Рішення № 62222120, 25.10.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 925/1055/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник: позивача: не зявився,

представник відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель"

до публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 221 022,92 грн. основного боргу з оплати фактично виконаних робіт відповідно до договору підряду № 655-413 від 22.06.2015, 14 103, 99 грн. інфляційних втрат, 3 420,96 грн. три проценти річних, 42 119,63 грн. пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

Заявою від 20.09.2016 відповідач повідомив суду про сплату позивачу суми основного боргу в розмірі 221 022,92 грн. та додав до заяви копії платіжних доручень № 14588 від 01.09.2016 про перерахування коштів в сумі 121 022,92 грн. та № 14901 від 15.09.2016 на суму 100 000 грн.

21.09.2016 до початку судового засідання відповідач подав суду клопотання, в якому просить зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 35 503, 64 грн. у звязку з тим, що позивач прострочив термін виконання роботи по договору підряду № 655-413 від 22.06.2015 та здав відповідачу виконану роботу 10.02.2016 в той час як за умовами договору замовлену йому роботу позивач повинен був виконати до 22.12.2015, тобто прострочення виконання роботи склало 49 днів, і відповідно до пункту 7.1.3. договору відповідач нарахував за 49 днів прострочення пеню в розмірі 35 503, 64 грн. Також відповідач просить врахувати рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97, та зменшити розмір інфляційних втрат до суми 11 556,83 грн. у звязку з тим, що індекс інфляції за 6 днів березня не повинен рахуватися.

У судовому засіданні 21 вересня 2016 року представник позивача подав заяву, в якій просить припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 221 022,92 грн., так як відповідач вказану суму перерахував до розгляду справи по суті.

29.09.2016 позивач подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені в звязку з врегулюванням спору між сторонами, а також подав клопотання про стягнення з відповідача 20 000 грн. витрат на послуги адвоката.

До початку судового засідання 18 жовтня 2016 року представник позивача подав заяву, в якій просив подану ним заяву про відмову від стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені від 29.09.2016 не розглядати.

У судових засіданнях 21 вересня 2016 року, 29 вересня 2016 року, 18 жовтня 2016 року оголошено перерви відповідно до 29 вересня 2016 року, 18 жовтня 2016 року та до 25 жовтня 2016 року.

У судовому засіданні:

представник позивача підтримав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 221 022,92 грн. основного боргу, оскільки основний борг сплачений відповідачем повністю; заперечив проти зменшення пені, вважаючи, що для такого зменшення відсутні правові підстави, оскільки позивач проти цього заперечує, зустрічний чи окремий позов відповідачем не предявлявся; погодився з розрахунком відповідача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 11 556,83 грн. інфляційних втрат, повністю підтримав позов в частині стягнення 3-х процентів річних та пені, просив відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем витрати на сплату судового збору та на оплату адвокатських послуг;

представник відповідача підтримала клопотання, подане суду 21.09.2016, просила зменшити розмір пені на 35 503,64 грн. у звязку з тим, що позивач не виконав роботи у строк, передбачений п. 1.1 Договору, та за це позивач повинен сплатити відповідачу пеню у вказаній сумі; просила зменшити інфляційні втрати до суми 11 556,83 грн., оскільки позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат невірно та не врахував рекомендації порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997; представник заперечила проти відшкодування за рахунок відповідача адвокатських послуг, оскільки сума 20 000 грн. є занадто великою, а позивач не подав суду калькуляцію даних адвокатських послуг, не довів обґрунтованість сплаченої адвокату суми із даної позовної заяви, тим більше, що основний борг був сплачений відповідачем до початку розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін і їх представників, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" (Підрядник за договором, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство "АЗОТ" (Замовник за договором, відповідач у справі) уклали договір підряду № 655-413 від 22.06.2016, далі - Договір, за умовами якого Підрядник зобовяався виконати роботи по ремонту 6 колесомоторних блоків з ревізією буксових вузлів та перетяжкою бандажів тепловозу ТЭМ-2У № 410 (інв. № 100938) (далі - Обладнання) згідно Відомості дефектів від 04.06.2015 на ремонт 6 колесомоторних блоків з ревізією буксових вузлів та перетяжкою бандажів тепловозу ТЭМ-2У № 410 (інв. № 100938), яка є невідємною частиною Договору, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно пунктів 2.1., 2.2. Договору вартість робіт, в т.ч. матеріалів, за Договором визначається Додатком № 1 до даного Договору та становить 601 461,32 грн., яка є твердою і сплачується Замовником Підряднику шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, вказаний в розділі 11 даного Договору, частинами, а саме: 2.1.1 Авансовий платіж в розмірі 180 438,40 грн. протягом 20 банківських днів з дати підписання сторонами Акту прийому обладнання в ремонт (п. 3.5 Договору). Наступні платежі за виконані роботи сплачуються за вирахуванням оплаченого авансового платежу, визначеного п. 2.1.1 Договору на підставі Акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін протягом 30 банківських днів від дати підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Відповідно до пункту 7.1.5 Договору за порушення строків оплати виконаних робіт (п. 2.1.2 Договору) Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період, за який вона нараховується) від невиконаного зобовязання за кожний прострочений день оплати.

Відповідно до Договору відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 180438,40 грн. по платіжному дорученню № 7479 як попередню оплату за ремонт 6-ти колесомоторних блоків тепловозу ТЕМ-2У № 410 згідно договору № 655-413 від 22.06.2015.

10 лютого 2016 року сторони підписали та скріпили своїми печатками Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 4 щодо ремонту колесомоторних блоків з ревізією буксових вузлів та перетяжкою бандажів тепловозу ТЭМ-2У № 410 відповідно до договору підряду № 655-413 від 22.06.2016.

09.03.2016 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 100 000 грн. по платіжному дорученню № 2941 та 100 000 грн. перерахував 01.06.2016 по платіжному дорученню № 8166 як оплату за ремонт 6-ти колесомоторних блоків тепловозу ТЕМ-2У № 410 згідно договору № 655-413 від 22.06.2015.

Таким чином відповідач перерахував позивачу кошти за ремонт шести колесомоторних блоків тепловозу ТЕМ-2У № 410 в загальній сумі 380438,40 грн. Залишок боргу відповідач на момент надіслання позовної заяви до суду складав 221022,92 грн.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобовязань за Договором, а кошти в сумі 200 000 грн. перерахував із простроченням встановленого в Договорі строку, тому позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду Черкаської області та просив стягнути з відповідача 221 022,92 грн. основного боргу, а також інфляційні втрати, 3 проценти річних та пеню за прострочення виконання грошового зобовязання.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд приходить до такого.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір підряду № 655-413 від 22.06.2016 підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені їх печатками, він містить всі істотні умови для договорів даного виду, спір між сторонами щодо дійсності договору відсутній.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України, статтями 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається і сторонами підтверджено, що відповідач перерахував позивачу 221 022,92 грн. основного боргу після подання позовної заяви до суду. Така сплата підтверджується платіжними дорученнями № 14588 від 01.09.2016 та № 14901 від 15.09.2016. Тобто станом на момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем з оплати фактично виконаних робіт відповідно до договору підряду №655-413 від 22.06.2015 відсутня.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому провадження у справі в частині вимоги про стягнення 221 022,92 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 3 статті 5 ГК України субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Отже, оскільки договір між сторонами підписаний і він ними виконувався, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв без зауважень та претензій, тому відповідач зобовязаний виконувати умови Договору.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено і відповідачем не заперечено, що розрахунок із позивачем відбувся із порушенням встановленого в Договорі строку, оскільки відповідно до пункту 2.1.2. Договору відповідач зобовязаний був здійснити повну оплату вартості виконаної роботи протягом 30 банківських днів від дати підписання сторонами Акту виконаних робіт, тобто до 25.03.2016, але відповідач перерахував кошти 01.06.2016, 01.09.2016 та 15.09.2016.

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача 14 103, 99 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суми фактичної заборгованості за прострочення виконання грошового зобовязання в період з 26.03.2016 по липень 2016 року та 3420,96 грн. три проценти річних за період з 26.03.2016 по 31.08.2016.

У судовому засіданні 18.10.2016 представник позивача погодився з тим, що нарахування індексу інфляції за 6 днів березня є безпідставним. З відповідача належить стягнути на користь позивача 10 893,75 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати основного боргу у вказаний позивачем період з квітня по липень 2016 року.

Вимога позивача про стягнення з відповідача три проценти річних за період з 26.03.2016 по 31.08.2016 підлягає до часткового задоволення в сумі 3 411 грн. 61 коп., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку помилково застосовано 365 замість правильного 366 днів у 2016 році.

З цих же підстав вимога позивача про стягнення пені за прострочення підлягає до часткового задоволення в сумі 42 004 грн. 55 коп.

Клопотання відповідача про зменшення суми пені задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. Тобто, застосування вказаної норми є правом суду.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В частині 1 статті 233 ГК України також вказано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не вказав виняткових підстав для зменшення суми пені та не довів, що заявлена позивачем до стягнення пеня є надмірно великою. Зменшення розміру пені, нарахованої у звязку з простроченням виконання зобовязання з оплати вартості виконаних робіт, на суму неустойки за перевищення строків виконання цих робіт законом не передбачено, зустрічна позовна заява чи заява про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем не подавалася, а позивачем таке зменшення заперечується.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно частини 1 статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки відповідач перерахував основний борг після подання позивачем позовної заяви до суду та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати сплату судового збору в сумі 4 160 грн.

Витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню позивачу частково в сумі 2 000 грн. виходячи із принципу розумності та обґрунтованості витрат на правову допомогу, які заявлені позивачем до відшкодування за рахунок відповідача, оскільки сплачена адвокату сума 20 000 грн. позивачем взагалі не обґрунтована та не підтверджена належними доказами. Незважаючи на вимогу представника відповідача у судовому засіданні та вимогу суду (така вимога була зазначена особисто адвокатом на звороті розписки від 29.09.2016), калькуляція витрат і затрат адвоката у даній справі суду не подана і такі витрати не обґрунтовані адвокатом у судовому засіданні. Визначаючи дану суму, суд враховує умови договору № 1/29 від 29.08.2016, враховує, що сума 20 000 грн. перерахована адвокату 19.09.2016, тобто після повної сплати відповідачем основного боргу, а цей борг був сплачений відповідачем до початку розгляду спору по суті і адвокат не довів, що вказаний борг погашений відповідачем завдяки його правовій роботі. Також суд враховує, що представник позивача - адвокат ОСОБА_2 був присутнім у трьох судових засіданнях, подавав у справу клопотання, надавав пояснення по суті позовних вимог та щодо доводів відповідача.

З огляду на викладене, керуючись п. 1-1 ч.1 ст. 80, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення 221 022 грн. 92 коп. боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, ідентифікаційний код 00203826) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" (20000, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Пушкіна, 2а, ідентифікаційний код 33819678) -10 893 грн. 75 коп. (десять тисяч вісімсот девяносто три гривні 75 копійок) інфляційних втрат, 3 411 грн. 61 коп. (три тисячі чотириста одинадцять гривень 61 копійку) три проценти річних, 42 004 грн. 55 коп. (сорок дві тисячі чотири гривні 55 копійок) пені, 4 160 грн. (чотири тисячі сто шістдесят гривень) витрат на сплату судового збору, 2 000 грн. (дві тисячі гривень) витрат на послуги адвоката.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25.10.2016.

Суддя А.Д. Пащенко