Ухвала суду № 62223614, 19.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №2034/2-2335/11 Головуючий суддя І інстанції Панас Н. Л.

Провадження № 22-ц/790/5111/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів Бурлака І.В., Карімової В.В.,

за участю секретаряБаранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Аріес» на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 26 травня 2016 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Аріес», зацікавлені особи: ОСОБА_1, ВДВС Харківського районного управління юстиції Харківської області про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року заявник звернувся до суду із зазначеною заявою.

В обґрунтування заяви вказав, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24.01.2013р. позов Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» до ОСОБА_1 було задоволено. Звернено на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30.04.2008 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим №637. Визначено, що загальний розмір вимог Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк", що підлягають сплаті на їх користь з вартості предмета іпотеки - 471458 (чотириста сімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім) гривень 34 копійки, що складає суму прострочених зобов'язань за кредитним договором №31-08/К від 30.04.2008 року укладеним між Публічним акціонерним товариством "Земельний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украсбоснаб" станом на 01.11.2010 року за кредитом у розмірі 107024 гривень 87 копійок, по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 107024 гривень 87 копійок та по сплаті пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 95689 гривень 87 копійок. Визначено, що нерухомим майном, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" належна ОСОБА_1, згідно державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_2 від 30.07.2005 року Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області - земельна ділянка площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_3. Цільове призначення - будівництво і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд. Визначено, що реалізація предмета іпотеки відбудеться шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" від свого імені з додержанням вимог ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Визначено початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації згідно п.1.2. Договору іпотеки від 30.04.2008 року 199200 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 - на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк", код ЄДРПОУ 19358721, судовий збір у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, а всього 1820 (тисяча вісімсот двадцять) гривень. Оскільки 30.01.2014 року між ПАТ "Земельний Банк" та ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" був укладений договір про передання в управління непроданих активів №34-Л, просив замінити сторону у виконавчому провадженні за зазначеним виконавчим провадженням з ПАТ "Земельний Банк" на ТОВ "Юридична фірма «АРІЄС".

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 травня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви.

Не погодившись з такою ухвалою суду,ТОВ «Юридична фірма «АРІЄС»» в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву заявника. При цьому послався на те, що ухвала незаконна, необґрунтована, судом грубо порушено норми матеріального та процесуального права. Вказав, що районний суд не звернув увагу на умови договору № 42-Л від 09.02.2015 року про передавання в управління непроданих активів, прийнятого у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії ПАТ «Земельний банк» згідно з постановою НБУ від 30.07.2010 року №375 внаслідок чого дійшов помилкового висновку стосовно правової природи договору доручення, який є договором управління майном за відсутності правових підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні- стягувача ПАТ «Земельний банк» на ТОВ "Юридична фірма «АРІЄС».

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, за відсутності інших учасників судового засідання, чия явка відповідно до ст. 305 ЦПК України не є обов'язковою, вважає за необхідне задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відмовляючи у задоволенні заяви районний суд виходив з того, що оскільки між ПАТ «Земельний Банк» та ТОВ «Юридична компанія «Амстердам», а згодом між ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" та ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" був укладений договір управління, який за своєю правовою природою, є договором доручення, то заміна кредитора у спірних правовідносинах не відбулася, а тому відсутні підстави у суду для заміни сторони у виконавчому провадженні.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 378 ЦПК України.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за договорами застави, яке підтверджено документально.

Так, суд встановив, що заочним рішенням Харківського районного суду від 24.01.2013р., яке набрало чинності, позов Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» до ОСОБА_1 було задоволено. Звернено на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. за реєстровим №637. Визначено, що загальний розмір вимог Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк", що підлягають сплаті на їх користь з вартості предмета іпотеки - 471458 (чотириста сімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім) гривень 34 копійки, що складає суму прострочених зобов'язань за кредитним договором №31-08/К від 30.04.2008 року укладеним між Публічним акціонерним товариством "Земельний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украсбоснаб" станом на 01.11.2010 року за кредитом у розмірі 107024 гривень 87 копійок, по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 107024 гривень 87 копійок та по сплаті пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 95689 гривень 87 копійок.

Визначено, що нерухомим майном, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк" належна ОСОБА_1, згідно державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_2 від 30.07.2005 року Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області - земельна ділянка площею 0,1500 га, що розташовано за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_3. Цільове призначення - будівництво і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд. Визначено, що реалізація предмета іпотеки відбудеться шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" від свого імені з додержанням вимог ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Визначено початкою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації згідно п.1.2. Договору іпотеки від 30.04.2008 року 199200 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 - на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний Банк", код ЄДРПОУ 19358721, судовий збір у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, а всього 1820 (тисяча вісімсот двадцять) гривень.

При цьому в матеріалах справи відсутні відомості про те, що вказане заочне рішення районного суду було виконано.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією тристороннього договору № 42-Л, укладеного 09 лютого 2015 року між ТОВ «ЮК «Амстердам»», ТОВ «Юридична фірма «АРІЄС» та Національним банком України , заявнику були передані в управління наявні активи ПАТ «Земельний Банк», згідно з переліком, вказаному в додатку 1 до цього договору. При цьому ТОВ «Юридична фірма «АРІЄС»», як управитель, прийняв в управління активи і зобов'язався вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів ПАТ «Земельний банк», як вигодонабувачів, відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. Вигодонабувачами да цим договором є кредитори банку, які внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів банку, але розрахунки з якими не проведені (п. 1.1 вказаного Договору № 42-Л). Згідно до переліку активів, зазначених у додатку № 1 до вказаного договору, до них належить надана у забезпечення виконання кредитного договору № 31-08\к від 30.04.2008р. в іпотеку земельна ділянка площею 0,15 га на території АДРЕСА_3.На підставі договору іпотеки від 30.04.2008 року № 637, іпотекодавець ОСОБА_3 зазначено, що до ВДВС Комінтернівського району м.Харкова було направлено судовий наказ для виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_1, 28.11.2011 року відкрито провадження по даному наказ, за відкритим виконавчим провадженням коштів до банку не надходило (а.с.104).

При цьому районний суд не взяв до уваги, що згідно до п. 1.2 цього договору, управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюються цим договором, а не лише довіреною особою (а.с. 96).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача), а не від імені довірителя, як це передбачено ч. 1 ст. 1000 ЦК України у договорі доручення.

У ч. 1 ст. 1030 ЦК України передбачено, що предметом договору управління майном можуть бути у тому числі майнові права, до яких належить і право вимоги банку за вищевказаним заочним рішенням районного суду, передане у даному випадку заявнику у довірчу власність в інтересах кредиторів банку, у вигляді відповідних активів.

Згідно до ч.ч. 4, 5 ст. 1033 ЦК України управитель діє без довіреності, договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном, як це й відбулося у даній справі відповідно до п. 1.2 вказаного договору № 42-Л. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

У ч. 1 ст. 1037 ЦК України передбачені права та обов'язки управителя управляти майном відповідно до умов договору.

З огляду на те, що предметом договору про передавання в управління у даній справі є активи у вигляді права вимоги за рішенням суду - слід визнати, що з їх набуттям у довірчу власність заявник набув права кредитора за вищевказаним рішенням заочного суду.

При таких обставинах висновки суду про те, що заявник є лише довіреною особою і на підставі договору № 42-Л не набув право вимоги в інтересах банку за виконавчим провадження у районного суду були передбачені вказаними нормами ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» підстави для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Оскільки це питання судом першої інстанції було вирішено з порушенням норм процесуального права, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановлює ухвалу про задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчого провадження.

Як роз'яснено у правовій позиції Верховного суду України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа №6-122 цс 13), виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених у ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора у зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи

з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам ст. ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Таким чином, оскільки висновки суду є помилковими в наслідок неправильно застосування норм процесуального права, то судова колегія на підставі п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву ТОВ «Юридична фірма «АРІЄС» .

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст. 307,ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРІЄС» задовольнити частково.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 26 травня 2016 рокускасувати.

ЗаявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «АРІЄС» про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити частково.

Замінити стягувача ПАТ «Земельний Банк» на ТОВ «Юридична фірма «АРІЄС» у виконавчому провадженні по виконанню заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2013 року по цивільній справі № 635/932/13-ц за позовом ПАТ «Земельний Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_3 з цільовим призначенням -будівництво і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії