Рішення № 62221430, 17.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р.Справа № 916/1500/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Бобошко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом Департамент комунальної власності Одеської міської ради

До відповідача ОСОБА_1 організації „Спілка ветеранів Афганістану Київського району м. Одеси

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 31 575,41 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 організації „Спілка ветеранів Афганістану Київського району м. Одеси, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 27582,86 грн. та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 3992,55 грн., розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 298/204 від 28.01.2004р., укладений між сторонами, виселити відповідача з нежилого приміщення технічного повеху, загальною площею 103,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії,3/1, на користь позивача.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору оренди від 28.01.2004 р. №298/204, систематичне невиконання відповідачем своїх зобовязань щодо внесення орендної плати з жовтня 2014 р. по травень 2016 р. на загальну суму 27582,86 грн., приписи ст. 145 Конституції України, ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.525, 526, 549-552, 611, 625, 638, 651, 653, 762, 782, 785 ЦК України, ст.ст.180, 193, 291 ГК України, ст.ст. 10, 18, 19, 26, 29, 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», надання діючим законодавством можливості одностороннього дострокового розірвання договору та на інші викладені у позовній заяві обставини.

Представник громадської організації „Спілка ветеранів Афганістану Київського району м. Одеси в судове засідання не зявився, заперечень суду не представив, тому справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами був підписаний договір №298/204 від 28.01.2004 р. оренди (Договір), згідно якого Орендодавець передає, Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії,3/1, площею 103,3 кв. м., на підставі розпорядження міського голови № 73-01р від 28.01.2004р. під розміщення організації.

За орендоване приміщення Орендар зобовязується сплачувати орендну плату згідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1,00 грн. за рік без ПДВ (п.2.2 Договору).

Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, не залежно від результатів його господарської діяльності (2.4 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору строк його дії з 28.01.2004р. до 31.12.2004р.

Додатковими погодженнями 1,2,3,4,5,6,7,8 строк дії договору продовжувався.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч. ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 1 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до п.6 даної статті до відносин оренди застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В ч.3 ст.285 ГК України встановлено, що орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із приписами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами по даній справі виникли господарські зобовязання, підставою яких є письмовий договір оренди.

При цьому позивач виконав взяті на себе зобовязання за договором та передав в оренду нерухоме майно, про що свідчить акт приймання передачі нерухомого військового майна від 28.01.2004р.

Пунктом2.4 Договору передбачено, що Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця.

В свою чергу, ОСОБА_1 організація „Спілка ветеранів Афганістану Київського району м. Одеси в порушення приписів ст.ст. 525, 526, 530, 610, 629, 759, 762 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193, ст.ст.283,285 ГК України та умов Договору не виконано зобовязання по перерахуванню орендної плати за період з жовтня 2014 р. по травень 2016 р. не дивлячись на те, що строк виконання зобовязань відповідно до домовленості, закріпленої в п.2.4 Договору настав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 27582,86 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, в ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частиною 2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно п. 5.2 Договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

У звязку з простроченням виконання зобовязання відповідачем, відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору позивачем нарахована пеня за період з жовтня 2014р. по травень 2016р.

Під час розрахунку пені позивачем вірно визначено період нарахування, за таких обставин вимоги позивача про стягнення 3992,55 грн. пені підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про розірвання договору та виселення відповідача.

Так, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Отже, з огляду на встановлені судом обставини істотного порушення умов договору Відповідачем, а саме, систематичне не виконання ним обов'язку із внесення орендної плати, у Позивача виникло право на розірвання Договору № 298/204 оренди нежитлового приміщення від 28.01.2004.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

На підставі викладеного, враховуючи тривалий час прострочки виконання зобовязань щодо внесення орендної плати, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору та виселення відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, ст.ст. 11, 15, 16, 202, 448,525,529, 530, 549, 610, 611, 612,625, 629, 651, 759, 762, 785 ЦК України, ст.ст.193, 232, 283, 285, 343 ГК України, ст. ст. 22, 32,33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 організації „Спілка ветеранів Афганістану Київського району м. Одеси (65080, м. Одеса, вул. Генерала Петрова,1, код 26247608) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код 26302595) 27582/двадцять сім тисяч пятсот вісімдесят дві/грн. 86 коп. заборгованість з орендної плати, 3992/три тисячі девятсот девяносто дві/грн. 55 коп. - пені, 4134/чотири тисячі сто тридцять чотири/грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 298/204 від 28.01.2004р., укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код 26302595) та ОСОБА_1 організації „Спілка ветеранів Афганістану Київського району м. Одеси (65080, м. Одеса, вул. Генерала Петрова,1, код 26247608).

5.Виселити з ОСОБА_1 організації „Спілка ветеранів Афганістану Київського району м. Одеси (65080, м. Одеса, вул. Генерала Петрова,1, код 26247608) з нежитлового приміщення технічного поверху, загальною площею 103,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, 25-ї Чапаєвської дивізії,3/1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код 26302595).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 17.10.2016 року. Повний текст рішення складений 24 жовтня 2016 р.

Суддя Р.В. Волков