Рішення № 62221544, 21.10.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2016 Справа № 907/501/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця", м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-СИСТЕМИ", м.Хуст

3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 митниця Державної фіскальної служби України, м.Рівне

Про стягнення заборгованості в сумі 16293,60 грн.

Суддя Йосипчук О.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 18.05.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. №265 від 30.08.2016р.

від третьої особи: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідачів 16293,60 грн. витрат, що пов'язані із наданням додаткових послуг Львівською залізницею.

Позивач стверджує, що між ним та відповідачем існують правові відносини перевезення, які побудовані на Договорі №Л/М/15/396/п від 24.03.2015р. "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" із наступними змінами і доповненнями. Саме на підставі цього договору позивачем було організовано 08.02.2016р. перевезення в адрес відповідача вантаж, який відправлено вантажовідправником ТОВ "Беркарботранс" зі станції Мінськ-Сортувальник Білоруської залізниці (вагон №61650909) загальною вагою 69300кг., як вказано у накладній №01289834.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10.02.2016р. згаданий вище вагон №61650909 було затримано ОСОБА_1 митницею у процесі контрольного комерційного перезважування, здійсненого залізницею на станції "Сарни" на підставі Акту загальної форми №1083 від 10.02.2016р., результатом якого, відповідно до Акту №355504,01 від 11.02.2016р., стало виявлення надлишок незадекларованого товару вагою 3700кг. Внаслідок описаних вище дій, при перевезенні згаданого вантажу в адрес відповідача, було допущено затримання вагону на 456 годин (з 27.02.2016р. по 17.03.2016р.), вартість якого, відповідно до п.2 ст.218 Митного кодексу України та параграфів 1-2 ст.32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, має бути відшкодовано саме безпосередньо відповідачем.

Таким чином, мотивуючи вищеприведеним, позивач просить стягнути з відповідача суму 16293,60 грн., яка складається із додаткової плати за користуванням вагоном упродовж 27.02.2016р. по 17.03.2016р. (456 год.), нарахованої відповідно до Акту загальної форми №6014 станції Сарни від 17.03.2016р.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах і поясненнях. Зокрема стверджує про те, що перевищення установленого строку користування вагоном сталося не з його вини, а з вини вантажовідправника, що підтверджується Постановою Рівненського міського суду від 22.04.2016р. у справі №569/4940/16-ц.

Окрім того, заперечення відповідача стосуються і тих обставин, за яких затримка вагону сталася з вини самого позивача, який, отримавши 25.02.2016р. дозвіл ОСОБА_1 митниці на перевантаження вантажу і досильний перевізний документ, завантажила вантаж відповідача 27.02.2016р.а відправила його в адрес відповідача лише 17.03.2016р.

Залученою до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1 митницею ДФС України надано свої пояснення по суті вимог позивача, згідно з якими, у спірній ситуації 11.02.2016р. залізничною станцією "Сарни" було здійснено комісійне зважування вагону №61650909 та встановлено вагу вантажу "Вугілля камяне" в кількості 73000 кг., що перевищує вагу Нетто вантажу, зазначеному у товаросупровідних документах (69300кг.)на 3700 кг. Таким чином, у ході проведених заходів митного контролю встановлено, що управляючий ТОВ "Белкарботранс", який є відповідальною особою за підготовку та достовірність документів при експорті товарів цього підприємства в Україну, вчинив дії, спрямовані на переміщення товару на адресу відповідача в кількості 3700 кг., через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів накладну СМГС 01289834 від 08.02.2016р., яка містить неправдиві відомості щодо їх ваги (Протокол про порушення митних правил №0173/20402/16 від 15.03.2016р.), що і підтверджується Постановою рівненського міського суду від 22.04.2016р. по справі №569/4940/16.

Сам представник третьої особи у засідання суду не зявився.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

Судовим розглядом справи встановлено, що 08.02.2016р.на підставі СМГС накладної №01289834 відправником ТОВ "Белкарботранс" (Республіка Білорусь) зі станції Мінськ-Сортувальний булоруської залізниці, вагоном №61650909 було відправлено вантаж (вугілля камяне) на адресу отримувача ТОВ "Енерго-Системи" станція призначення Гнідава, Львівської залізниці, масою 69300кг.

Як видно із пояснень ОСОБА_1 митниці, було встановлено, що зазначений вище вагон з вантажем був відправлений АТ "Отделение временной експлуатации" 655600, Російська Федерація, Республіка Хакасія м.Саяногірськ. По розпорядженню ТОВ "Белкарботранс" цей вагон не перевантажувався та не зважувався, а 08.02.2016р. його було оформлено за новою залізничною накладною №01289834 та замитнено на підставі митної деклерації Республіка Білорусь на товар №06648/61005218 на адресу ТОВ "Енерго-Системи" (відповідач у справі).

Згідно із наявними у справі матеріалами, 10.02.2016р. згаданий вище вагон №61650909, на підставі Акту загальної форми №1083 від 10.02.2016р., було затримано на станції "Сарни" виробничого підрозділу "ОСОБА_1 дирекції залізницних перевезень Регіональної філії "Львівська залізниця" для контрольного комерційного перезважування, результатом якого, відповідно до Акту №355504,01 від 11.02.2016р., стало виявлення надлишок незадекларованого товару вагою 3700кг.

Отже, у спірній ситуації11.02.2016р. залізничною станцією "Сарни" було здійснено комісійне зважування вагону №61650909 та встановлено вагу вантажу "Вугілля камяне" в кількості 73000 кг., що перевищує вагу нетто вантажу, зазначеному у товаросупровідних документах (69300кг.)на 3700 кг. Про виявлення незадекларованого надлишку підрозділ позивача повідомив ОСОБА_1 митницю, яка у свою чергу мала вирішити подальшу правову долю цього надлишку, відповідно до ОСОБА_1 митниці №987/39/17-70067 від 22.02.2016р., п.8.1 та п.9.2. Інструкції про взаємодію осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами, переміщуваними залізничними вантажними поїздами і працівників залізниць України №1019/1143 від 18.09.2008р. та п.27.2 Р.5 Додатку 1 до СМГМ (Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении). Таким чином, у ході проведених залізницею контрольних заходів для узгодженого із митницею митного контролю, було встановлено, що управляючий ТОВ "Белкарботранс", який є відповідальною особою за підготовку та достовірність документів при експорті товарів цього підприємства в Україну, вчинив дії, спрямовані на переміщення товару на адресу відповідача в кількості 3700 кг., через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів накладну СМГС 01289834 від 08.02.2016р., яка містить неправдиві відомості щодо їх ваги (Протокол про порушення митних правил №0173/20402/16 від 15.03.2016р.), що і підтверджується Постановою Рівненського міського суду від 22.04.2016р. по справі №569/4940/16.

Таким чином, внаслідок описаних вище дій, при перевезенні згаданого вантажу в адрес відповідача, було допущено затримання вагону на 456 годин (з 27.02.2016р. по 17.03.2016р.) і, відповідно, додаткова затримка вагону через необхідність вирішити ОСОБА_1 митницею питання подальшої долі та перевантаження виявленого надлишку вантажу у інший вагон.

Саме плату за цю понаднормову затримку вагону і домагається позивач у справі від відповідача, нормативно обгрунтовуючи свої вимоги посиланням на укладений між ним на відповідачем ОСОБА_4 №Л/М/15/396/п від 24.03.2015р. "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" а також до п.2 ст.218 Митного кодексу України та параграфів 1-2 ст.32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Водночас, судом встановлено, що телеграмою №92 від 11.02.2016р. про виявлення надлишку було повідомлено вантажовідправника, який 10.032016р. надіслав позивачу телеграму про те, що всі питання із цим вантажем належить вирішувати з вантажоотримувачем. Таким чином, вантажовідправник не виявив намір вирішувати долю вантажу, який не було адресовано відповідачу у справі.

У подальшому, ОСОБА_1 від 24,02.2016р. №ДН-3-4/216 позивач заявив ОСОБА_1 митниці клопотання про вирішення питання повернення вантажу власникові, яким є ТОВ "Балкарботранс", у відповідь на що позивача було поінформовано про те, що вантаж перебуває під митним контролем і долю цього майна буде вирішено в порядку п.2.6., 2.7. Інструкції про взаємодію осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами, переміщуваними залізничними вантажними поїздами і працівників залізниць України №1019/1143 від 18.09.2008р.

І лише 17.03.2016р. ОСОБА_1 митницею було складено Протокол про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0173/204020/16, де надлишок вугілля було вилучено на підставі ст.ст.508, 511 Митного кодексу України.

Поряд з цим, при розгляді спору по суті заявлених позивачем вимог, та надаючи оцінку доказам у справі і правовідносинам сторін спору, судом прийнято до уваги правила ст. 306 ГК України, де передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998р. №457) (далі Статут).

У відповідності до ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Згідно зі ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб, яким є у спірній ситуації ТОВ "Балкарботранс", виходячи із даних СМГС накладної №01289834 від 08.02.2016р. та інших обставин, встановлених Постановою Рівненського міського суду від 22.04.2016р. по справі №569/4940/16.

Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою (частина 5 статті 338 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата, порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113.

Правилами передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі вантажовласники) вносять плату.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Згідно з пунктами 3, 8 Правил користування вагонам і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. N 113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

У відповідності до пунктів 10, 12, 13 вказаних Правил станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N 864/5085.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

В силу п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Пунктом 2.10 названих Правил передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Враховматеріалами справи документально підтверджено факт затримки вагонів, розрахунок суми за простоювання вагонів оформлено актом загальної форми та записками до дорожніх відомостей, які є складовою частиною накладної на вантаж, суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача по відношенню до відповідача 1.

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами наведені у ст.121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними.

У відповідності до положень параграфа 1 ст.16 СМГС (в редакції, що діяла з 01.07.2015р. по 01.07.2016р.) передбачена обовязок вантажовідправника забезпечувати правильність відомостей, заявлених ним в накладних. При цьому він несе відповідальність за наслідки від неправильного, неточного або не повного декларування цих відомостей.

За таких обставин, наведеною вище умовою передбачена відповідальність вантажовідправника тоді, коли неправдиво зазначені ним відомості призвели до понаднормативних витрат перевізника.

Плата за користування вагонами не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні. Судом, у спірних правовідносинах, не встановлено наявності передбачених законодавством підстав для звільнення вантажовласника (відповідача) від плати за користування вагонами.

Відповідно до ст. 119 Статуту плата вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Слід зауважити, що положення даної правової норми регулюють й інші операції, які здійснюються у разі необхідності проведення митного контролю та митного оформлення товарів. Дана обставина дає підстави вважати, що проведення маневрової роботи охоплюється терміном інших робіт. Таким чином стягнення за виконання маневрової роботи, вбачається за можливе не тільки за умови наявності попередньої згоди на проведення таких дій вантажовласником, а й у інших випадках передбачених законом у тому числі у випадку проведення митного контролю.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Згідно п. 5.15 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до § 1 статті 11 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) відправник повинен додати до накладної супровідні документи, необхідні для здійснення митних та інших правил на всьому шляху прямування вантажу.

Нормативні положення § 2 статті 11 УМВС передбачають відповідальність відправника перед залізницею за наслідки, що виникли у результаті відсутності, недостатності чи неправильності супровідних документів.

Позивачем на підставі наведених вище актів загальної форми було нараховано плату за користування вагонами, які були виконані залізницею через затримку спірних вагонів з вини відповідача.

Вищевказані нарахування внесено до накладних, як це передбачено § 2 статті 11 УМВС.

У відповідності до ч.5 ст.338 МК України огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів.

З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги.

В даному випадку вагон зупинено у відповідності до вимог даної статті, що підтверджується актом загальної форми від 13.10.2015р. №722 про затримку вагонів.

Дії працівника митниці та працівників залізниці відповідають вимогами спільного наказу Державної митної служби та Міністерство транспорту та зв'язку від 18.09.2008№ 1019/1143 "Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України".

Послідовність дій посадових осіб митних органів при організації, проведенні та оформленні результатів огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення з метою реалізації положень ст. 338 Митного кодексу України визначається наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 №1316 "Про затвердження Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення".

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

В даному випадку, позивач безпідставно стверджує про право стягнення збитків із відповідача в силу обставин.

У відповідності до п.п.5 п.3 ст.338 МК України Крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збиткам розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Пред'явлення вимоги про відшкодування збитків покладає на кредитора обов'язок довести , що ці збитки не є абстрактними, а дійсно були би ним понесені внаслідок протиправної поведінки боржника.

Враховуючи, відсутність протиправної поведінки та вини відповідача про що зазначено у мотивувальній частині, суд не вбачає підстав для покладання відповідальності на нього у спірній ситуації.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України, витрати відповідача на оплату послуг адвоката ОСОБА_3 (Свідоцтво №3520) у розмірі 5300 грн. фактично понесених витрат (Платіжне доручення №3233 від 23.09.2016р.) підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79001 м.Львів, вул.Гоголя, 1 код 40081195) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Системи" (90400 м.Хуст, вул. Сливова, 48 код 36731895) суму 5300 грн. витрат на оплату послуг адвоката у справі.

Наказ видати

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.10.2016 року.

Суддя Йосипчук О.С.