Постанова № 62222864, 19.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 701/461/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко А.І.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква Міністерства оборони України на постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква Міністерства оборони України, третя особа: Жашківський районний військовий комісаріат про поновлення на квартирному обліку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква Міністерства оборони України (далі - Відповідач) у якому просив зобов'язати начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква Міністерства оборони України відновити його у загальній черзі квартирного обліку з 01.07.2004 року та на пільговій черзі з 01.07.2010 року.

Постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши позивача та представника відповідача, які прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - змінити, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходив військову службу починаючи з 22.07.1999 по 01.06.2010.

Після закінчення Військового інституту Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка 19.06.2004 був призначений на посаду начальника фінансово-економічної служби технічного дивізіону військової частини АЗ024.

Після закінчення навчання 01.06.2004 начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління №27/86 була видана довідка №27/86 про те, що житловою площею позивач, за рахунок Міністерства оборони, не забезпечувався (а.с.6).

На підставі зазначеної довідки та рапорту командира військової частини А3024 від 22.07.2004 ОСОБА_2 був зарахований на квартирний облік у військовій частині А3024.

Після виключення зі списків військової частини АЗ024 отримав спільну довідку командира військової частини А3024 та начальника КЕВ м. Черкаси про те, що перебував на квартирному обліку з 22.07.2004 та житлом від Міністерства оборони України не забезпечувався (а.с.8).

В період проходження служби з 12.09.2005 по 02.10.2007 у військовій частині А1912, на квартирному обліку позивач не перебував, постійним чи службовим житлом не забезпечувався, що підтверджується довідкою від 25.09.2007 №3111 (а.с.9).

Під час проходження військової служби у військовій частині А1912, ОСОБА_2 був направлений на лікування до Військово-медичного центру Повітряних Сил Збройних Сил України (м. Вінниця) з приводу - гідронефрозу лівої нирки.

На протязі 2006-2007 років позивачу було проведено ряд операцій, в результаті чого, 17.09.2007 військово-лікарською комісією хірургічного профілю ГВКГ МО України ОСОБА_2 був визнаний обмежено придатним до військової служби (а.с.10-11).

В період проходження служби починаючи з 25.09.2007 по 25.06.2009 у військовій частині А2709 позивач був відновлений на квартирному обліку з 22.07.2004, проте постійним чи службовим житлом не забезпечувався.

Перевівшись до військової частини А2800, ОСОБА_2 на квартирному обліку не відновився у зв'язку із погіршенням стану здоров'я. Починаючи з грудня 2009 по лютий 2010 проходив лікування у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, а з березня 2010 у Головному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».

Відповідно до свідоцтва про хворобу №832 від 16.03.2010, позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (а.с.14-15).

01.06.2010 відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» пункту «б» частини шостої (за станом здоров'я) наказом командира військової частини А2800 №116 ОСОБА_2 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини (а.с.16).

Відповідно до протоколу № 3 від 21.06.2010 житлової комісії Жашківсько-Маньківського об'єднаного районного військового комісаріату ОСОБА_2 був зарахований на загальну чергу з 22.07.2004, а на пільгову чергу починаючи з 01.07.2010 (позачергову та першочергову черги) (а.с.19).

25.04.2016 позивач звернувся із заявою, в якій просив повідомити останнього порядкові номери в загальній та пільгових чергах квартирного обліку.

Листом начальника КЕВ м. Біла Церква від 05.05.2016 (вих. № 859) позивачу повідомлено, що на квартирному обліку в Уманському гарнізоні ОСОБА_2 не перебуває та відсутні документи облікової квартирної справи.

Оскільки, про зняття з обліку ОСОБА_2 не повідомляли, на засідання житлової комісії не викликали, протоколи засідань комісії за його участю не складались, останній звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав і законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем протиправно знято з загальної черги та пільгової черги квартирного обліку позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте, підлягає зміні абзац 1 і 2 постанови суду першої інстанції, оскільки містить помилкове застосування норм матеріального та процесуального права.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон №2011).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 12 Закону №2011 Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 12 Закону №2011 передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства, якщо вони не займали жилих приміщень за місцем проходження служби.

Правовими положеннями ч. 3 ст. 12 Закону №2011 визначено, що особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

В силу вимог ч. 9 Закону №2011 військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 під час проходження військової служби житловою площею, за рахунок Міністерства оборони, не забезпечувався, був звільненні з військової служби у відставку за станом здоров'я, він має право на перебування в загальній черзі квартирного обліку з 01.07.2004 року та на пільговій черзі з 01.07.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Під час ухвалення постанови судом першої інстанції було помилково зобов'язано начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква Міністерства оборони України відновити ОСОБА_2 у загальній черзі квартирного обліку з 01.07.2004 року та на пільговій черзі з 01.07.2010 року, оскільки в даному випадку відповідачем по справі є саме Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква Міністерства оборони України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 162 КАС України. Відповідно до п. 2 ч.1 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2014 (К/800/21944/14).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято правильне по суті рішення, але із помилковим застосуванням матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції змінити та викласти в новій редакції абзаци 1 і 2 резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року - змінити.

Абзац перший та другий викласти в наступній редакції:

1.«Позов задовольнити частково».

2.«Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Біла Церква Міністерства оборони України відновити ОСОБА_2 у загальній черзі квартирного обліку з 01.07.2004 року та на пільговій черзі з 01.07.2010 року».

В іншій частині постанову Маньківського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя: М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.