Ухвала суду № 62223130, 18.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 р.Справа № 820/3132/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. по справі № 820/3132/16

за позовом приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Українська Вагова Компанія"

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Українська Вагова Компанія", звернувся до суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0003921503 від 11.12.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 р. по справі № 820/3132/16 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0003921503 від 11.12.2015 року, прийняте щодо приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Українська Вагова Компанія".

Відповідач, Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, та вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Податкового кодексу, зазначивши, що сплата позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток з помилковим кодом отримувача не може бути підставою для застосування податковим органом штрафу. Чинне податкове законодавство чітко встановлює в статті 126 Податкового кодексу України як підставу притягнення до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу за затримку сплати суми грошового зобов'язання, що і відбулося в даному випадку (позивач затримав сплату грошового зобов'язання на 2 календарні дні, кошти надійшли на відповідний рахунок з затримкою), а тому вважає, що, прийнявши рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання, податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. по справі № 820/3132/16, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Українська Вагова Компанія" з податку на прибуток за 2014 рік, за результатами якої 23.11.2015 р. був складений акт за № 1245/20-31-15-03-09/36457567, де було зафіксовано порушення вимог податкового законодавства, а саме порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, передбаченого пунктом 57.1 ПК України (а.с. 20-21).

На підставі висновку, викладеного в акті перевірки №1245/20-31-15-03-09/36457567 від 23.11.2015 року, контролюючим органом 11.12.2015 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0003921503, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 10 відсотків, що становить 20955,60 грн., за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання у встановлені чинним податковим законодавством строки, а саме узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 209556,00 грн. на 2 календарні дні.

Не погодившись з даним рішенням податкового органу, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сплата позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток з помилковим кодом отримувача не може бути підставою для застосування податковим органом штрафу, оскільки датою зарахування коштів в рахунок сплати податкового зобов'язання до Державного бюджету України є 10.03.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та / або штрафну санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового зобов'язання та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку,визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарний днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України.

З матеріалів справи встановлено, що 02.03.2015 року приватним підприємством «Науково - виробнича фірма «Українська вагова компанія» подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 209706,00 грн., граничний строк сплати - 11.03.2015 року. 10.03.2015 року платіжним дорученням № 599,90793 позивачем було сплачено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 209706,00 грн. на казначейський рахунок № 31115009700004. З банківської виписки від 10.03.2015 року встановлено, що податок на прибуток за 2014 рік, в сумі 209706,00 грн., 10 березня 2015 року перераховано повністю до Державного бюджету України.

12.03.2015 року платіжним дорученням № 166683216 на розрахунковий рахунок позивача з казначейського рахунку ГУ ДСКУ у Харківській області були повернуті кошти в розмірі 209706,00 грн., у зв'язку з позначкою "Уточніть реквізити отримувача".

13.03.2015 року позивачем повторно перераховано до Державного бюджету України податок в сумі 209706,00 грн., за самостійно визначеним податковим зобов'язанням, на той же казначейський рахунок 31115009700004, про що свідчить платіжне доручення № 599,90803 від 13.03.2015 року та виписка банку від 13.03.2015 року про рух коштів на рахунку позивача.

В подальшому податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності приватного підприємства «Науково-виробнича фірма Українська Вагова Компанія» з податку на прибуток за 2014 рік. Результати перевірки оформлено актом № 1245/20-31-15-03-09/36457567 від 23.11.2015 року. Згідно з висновком вищезазначеного акту, встановлено порушення п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме порушення термінів сплати узгодженого зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 209556,00 грн. фактично перерахована на Державного бюджету України 10 березня 2015 року.

Відповідно до ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п. 9.3. ст. 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.

Згідно п.2 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належить, зокрема 90 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності, що зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі, та податку, визначеного пунктом 18 частини першої статті 64, пунктом 1-2 частини першої статті 66 та пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказам Державного казначейства України від 26.06.2002 р. № 122, єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України.

На субрахунках єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Відповідно до норм чинного законодавства встановлено, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а вже саме зарахування податку на відповідний рахунок має значення для обліку коштів.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідачем не заперечується зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок 10.03.2015 року.

Крім цього, пунктом 3.5 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Міністерством фінансів України від 23.08.2012 р. № 938 повернення платникам коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів, а також взаємодії органів Казначейства з органами, які згідно із законодавством контролюють справляння надходжень до бюджету, регламентується окремими нормативно-правовими актами.

Так, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пунктів 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

З огляду на викладене, всі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету, а відтак, всі податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок, у зв'язку з чим податкове зобов'язання позивача вважається виконаним з дня зарахування сплачених останнім коштів на єдиний казначейський рахунок -10.03.2015 р., про що свідчать залучені до матеріалів справи платіжне доручення № 599,90793 та банківська виписка від 10.03.2015 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15.

Враховуючи викладене, оскільки позивач сплатив у строк самостійно визначену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 209706,00 грн. на казначейський рахунок № 31115009700004, і кошти були зараховані, то висновок про порушення встановленого терміну сплати податку є необґрунтованим, навіть за умови повернення банківською установою коштів для уточнення реквізитів грошового переказу.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. по справі № 820/3132/16 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. по справі № 820/3132/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2016 р.