Постанова № 62222155, 19.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Справа№ 910/28964/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іоннікової І.А.

суддів: Станіка С.Р.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Каніковського А.О.

представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016

у справі № 910/28964/15 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Соломянського району м. Києва»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 477 147, 27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Соломянського району м. Києва» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення за договором про надання послуг № 17/1198П-09 від 25.11.2014 477147,27 грн., з яких: 445967,93 грн. боргу, 22358,58 грн. інфляційних, 8820,76 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив за надані позивачем послуги за період з листопада 2014 по березень 2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/28964/15 позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі ПАТ «АК «Київводоканал») на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Соломянського району м. Києва» 445 967,93 грн. боргу, 6 689,52 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Соломянського району м. Києва» (далі Керуюча компанія) з Державного бюджету України 1 160, 56 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав взяті на себе згідно з умовами Договору зобов'язання, не оплативши надані позивачем послуги протягом спірного періоду (з листопада 2014 по березень 2015). Позовні ж вимоги про стягнення 22358,58 грн. інфляційної складової боргу та 8820,76 грн. трьох процентів річних задоволенню не підлягають, з огляду на те, що позивач здійснив нарахування інфляційної складової боргу та трьох процентів річних за періоди, у яких зобовязання відповідача з оплати ще не було простроченим, що свідчить про безпідставність застосування приписів ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ «АК «Київводоканал» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 по справі № 910/28964/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, а висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження надання позивачем послуг в період 01.01.2015 по 31.03.2015 на виконання умов договору № 17/1198П-09 від 25.11.2014, оскільки єдиними доказами в обґрунтування надання послуг за спірний період є акти, підписані зі сторони ПАТ «АК «Київводоканадл» директором розрахункового департаменту ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності від 31.12.2015 № 581, строк дії якої був встановлений до 31.03.2015. Однак, вказані акти складені 29.05.2015, тобто після закінчення строку дії довіреності. Відтак, висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, на думку скаржника, є незаконними та безпідставними тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів головуючий суддя Синиця О.Ф., судді: Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.) від 13.05.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.06.2016.

24.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 по справі № 910/28964/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/28964/15 передано на розгляд колегії суддів, у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 29.06.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.07.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі № 910/28964/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/28964/15 передано на розгляд колегії суддів, у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.) від 19.07.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2016.

14.09.2016 розгляд справи не відбувався, у звязку з перебуванням головуючої судді Іоннікової І.А. на лікарняному.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 910/28964/15 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/28964/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.) від 20.09.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.10.2016.

У судовому засіданні 19.10.2016 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2016 у справі № 910/28964/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзив позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 25.11.2014 комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Соломянської районної у місті Києві державної адміністрації ( в перейменоване в комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Соломянського району м. Києва») (виконавець) та ПАТ «АК «Київводоканал» (замовник) уклали договір про надання послуг № 17/1198П-09 (далі Договір), відповідно до п. 2.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання надавати послуги з:

- ведення обліку споживачів (кількість зареєстрованих та проживаючих осіб, наявність пільг за пільговими категоріями, наявність в квартирі засобів обліку, їх кількість, типи, моделі та міжповіркові інтервали та інша інформація, яка впливає на визначення обсягів та вартості наданих споживачу комунальних послуг), підтримання бази даних замовника в актуальному стані (коригування даних споживачів у разі зміни) (п. 2.1.1. Договору);

- отримання від споживачів, а також облік та збереження документів, які необхідні для здійснення обліку пільг (за категоріями), компенсацій та субсидій, що надаються споживачам, внесення інформації до бази даних, оформлення відповідних документів (в тому числі довідок) для споживачів, замовника та державних органів, до функцій яких входить соціальний захист населення(п. 2.1.2. Договору);

- визначення обсягу та вартості споживання комунальних послуг окремо взятого споживача, групи споживачів: ведення розрахунків зі споживачами комунальних послуг відповідно до тарифів на комунальні послуги, встановлених уповноваженим органом, що включає: ведення особових рахунків споживачів з повною інформацією, необхідною для формування рахунків підприємством, що здійснює виготовлення таких рахунків споживачам; щомісячне нарахування плати споживачам за комунальні послуги відповідно до первинних документів, ведення оборотно-сальдової відомості за кожним особовим рахунком окремо в розрізі видів послуг з урахуванням пільг, субсидій та компенсацій; ведення обліку наданих споживачам комунальних послуг, визначення обсягу наданих комунальних послуг за показами засобів обліку, за нормами споживання або іншим передбаченим законодавством способом; проведення комісійних обстежень приміщень споживачів за участю (в разі необхідності) представника замовника; проведення перерахунків за погодженням із замовником та за наявності відповідних доказових матеріалів за комунальні послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, в інших випадках, передбачених діючим законодавством, проведення перерахунків за комунальні послуги за рішенням суду; складання узагальнених відомостей для замовника щодо перерахунків плати за комунальні послуги (п. 2.1.3. Договору);

- розгляд, надання обґрунтованої відповіді споживачам на звернення, скарги, заяви, вимоги та претензії в установлені законодавством терміни, надання інформації та результатів розгляду звернень від споживачів або державних та громадських установ замовнику(п. 2.1.4. Договору);

- надання замовнику або за дорученням замовника підприємству, що здійснює виготовлення рахунків на сплату комунальних послуг, доступу до бази даних (обліку) споживачів, необхідної для виготовлення рахунків на сплату комунальних послуг, а також надання замовнику інформації, звітів та документів, що стосуються надання послуг за цим договором, в т. ч. ведення виконавцем обліку споживачів та розрахунків з ними (п. 2.1.5. Договору).

- взяття лічильників на абонентський облік за дорученням замовника, ведення бази даних про інтервали повірки засобів обліку, зняття початкових показань з засобів обліку для визначення обсягу споживання комунальних послуг споживачем, подальше оформлення необхідних документів, а також внесення до облікової бази початкових показників квартирних засобів обліку(п. 2.1.6. Договору).

- інформування споживачів за письмовим завданням замовника про перерви в наданні комунальних послуг, терміни проведення аварійно-відновлювальних та ремонтних робіт, робіт із реконструкції обладнання замовника(п. 2.1.7. Договору).

- доставка споживачам рахунків та квитанцій на оплату комунальних послуг за розрахунковий період щомісячно за письмовим завданням замовника та у визначені ним строки (п. 2.1.8. Договору);

- проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед споживачів стосовно комунальних послуг; проведення разом із представниками замовника спільних дій по відключенню послуг у разі виявлення бездоговірного користування комунальними послугами. Виконавець в ході виконання цього договору може надавати додаткові послуги за згодою замовника. Умови надання додаткових послуг узгоджуються сторонами в додаткових угодах (п. 2.1.9. Договору).

У відповідності до п. 3.1 Договору вартість послуг за цим договором визначається в розмірі 12,7 коп. (дванадцять цілих сім десятих) копійок в т.ч. ПДВ 2,12 коп., що включає: 7,15 (сім цілих пятнадцять сотих) копійок із врахуванням ПДВ за кожен 1 м3 наданих споживачам послуг з холодного водопостачання, 5,56 коп. (пять цілих пятдесят шість сотих) копійок із врахуванням ПДВ за кожен 1 м3 наданих споживачам послуг з водовідведення холодної води. Вартість послуг за місяць визначається в акті здачі приймання наданих послуг, що підписується сторонами щомісяця до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 3.2 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

В п. 3.3 Договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця з урахуванням відсотку сплати споживачів, в т.ч. з урахуванням боргових платежів за послуги водопостачання та водовідведення протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 3.4 Договору вартість послуг змінюється з дати введення в дію уповноваженим органом тарифів на комунальні послуги для виконавця.

За твердженнями позивача, відповідач взяті на себе згідно з умовами Договору зобов'язання не виконав, послуги, надані позивачем протягом спірного періоду, не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), у якому просив суд стягнути з відповідача 445967,93 грн. боргу, 22358,58 грн. інфляційних, 8820,76 грн. 3% річних.

На підтвердження надання послуг відповідачу у спірний період (з листопада 2014 року по березень 2015 року) позивачем надані суду відповідні акти здачі-приймання наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, акти за листопад та грудень 2014 року сторонами підписані 26.01.2015 і зі сторони відповідача їх підписав ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 31.12.2014 № 581. Повноваження ОСОБА_3 на підписання даних актів відповідачем не оспорюється, рівно як визначений актами розмір наданих послуг: у листопаді 2014 року 71 808, 54 грн., у грудні 2014 року 97 936, 41 грн.

Однак, акти за січень-березень 2015 року підписані 29.05.2015, і зі сторони відповідача також підписані ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 31.12.2014 № 581. Водночас, термін даної довіреності закінчився 31.03.2015, тобто до підписання вищезазначених актів, що свідчить про те, що вони не можуть бути прийняті судом як допустимі докази в розумінні ст. 34 ГПК України.

Враховуючи викладене, посилання скаржника в апеляційній скарзі щодо ігнорування судом першої інстанції факту відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження надання позивачем послуг за Договором в період з 01.01.2015 по 31.03.2015 є безпідставними, тому не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 ГК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання комунальних послуг, а права та обов'язки сторін визначаються, зокрема, положеннями глави 63 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначена норма кореспондується з приписами ГК України.

Згідно частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Представник відповідача документів, які б підтверджували оплату відповідачем заборгованості перед позивачем за Договором, суду не надав.

Умовами Договору на відповідача, як сторону вказаного договору, покладено обов'язок оплачувати послуги, надані на його підставі.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 445967,93 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 22 358, 58 грн., та 3% річних у сумі 8 820,76 грн.

Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, перевіряючи наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат вірно встановив, що нарахування інфляційної складової боргу та трьох процентів річних позивачем використані періоди, у яких зобовязання відповідача з оплати ще не було простроченим, що свідчить про безпідставність застосування приписів ст. 625 ЦК України, відтак, оскільки суд позбавлений можливості самостійно встановлювати (змінювати) періоди нарахування санкцій, позовні вимоги про стягнення 22 358, 58 грн. інфляційної складової боргу та 8 820, 76 грн. трьох процентів річних задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а заперечення скаржників, викладені у апеляційних скаргах, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга ПАТ «АК «Київводоканал» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 29.02.2016 у справі № 910/28964/15 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва 29.02.2016 у справі № 910/28964/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 910/28964/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

СуддіС.Р. Станік

ОСОБА_1