Постанова № 62222108, 18.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа № 922/1348/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився,

1-го відповідача ОСОБА_1 (довіреність №2-4/2016 від 04.01.2016 року),

2-го відповідача не зявився;

3-го відповідача не зявився;

третя особа - не зявилась;

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.2518Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2016 року

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізична особи ОСОБА_2, м.Дружківка,

до: 1) Комунального підприємства "Жилкомсервіс", м. Харків ,

2) Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, м. Харків,

3) Харківської міської ради, м.Харків,

про стягнення коштів в розмірі 197760 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 197760 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.2016 року у справі № 922/1348/16 (суддя Суслова В.В.) в позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Перший відповідач надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких, зокрема, зазначив, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 року №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м.Харкова» було затверджено перелік послуг з утримання будинків і споруд, які надає балансоутримувач. При цьому, як вказує перший відповідач, ні вказаним рішенням, ні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено обовязку балансоутримувача здійснювати капітальний та поточний ремонт в будинку, у звязку з чим позовні вимоги до КП "Жилкомсервіс" вважає безпідставними. Крім того, перший відповідач зазначає, що докази, які містяться в матеріалах справи щодо пошкодження автомобіля суттєво відрізняються та не містять обставин спричинення шкоди.

В судове засідання 18.10.2016 року позивач не зявився, ухвалу суду від 04.10.2016 року щодо забезпечення явки свого представника не виконав, пояснення причин неявки або клопотання суду не надавав.

Апелянтом (позивачем) в апеляційній скарзі заявлено клопотання про витребування з Шевченківського відділення Холодногірського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області матеріалів ЕУ №3278 від 17.02.2015 року по факту звернення 16.02.2015 року гр. ОСОБА_2 (номер повідомлення 3278) про пошкодження транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1 за адресою м. Харків, вул. 23 Августа, 51, яке судом задоволено та виконано поліцією.

Разом із тим, пояснення щодо одержаних доказів позивачем суду не надано.

Другий та третій відповідачі не зявились, відзиви не апеляційну скаргу не надали, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Третя особа в судове засідання 18.10.2016 року не зявилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи, що позивач, третя особа, другий та третій відповідачі належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як зазначає позивач, 16 лютого 2015 року транспортний засіб Volkswagen Polo Sedan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було пошкоджено в результаті обвалу цегли з будинку № 51 по вул. 23 Серпня у м. Харкові.

Вказаний транспортний засіб був застрахований від дорожньо-транспортних випадків та інших страхових ризиків, відповідно до договору добровільно страхування наземно-транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 28-0199-РМ2-12-00186 від 13.12.2013 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховиком) та ОСОБА_2 (страхувальником) (далі-договір страхування) (а.с.11).

Пунктом 2.1.1. (г) договору страхування передбачено ризик "Стихійного лиха" - пошкодження або знищення транспортного засобу та / або його ДО внаслідок стихійного лиха, самовільного падіння предметів.

Позивач зазначає, що внаслідок обвалу цегли з будинку № 51 по вул. 23 Серпня у м. Харкові страхувальнику було задано матеріальної шкоди, вартість якої (вартість відновлювального ремонту) згідно звіту № 31/02/15 "Про оцінку колісного транспортного засобу" складає 198246,18 грн. (а.с.24).

На виконання умов договору страхування, позивач, на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 18.02.2015 року, страхового акту №ПССКА-4520 від 25.03.2015 року, розрахунку суми страхового відшкодування від 23.03.2015 року, сплатив на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 197760 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5766 від 23.03.2015 року (а.с.20-23,37).

Як зазначено в листі Управління комунального майна та приватизації №1044 від 01.02.2016 року, на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради народних депутатів 1 скликання від 28.09.1992 року «Про комунальну власність міста», житловий будинок по вул. 23 Серпня, 51 є обєктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс» (а.с.36).

Позивач, посилаючись на ч.1 ст.1 ЗУ «Про житлово комунальне господарство» та ч.2 ст.24 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», в обґрунтування позову зазначає, що обовязок з утримання в належному стані будинку покладається саме на балансоутримувача будинку, у звязку з чим просить суд стягнути з КП «Жилкомсервіс» (першого відповідача) в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 197760 грн.

Перший відповідач надав заперечення на позов, в яких зазначив, що рішенням виконавчого комітету ХМР від 20.12.2011 року № 893 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибункової території, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова" було затверджено порядок послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території мінімально необхідних для забезпечення санітарно- гігієнічних вимог проживання та перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку, підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик будинкових мереж і систем, а саме: прибирання прибудинкової території; технічне обслуговуавання ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем зливної каналізації; обслуговування димовентиляційних каналів; освітлення місць загального користування; енергопостачання ліфтів.

Таким чином, перший відповідач зазначає, що вищевказаним тарифом взагалі не передбачено проведення КП "Жилкомсервіс" поточних та капітальних ремонтів будинку. Перший відповідач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач зобов'язаний, зокрема, забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонту, а не проводити капітальний та поточний ремонт, як стверджує позивач.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції подано клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідачів також Департамент житлового господарства Харківської міської ради та Харківську міську раду (а.с.65).

Клопотання обґрунтовано тим, що внаслідок невиконання Департаментом житлового господарства Харківської міської ради своїх обов'язків щодо належного утримання і експлуатації будинку, контролю за своєчасним «відбором» будинку, який підлягає ремонту, здійснення функцій замовника на проведення ремонту будинку №51 по вул. 23 Серпня у м. Харкові та невиконання Харківською міською радою обов'язків щодо фінансування робіт по ремонту будинку № 51 по вул. 23 Серпня у м. Харкові призвело до заподіяння матеріальної шкоди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2016 року вказане клопотання задоволено та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Департамент житлового господарства Харківської міської ради та в якості третього відповідача Харківську міську раду.

Другий та третій відповідачі під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також під час апеляційного провадження у даній справі, відзиви на позов та апеляційну скаргу не надали, в судові засідання представників не направляли, у звязку з чим їх правова позиція по суті спору суду не відома.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення, до матеріалів справи не надходили витребувані судом з Шевченківського відділення Холодногірського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області матеріали ЕУ №3278 від 17.02.2015 року по факту звернення 16.02.2015 року гр. ОСОБА_2 (номер повідомлення 3278) про пошкодження транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1 за адресою м. Харків, вул. 23 Августа, 51. На думку апелянта, вказані матеріали мають суттєве значення для вирішення спору по суті, оскільки містять дані про механізм страхової події, а отже, суд першої інстанції, розглянувши справу за наявними в ній доказами, неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, з підстав неподання позивачем належним доказів в обґрунтування позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року задоволено клопотання позивача та витребувано з Шевченківського відділення Холодногірського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області матеріали ЕУ №3278 від 17.02.2015 року по факту звернення 16.02.2015 року гр. ОСОБА_2 (номер повідомлення 3278) про пошкодження транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1 за адресою м. Харків, вул. 23 Августа, 51.

06.10.2016 року до суду апеляційної інстанції з Шевченківського відділення Холодногірського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області надійшли матеріали ЕУ №3278 від 17.02.2015 року по факту звернення 16.02.2015 року гр. ОСОБА_2 (номер повідомлення 3278) про пошкодження транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1 за адресою м. Харків, вул. 23 Августа, 51, які були досліджені судом, а їх копії залучено до матеріалів справи.

Судова колегія зазначає наступне.

Статтею 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору добровільного страхування №28-0199-РМ2-12-00186 від 13.12.2013 року позивач сплатив страхувальнику (третій особі) 197760 грн. страхового відшкодування, у зв'язку із пошкодженням автомобіля Volkswagen Polo Sedan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується платіжним дорученням від 23.03.2015 року №5766.

У розрахунку суми страхового відшкодування від 25.03.2015 року зазначено, що до суми страхового відшкодування включено вартість відновлювального ремонту, в тому числі вартість деталей, що замінюються 177267,18 грн.; вартість матеріалів, що використовуються для відновлювального ремонту 5049 грн.; вартість ремонтних робіт 15930 грн. (а.с.23).

В рахунку на оплату №АДСЧТ01928 від 25.02.2015 року, складеному ТОВ «Автодом Харків», визначено вартість робіт, зокрема, за зняття/встановлення, фарбування бампера переднього; заміни фари, капота; заміни та пофарбування даху; зняття/встановлення панелі передньої, сидіння заднього; зняття/встановлення скла лобового; заміна заднього скла; ремонт, фарбування передніх дверей; ремонт, фарбування переднього крила; фарбування заднього крила; заміна впускного колектора; зняття/встановлення форсунок, зняття/встановлення корпусу повітряного фільтра; встановлення/зняття дросельної заслонки (а.с.26).

Разом із тим, судовою колегією досліджено матеріали ЕУ №3278 від 17.02.2015 року по факту звернення 16.02.2015 року гр. ОСОБА_2 (номер повідомлення 3278) про пошкодження транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1 за адресою м. Харків, вул. 23 Августа, 51.

Так, в протоколі огляду місця події від 17.02.2015 року зазначено, що оглядаючи автомобіль, на даху виявлено наскрізний отвір трикутної форми, лобове скло повністю розбито, а інших будь-яких пошкоджень автомобіля не виявлено (а.с.180).

Як вбачається з висновку Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 20.02.2015 року та рапорту начальнику Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, 17.02.2015 року в чергову частину відділу надійшло повідомлення оператора, що за адресою: м.Харків, вул.23 Серпня, 51 пошкоджено автомобіль. Прибувши на місце, черговим нарядом було встановлено, що черговий наряд міліції викликав гр.ОСОБА_2, який по даному факту пояснив, що 17.02.2015 року біля 10:00 год. за місцем проживання виявив пошкодження власного автомобіля

Volkswagen Polo Sedan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Згідно протоколу огляду місця події на автомобілі Volkswagen Polo Sedan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на даху наявне пошкодження у вигляді наскрізного отвору трикутної форми і розбито лобове скло. Виявити свідків та очевидців по даному факту, а також встановити особу, причетну до пошкодження автомобілю, не виявилось можливим (а.с.175,176).

Таким чином, при огляді місця події зафіксовано факт пошкодження лише даху автомобіля та лобового скла.

При цьому, про наявність інших, крім вказаних в протоколі огляду місця події, пошкоджень автомобіля, зазначено лише в поясненнях ОСОБА_2 (а.с.177).

Разом із тим, в розрахунок суми страхового відшкодування включено вартість зняття/встановлення, фарбування бампера переднього; заміни фари, капота; заміна заднього скла; ремонт, фарбування передніх дверей; ремонт, фарбування переднього крила; фарбування заднього крила; заміна впускного колектора; зняття/встановлення форсунок, зняття/встановлення корпусу повітряного фільтра; встановлення/зняття дросельної заслонки (а.с.26).

Однак, матеріалами справи не підтверджується фактичне пошкодження цих частин транспортного засобу.

Як вбачається із звіту №31/02/15 «Про оцінку колісного транспортного засобу», ринкова вартість автомобіля НОМЕР_1 складає 240550,60 грн., а вартість відновлювального ремонту 198246,18 грн.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту (198246,18 грн.) склала 82% від вартості автомобіля.

При цьому, матеріалами справи підтверджено лише факт пошкодження лобового скла та даху автомобіля, у звязку з чим вартість відновлювального ремонту є неспіврозмірною із завданою шкодою.

Також колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо обставин завдання шкоди автомобілю, зокрема, в результаті чого було пошкоджено автомобіль, звідки відбулось падіння та які саме предмети пошкодили автомобіль.

Пунктом 2.1.1 договору добровільного страхування №28-0199-РМ2-12-00186 від 13.12.2013 року визначено страхові ризики, серед яких, зокрема, ризик пошкодження або знищення транспортного засобу та/або його ДО внаслідок протиправних дій третіх осіб, не повязаних із незаконним заволодінням транспортного засобу (підпункт В п.2.1.1 договору), та ризик стихійного лиха пошкодження або знищення транспортного засобу та/або його ДО внаслідок самовільного падіння предметів (підпункт Г п.2.1.1 договору).

При цьому, первинні матеріали, зокрема, протокол огляду місця події, не містить даних щодо причин заподіяння шкоди транспортному засобу, а також не зазначено внаслідок яких подій відбулось пошкодження автомобіля: протиправних дій третіх осіб чи самовільного падіння предметів.

Таким чином, визначення позивачем страхового випадку саме як ризик стихійного лиха пошкодження або знищення транспортного засобу та/або його ДО внаслідок самовільного падіння предметів, відповідно до підпункту Г п.2.1.1 договору, первинними документальними матеріалами не підтверджено.

Згідно рапорту начальнику Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, від 17.02.2015 року, інформація щодо падіння кафелю вказана в ньому із слів потерпілого ОСОБА_2, "з метою подальшого звернення в страхову компанію".

Отже, самостійні дослідження обставин справи органом Міністерства внутрішніх справ не проведено.

Враховуючи відсутність достовірно встановлених даних щодо пошкодження транспортного засобу саме внаслідок падіння з фасаду будинку кафелю (або цегли), а не протиправних дій третіх осіб, неможливо стверджувати про вину відповідачів у заподіянні шкоди автомобілю.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 197760 грн. є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів обставин пошкодження транспортного засобу - Volkswagen Polo Sedan, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на вказану позивачем суму, а також не підтверджено належними доказами обставини завдання шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2016 року у справі №922/1348/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.10.2016 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Хачатрян В.С.