Ухвала суду № 62223498, 21.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5880/16 Головуючий 1-ї інстанції - Товстолужський О.В.

Справа № 615/837/16-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Бездітка В.М., Коваленко І.П.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «Приватбанк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №б\н від 25.03.2008року в розмірі 20 177,67грн, яка складається: 2 162,05грн. - заборгованість за кредитом; 13 916,68грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 900,00грн. - заборгованість по пені та комісія; штрафи - 250,00грн. (фіксована частина) та 948,94грн. (процентна складова), а також стягнути понесені ними судові витрати в розмірі 1 378,00грн.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 25.03.2008року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір №б\н (надалі - кредитний договір), згідно умов якого остання отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 3 505,00грн. зі сплатою 36 % (відсотків) річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 30.04.2016року утворилася вищевказана заборгованість.

В судове засідання суду першої інстанції представник ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_3 не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, також зазначив, що заявлені вимоги підтримує та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечувала, вказуючи, що восени 2013 року вона повністю погасила заборгованість за кредитом.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму боргу за кредитним договором №б/н від 25.03.2008року в розмірі 17 132,67грн., яка складається з: 2 162,05грн. - заборгованість за кредитом; 13 916,68гн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 250,00грн. - штраф (фіксована частина); 803,94грн. - штраф (процентна складова).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 378,00грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд з'ясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що 25.03.2008року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого остання отримала кредит у вигляді кредитного ліміту в сумі 3 505,00грн. зі сплатою 36% (відсотків) річних на суму залишку заборгованості із розрахунку 360 днів в році, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею і Банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Виходячи зі змісту п.6 кредитного договору, він діє до повного погашення заборгованості, крім того, він може бути розірваний в разі звернення відповідача із відповідною письмовою заявою. Інакше договір пролонговується на один рік.

Відповідно до положень ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості (ст.627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст.638 ЦК України).

Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором кредиту виконувала не належним чином, у зв'язку з чим станом на 30.04.2016року утворилася заборгованість по сплаті кредитних сум, яка станом на 30.04.2016року становить 20 177,67грн. та складається: 2 162,05грн. - заборгованість за кредитом; 13 916,68грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 900,00грн. - заборгованість по пені та комісія; штрафи - 250,00грн. (фіксована частина) та 948,94грн. (процентна складова).

Наданий Банком розрахунок відповідачем не спростовано.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Нормами ст.1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити гроші відповідно до ст.625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки (п.3) ч.1 ст.611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст.550 ЦК України встановлено, що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_4 пояснила, що у ОСОБА_1 були три платіжні картки Банку з одним і тим же одним особовим рахунком. Останній платіж по цьому рахунку, згідно дати банківської операції, був зроблений - 30.10.2013року.

Надані відповідачем квитанції про сплату грошових сум датовані 2008-2011р.р. та враховані Банком при складанні розрахунку заборгованості.

Згідно умов кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250,00грн + 5 % (відсотків) від суми позову.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь Банку штраф в розмірі 250,00грн та 5 % (відсотків) від суми позову, які становлять 803,94грн.

Відмовляючи Банку у задоволенні вимог про стягнення пені та комісії в розмірі 2 900,00грн., а також 5 % (відсотків) від цієї суми, тобто 145,00грн., суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для їх стягнення відсутні, оскільки умовами даного кредитного договору не встановлено обов'язок позичальника щодо сплати пені та комісії.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -