Постанова № 62222776, 20.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р. Справа № 922/2548/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача- Завгородько А.І. (угода на адвокатські послуги №09/06-16 від 09.06.2016 року),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№2681Х/1-38) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2016 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Успіх Слобожанщини”, м.Балаклія

до Приватного підприємства “Міловське”, с.Мілова, Балаклійський район, Харківська область

про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2016 року у справі №922/2548/16 заяву ТОВ "Успіх Слобожанщини" про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи до забезпечення позову по справі №922/2548/16 до вирішення справи по суті. Накладено арешт на посіви сільськогосподарських культур (майбутній врожай), які розташовані та не зібрані на земельних ділянках на території Балаклійського району Харківської області , а саме:

- посіви пшениці загальною площею 9,7455 га, які розташовані на земельних ділянках кадастрові номери 6320284000:03:000:0466 та 6320284000:03:000:0289;

- посіви соняшнику загальною площею 4,1243 га, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6320284000:03:000:0007;

- посіви кукурудзи загальною площею 4,3441 га, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6320284000:03:000:0004;

- посіви пшениці загальною площею 3,5372 га, які розташовані на земельних ділянках кадастрові номери 6320284000:04:000:0371 та 6320284000:04:000:0372;

- посіви ячменю загальною площею 2,0 га, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6320284003:00:000:0063 в межах суми позову 358 638 (триста п`ятдесят вiсiм тисяч шiстсот тридцять вiсiм) грн. 05 коп.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції правомірно задоволено заяву позивача про забезпечення позову, оскільки протягом розгляду Харківським окружним адміністративним судом справи №922/2548/16 за позовом ПП «Міловське» про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «Успіх Слобожанщини», відповідач має реальну можливість зібрати посіви пшениці, кукурудзи та ячменю, які розташовані на спірних земельних ділянках та відчужити їх на користь третіх осіб, що призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову ТОВ «Успіх Слобожанщини». Судом першої інстанції, на думку позивача, надано належну оцінку доводам позивача, з урахуванням специфіки майна (посіви сільськогосподарських культур) та загрози його відчуження, щодо існування зв’язку між визначеним предметом спору і заходами забезпечення позову. Просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Позивач в судове засідання 20.10.2016 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи,що позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, ТОВ "Успіх Слобожанщини", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ПП "Міловське", в якому просить суд:

- зобов’язати припинити дії по проведенню сільськогосподарських робіт та використанню у будь-якій формі земельних ділянок, які розташовані на території Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, кадастрові номери:6320284000:03:000:0007; 6320284000:04:000:0371; 6320284000:04:000:0372; 6320284000:03:000:0466;6320284000:03:000:0289;6320284000:03:000:0004;6320284003:00:000:0063 та перебувають в оренді ТОВ «Успіх Слобожанщини»;

- визнати права власності на сільськогосподарську продукцію, вирощену на земельних ділянках, розташованих на території Балаклійського району Харківської області, що у встановленому законом порядку перебувають в оренді ТОВ «Успіх Слобожанщини», а саме: на посіви пшениці, загальною площею 9,7455 га, які розташовані на земельних ділянках, кадастрові номери 6320284000:03:000:0466 та 6320284000:03:000:0289; посіви соняшнику, загальною площею 4,1243 га, які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 6320284000:03:000:0007; посіви кукурудзи, загальною площею 4,3441 га, які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 6320284000:03:000:0004; посіви пшениці, загальною площею 3,5372 га, які розташовані на земельних ділянках, кадастрові номери 6320284000:04:000:0371 та 6320284000:04:000:0372; посіви ячменю, загальною площею 2,0 га, які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 6320284003:00:000:0063.

Позов обґрунтовано тим, що ПП "Міловське", без будь-якого права на використання земельних ділянок, які надані в оренду ТОВ "Успіх Слобожанщини", здійснило на них сільськогосподарські роботи, завадивши позивачу самостійно господарювати на орендованих земельних ділянках та отримати продукцію та доходи з них.

Позивач надав суду заяву про забезпечення позову (вх. №31293), в якій, посилаюсь на приписи статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просить суд:

- накласти арешт на посіви сільськогосподарських культур, які розташовані на земельних ділянках, розташованих на території Балаклійського району Харківської області, а саме посіви пшениці загальною площею 9,7455 га, які розташовані на земельних ділянках кадастрові номери 6320284000:03:000:0466 та 6320284000:03:000:0289; посіви соняшнику загальною площею 4,1243 га, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6320284000:03:000:0007; посіви кукурудзи загальною площею 4,3441 га, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6320284000:03:000:0004; посіви пшениці загальною площею 3,5372 га, які розташовані на земельних ділянках кадастрові номери 6320284000:04:000:0371 та 6320284000:04:000:0372; посіви ячменю загальною площею 2,0 га, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6320284003:00:000:0063;

- передати арештоване майно на відповідальне зберігання ТОВ "Успіх Слобожанщини".

В обгрунтування заяви позивач зазначає, що відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі №922/2548/16 до розгляду справ, які розглядаються у Харківському окружному адміністративному суді про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «Успіх Слобожанщини». Далі позивач зазначає, що у разі задоволення вказаного клопотання відповідача розгляд справи №922/2548/16 по суті та прийняття відповідного рішення буде відкладено на значний проміжок часу, а саме на строк розгляду відповідних адміністративних справ у суді першої та апеляційної інстанцій, тобто щонайменше на декілька місяців. Позивач вважає, що за вказаний період часу відповідач має реальну можливість, за відсутності вжитих заходів забезпечення позову, зібрати посіви пшениці, кукурудзи та ячменю, які розташовані на спірних земельних ділянках та відчужити їх на користь третіх осіб, що призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ТОВ «Успіх Слобожанщини». Таким чином, на думку позивача, у даному випадку є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке знаходиться у відповідача на момент пред’явлення позову, може зникнути, зменшитись або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду №16 від 26.12.2011 року, є умовою застосування заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2016 року у справі №922/2548/16 заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи до забезпечення позову по справі №922/2548/16 до вирішення справи по суті. Накладено арешт на посіви сільськогосподарських культур (майбутній врожай), які розташовані та не зібрані на земельних ділянках на території Балаклійського району Харківської області , а саме:

- посіви пшениці загальною площею 9,7455 га, які розташовані на земельних ділянках кадастрові номери 6320284000:03:000:0466 та 6320284000:03:000:0289;

- посіви соняшнику загальною площею 4,1243 га, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6320284000:03:000:0007;

- посіви кукурудзи загальною площею 4,3441 га, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6320284000:03:000:0004;

- посіви пшениці загальною площею 3,5372 га, які розташовані на земельних ділянках кадастрові номери 6320284000:04:000:0371 та 6320284000:04:000:0372;

- посіви ячменю загальною площею 2,0 га, які розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6320284003:00:000:0063 в межах суми позову 358 638 (триста п`ятдесят вiсiм тисяч шiстсот тридцять вiсiм) грн. 05 коп.

Вказана ухвала обгрунтована тим, що приймаючи до уваги специфіку майна (посіви сільськогосподарських культур) та загрози його відчуження, існує зв'язок між визначеним предметом спору й заходами до забезпечення позову. Суд зазначив, що з метою уникнення негативних наслідків для сторін, забезпечення рівності їх процесуальних прав, необхідно вжити заходи щодо забезпечення позову з врахуванням їх адекватності, а також враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності. На думку суду, вищевказаний захід забезпечення позову є співрозмірним із заявленими позивачем позовними вимогами; зазначений захід спроможний забезпечити об'єктивний розгляд даного спору; невжиття нижчезазначеного заходу забезпечення позову може призвести до значного утруднення або навіть неможливості виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2016 року провадження у справі №922/2548/16 зупинено до вирішення пов’язаних із нею адміністративних справ №820/3668/16, №820/3669/16, №820/3670/16, що розглядаються Харківським окружним адміністративним судом.

Відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою на ухвалу про забезпечення позову, в якій зазначив, що належність арештованого майна відповідачу є предметом спору у даній справі, що свідчить про те, що при розгляді судом заяви про забезпечення позову фактично було вирішено питання про необґрунтованість позовних вимог. Також апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом не встановлено фактичну наявність майна, на яке накладено арешт та належність цього майна відповідачу. При цьому, на думку апелянта, судом не враховано факт відсутності будь-яких обставин, що свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання, після пред’явлення позову. Крім того, як зазначає апелянт, при біологічному дозріванні посівів, за наявності їх арешту, зібрати врожай буде неможливо, що призведе до його знищення.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що «відповідач має реальну можливість зібрати посіви пшениці, кукурудзи та ячменю, які розташовані на спірних земельних ділянках та відчужити їх на користь третіх осіб, що призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову ТОВ «Успіх Слобожанщини»».

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно що належить відповідачеві.

Як роз’яснено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. за №16, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову і особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. за №16).

Як свідчать матеріали справи, предметом позову у даній справі є визнання права власності на сільськогосподарську продукцію, вирощену на земельних ділянках, розташованих на території Балаклійського району Харківської області та зобов’язання відповідача припинити дії по проведенню сільськогосподарських робіт та використання у будь-якій формі вказаних земельних ділянок.

Позивач зазначає, що спірні земельні ділянки, які розташовані на території Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, у встановленому законом порядку перебувають в оренді ТОВ «Успіх Слобожанщини» на підставі договорів оренди, а саме:

- земельна ділянка загальною площею 4,1243 га (кадастровий номер 6320284000:03:000:0007) на підставі Договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2014 року;

- земельна ділянка загальною площею 1,5372 га (кадастровий номер 6320284000:04:000:0371) на підставі Договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2015 року;

- земельна ділянка загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6320284000:04:000:0372) на підставі Договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2015 року;

- земельна ділянка загальною площею 4,5718 га (кадастровий номер 6320284000:03:000:0466) на підставі Договору оренди земельної ділянки від 24 червня 2014 року;

- земельна ділянка загальною площею 5,1737 га (кадастровий номер 6320284000:03:000:0289) на підставі Договору оренди земельної ділянки від 08 серпня 2013 року;

- земельна ділянка загальною площею 4,3441 га (кадастровий номер 6320284000:03:000:0004) на підставі Договору оренди земельної ділянки від 28 грудня 2015 року;

- земельна ділянка загальною площею 2,000 га (кадастровий номер 6320284003:03:000:0063) на підставі Договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2016 року.

Як зазначає позивач, відповідач, без будь-якого права на використання земельних ділянок, які надані в оренду ТОВ "Успіх Слобожанщини", здійснило на них сільськогосподарські роботи, завадивши позивачу самостійно господарювати на орендованих земельних ділянках та отримати продукцію та доходи з них.

Відповідач в запереченні на позов, а також в своїх поясненнях суду апеляційної інстанції в судовому засіданні 20.10.2016 року вказав, що дійсно ним проведено сільськогосподарські роботи з посіву та вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельних ділянках з кадастровими номерами 6320284000:03:000:0007, 6320284000:03:000:0289, 6320284000:03:000:0004.

Відповідач пояснив, що підставою для проведення сільськогосподарських робіт є договори оренди вказаних трьох земельних ділянок, які укладені з ПП «Міловське» та зареєстровані в установленому законодавством порядку, що підтверджується листом Відділу Держгеокадастру у Балаклійському районі Харківської області №27-20.09-0.3-1263/2-16 від 27.05.2016 року.

За поясненнями відповідача, на даний час існує подвійна реєстрація вказаних земельних ділянок, у зв’язку з чим Харківським окружним адміністративним судом розглядаються позови про скасування подвійної реєстрації.

При цьому, відповідач зазначає, що будь-які роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 6320284000:04:000:0371, 6320284000:04:000:0372, 6320284000:03:000:0466, 6320284003:03:000:0063 відповідачем ніколи не здійснювались. Вказані пояснення підтверджується наданими відповідачем матеріалами, а саме інформацією Відділу Держгеокадастру у Балаклійському районі Харківської області, що міститься в листі №27-20.09-0.3-1263/2-16 від 27.05.2016 року (а.с.140).

В судовому засіданні 20.10.2016 року відповідач також пояснив, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6320284000:03:000:0289 урожай пшениці зібрано ще в серпні 2016 року, тобто до прийняття оскаржуваної ухвали про накладення арешту лише на двох земельних ділянках знаходились посіви: на земельній ділянці з кадастровим номером 6320284000:03:000:0004 посіви кукурудзи та на земельній ділянці з кадастровим номером 6320284000:03:000:0007 посіви соняшнику.

Колегія суддів зазначає, що основним видом діяльності підприємства відповідача є вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції, у зв’язку з чим застосовані заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на посіви призведуть до припинення господарської діяльності підприємства..

Також судова колегія приймає до уваги, що накладення арешту на посіви сільськогосподарських культур, урожай з яких до цього часу не зібраний, може призвести до його втрати повністю чи частково, в результаті чого відповідачу будуть спричинені збитки.

Втрата врожаю призведе до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, в позовній заяві позивач просить визнати право власності на сільськогосподарську продукцію, вирощену на вказаних ним земельних ділянках, а саме: посіви пшениці, соняшнику, кукурудзи та ячменю.

Однак, застосування вказаних заходів забезпечення позову призведе до зникнення предмету позову.

В заяві про забезпечення позову позивачем не наведено жодної обставини, яка може свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову, а тому і не надано будь-яких доказів цього.

Таким чином, заява про вжиття запобіжних заходів ґрунтується на припущеннях про те, що не накладання арешту на сільськогосподарську продукцію, вирощену відповідачем призведе, в подальшому, до неможливості виконання судового рішення, яке буде прийнято судом за результатами розгляду позовної заяви.

Також судова колегія зазначає, що заходи забезпечення позову не є співрозмірними.

Під час вирішення питання про можливість застосування запобіжних заходів заявником не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів та того факту, що невжиття запобіжних заходів порушує законні права та інтереси позивача.

Враховуючи зупинення провадження у справі №922/2548/16, завершення сезону вирощування та збирання сільськогосподарських культур, є всі підстави вважати, що врожай зернових культур на спірних земельних ділянках, не зібраний до прийняття рішення суду, буде знищений погодними умовами та в результаті завершення природного процесу вегетації.

Отже, захід не спроможний забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, та може призвести до додаткових збитків у відповідача, чим також утруднить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, не обгрунтував наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, належним чином не оцінив наслідки обрання такого заходу забезпечення позову, спроможність його забезпечити реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а також не навів фактичних обставин щодо існування реальної загрози такого невиконання.

В оскаржуваній ухвалі зазначено лише, що, на думку суду, існує зв'язок між предметом позову та заходами до його забезпечення, вищевказаний захід є співрозмірним із заявленими позивачем вимогами та спроможний забезпечити об’єктивний розгляд даного спору, однак така позиція суду жодним чином не обґрунтована, зокрема, не зазначено фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що при задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, судом першої інстанції не було досліджено наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду заходу до забезпечення позову, крім того не досліджено критерії розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 23.09.2016 року у справі №922/2548/16 - скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.09.2016 року у справі №922/2548/16 скасувати.

В задоволенні заяви ТОВ «Успіх Слобожанщини» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.10.2016 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Хачатрян В.С.