача подав також клопотання від 15.04.2016 року про призначення судово-економічної експертизи, оскільки у ТОВ ПФ Перше травня по бухгалтерському обліку не відображено даних про отримання кредитних коштів та відсутні документи, які підтверджують отримання коштів, а тому відповідач позбавлений можливості перевірити достовірність зроблених розрахунків обчислення пені, інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Тож, наведена стаття передбачає можливість призначення судової експертизи для розяснення питань, які по-перше, вже виникли у межах конкретної справи, а по-друге вирішення яких потребує спеціальних знать.

Проте, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи містили належні та допустимі докази (які підтверджують отримання кредитних коштів відповідачем та часткове виконання ним зобовязання, свій контррозрахунок позовних вимог відповідач не надав та не спростував доводів позивача) в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України для правомірного вирішення даної справи по суті.

Так, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно зясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 року у справі №925/462/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПФ Перше Травня - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ПФ Перше Травня залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 року у справі №925/462/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/462/125 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

СуддіО.М. Гаврилюк

ОСОБА_1