Постанова № 62222248, 18.10.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р.Справа № 916/2231/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: Т.А. Величко

ОСОБА_1

при секретарі Р.О. Кияшко

За участю представників сторін:

ФОП ОСОБА_2

Від Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУ юстиції в Одеській області - ОСОБА_3

Інші представники учасників процесу в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 11.08.2016

по справі № 916/2231/13

За заявою: Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд"

до боржника: Малого приватного підприємства "Фірма "Істамбул"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду 11.06.2016 зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області зняти обтяження рухомого майна Малого приватного підприємства "Фірма "Істамбул", а саме: - арешт рухомого майна, зареєстрований 10.10.2013р. за № 13944955 на підставі постанови про арешт майна №36067285 від 25.01.2013р. - арешт рухомого майна, зареєстрований 11.10.2013р. за № 13946798 на підставі постанови про арешт майна №36056657 від 10.10.2013р. та зобовязано відділ ДВС надати суду докази виконання вказаної ухвали.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою , Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, вважаючи її незаконною та необгрунтованою та прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, Постановою господарського суду Одеської області від 22.09.2014р., крім іншого, МПП "Фірма "Істамбул" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, скасовано арешт, накладений на майно Малого приватного підприємства "Фірма "Істамбул", визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Проте, як вбачається із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не були зняті арешти, які накладені на майно боржника в рамках виконавчих проваджень.

До суду звернувся ліквідатор боржника з клопотанням про зобов'язання відділу ВПВР УДВСГТУЮ в Одеській області скасувати обтяження рухомого майна боржника зазначеного в переліку, яке мотивоване невиконанням органом ДВС постанови господарського суду від 22.09.2014 року та відмовою у скасуванні таких арештів після звернення ліквідатора до ДВС з відповідним листом.

При цьому доказів оскарження ліквідатором дій ДВС надані матеріали справи не містять.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи клопотання ліквідатора, господарський суд виходив з того, що органом ДВС звернення ліквідатора про зняття арешту залишено не задоволеними, а вимоги постанови господарського суду від 22.09.2014р. виконавчою службою не виконані.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду щодо наявності підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржником банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Частиною першою статті 41 Закону про банкрутство визначено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом (ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство). крім передбачених заходів господарський суд також може вживати і інші заходи для забезпечення вимог кредиторів та збереження майна боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наслідками визнання боржника банкрутом є скасування арештів, накладених на майно боржника, визнаного банкрутом, та інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Слід зазначити, що за загальним правилом, державний виконавець, реалізуючи виконавче провадження, самостійно знімає накладені ним арешти. Винятком є ситуація, коли стосовно боржника порушено справу про банкрутство. Так, у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника виконавче провадження зупиняється, а після визнання боржника банкрутом - закінчується, арешт на майно боржника державним виконавцем в обох випадках не знімається - це заборонено законом (частина 4 статті 39 та частина 1 статті 50 Закону "Про виконавче провадження"). Зняти арешт з майна боржника в такому випадку може суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за клопотанням арбітражного керуючого.

Отже ст. ст. 49-50, 60 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 38 Закону про банкрутство свідчить, що після закінчення виконавчого провадження виконавчий документ надходить до господарського суду у справу про банкрутство без зняття арешту з майна боржника та без скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, питання про зняття (скасування) арешту або інших обмежень щодо майна банкрута має вирішуватися саме судом за відповідним клопотанням ліквідатора про зняття таких обмежень та в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ГПК України.

З огляду на викладене, ухвала господарського суду підлягає скасуванню , у задоволенні клопотання ліквідатора про зобовязання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області зняти обтяження рухомого майна боржника слід відмовити.

.

Керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити, а ухвалу господарського суду Одеської області від 11.08.2016 р. по справі №916/2231/13 скасувати.

У задоволенні клопотання ліквідатора про зобовязання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області зняти обтяження рухомого майна боржника відмовити.

Головуючий В.В. Лашин

Суддя Т.А. Величко

СуддяВ.В. Бєляновський