Ухвала суду № 62223388, 10.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/15801/16-к Головуючий 1-ї інстанції: Рибальченко Л.М.

Провадження №11-сс/790/1601/16Доповідач: Сащенко І.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«10 » жовтня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Сащенка І.С.,

суддів - Колтунової А.І., Курила О.М.,

за участю секретаря - Холодного О.С.,

прокурора - Загурської С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 вересня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 вересня 2016 року задоволено клопотання старшого слідчого Шевченківського ВП Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_2, та застосовано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28 листопада 2016 року з визначенням суми застави у розмірі 41340,00 грн.

З таким рішенням слідчого судді не погодилася прокурор Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 30 вересня 2016 року та постановити нову ухвалу, про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на те, що підозрюваним вчинено злочин із застосуванням насильства, а слідчий суддя в порушення ч.3 ст.183, ч.4 ст.172 КПК України не мотивував своє рішення про обрання розміру застави.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється в тому, що він 17.08.2016 року, приблизно о 13-00 годині, вступивши в злочинну змову з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приїхали до будинку №19 по вул. Отакара Яроша в м. Харкові. Після чого, підійшли до вхідних дверей у підїзді №1 зазначеного будинку, де ОСОБА_4 подзвонив у омофон квартири №29, в якій проживає ОСОБА_6 та представившись працівником газової служби повідомив, що йому необхідно перевірити газове обладнання у вказаній квартирі. Після чого, проникнувши у квартиру №29, будинку ОСОБА_4, оглянув газову плиту та запропонував замінити частину газового обладнання, на що ОСОБА_6 погодився. Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_3 та турок Є.В., яких він представив ОСОБА_6 як майстрів, що будуть здійснювати заміну газового обладнання. Після чого до квартири №29 увірвались ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які накинулись на ОСОБА_6, поваливши останнього на підлогу, звязали йому руки та закрили рот кляпом, застосувавши таким чином насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

Після цього, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відкрито заволоділи грошовими коштами, які належали ОСОБА_6 в сумі 4000 доларів США, що згідно офіційного курсу валют НБУ становить 100237 гривень 15 копійок та 4000 ОСОБА_5, що згідно офіційного курсу валют НБУ становить 113217 гривень 86 копійок та 2000 гривень, фотокамерою «ФуджиФілм» вартістю 1700 грн. та орденом Великої Вітчизняної Війни.

За матеріалами розслідування ОСОБА_3 30.09.2016 року був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Загурської С.Г., яка просила про задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення, виходячи з наступного.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України;

- наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1.3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України;

- недостатність застосування до ОСОБА_3 більш мяких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

В цій частині висновки слідчого судді апелянтом не оспорюються, тому відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає ухвалу слідчого судді лише в межах апеляційної скарги.

Що стосується оцінки визначеної слідчим суддею застави при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд враховує наступні положення кримінального процесуального закону.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим. Вимоги щодо належного обґрунтування та мотивування прийнятих рішень містяться як в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і в чисельних рішеннях Європейського суду з прав людини, який зазначав про те, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийнятті доказів на підтвердження позиції сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, слідчий суддя зазначених вимог національного та міжнародного законодавства не дотримався, прийнявши рішення щодо визначення розміру застави, при цьому не обґрунтувавши мотивів прийнятого рішення.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, а саме: слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Хоча незастосування застави є правом, а не обовязком судді, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні, враховуючи мету та підстави застосування запобіжного заходу у відповідності до вимог ст.177 КПК України, обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, а також значну кількість доведених ризиків, зазначених в ухвалі слідчого судді, визначення застави при застосуванні до ОСОБА_3, підозрюваному у вчиненні злочину із застосуванням насильства, запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим, оскільки це не забезпечує виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обовязків та не може запобігти ризикам, які за умови внесення ОСОБА_3 застави та звільнення його з-під варти продовжують існувати.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалу слідчого судді скасувати в частині визначення ОСОБА_3 розміру застави та вважати застосованим до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.

Керуючись: ст. ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 вересня 2016 року про задоволення клопотання старшого слідчого Шевченківського ВП Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_2, та застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28 листопада 2016 року з визначенням суми застави у розмірі 41340,00 грн.

- в частині визначення суми застави скасувати.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :