Рішення № 62221347, 12.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.2016 Справа № 905/2411/16

за позовом Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борди України", м.Донецьк

про стягнення заборгованості.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Сєвєродонецька міська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борди України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 14895грн34коп., з яких заборгованість за тимчасове користування місцем в розмірі 5049грн77коп., пеня за несвоєчасне внесення плати в розмірі 4884грн14коп., сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 4481грн32коп. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 480грн11коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем 20.02.2013 був укладений договір №428 на тимчасове користування місцем для розташування двобічного рекламного щита. Внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань в частині оплати за договором, у відповідача виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Позивач надав до суду клопотання, в якому просить розглядати справу за відсутністю його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до договору на тимчасове користування місцем від 20.02.20013 №428, відповідачу було надано в тимчасове користування місце площею 7кв.м., за адресою: м.Сєвєродонецьк, ш.Будівельників, квартал 71 (а.с.19-21).

На підставі рішення Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради "Про продовження терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами" від 05.02.2013 №116, відповідачу продовжено термін дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зокрема, за адресою: м.Сєвєродонецьк, ш.Будівельників, квартал 71 до 05.03.2013 (а.с.24).

Відповідно до п.1 договору, предметом цього договору є приймання в тимчасове користування місце площею 7кв.м., за адресою м.Сєвєродонецьк, ш.Будівельників, квартал 71, з подальшим розташуванням окремого двобічного рекламного щита.

Договір укладений строком по 04.03.2013 включно (п.2.1. договору).

Згідно з п.3.1 договору, плата вноситься користувачем самостійно у грошовій формі та розмірі 3974грн88коп. на рік. Плата вноситься щомісячно в розмірі 331грн24коп. не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Сторони визнають, що користувач користувався місцем з 13.11.2011. Плата за тимчасове користування місцем донараховується за фактичний строк користування місцем по ставкам цього договору. Користувач зобов’язаний сплатити донараховану плату за тимчасове користування місцем по строку оплати у місяць, в якому одержав цей договір (п.3.7 договору).

Позивачем було здійснено донарахування плати за тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, однак відповідач зобов’язання за договором не виконав, оплату за користування місцем не здійснив.

27.05.2016 позивачем було направлено відповідачу претензію №2355 про сплату заборгованості, в якій відповідачу було запропоновано сплатити борг за договором на тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами (а.с.8), яка була отримана відповідачем 31.05.2016 (а.с10).

На час прийняття рішення у справі, відповідачем доказів сплати заборгованості не надано.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, своєчасно та в повному обсязі оплату за договором на тимчасове користування місцем для розміщення зовнішньої реклами не сплатив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5049грн77коп. підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в цій частині повністю, а саме: 3% річних - 480грн11коп., які нараховані на заборгованість в розмірі 5007грн03коп за період з 16.03.2013 по 15.04.2013 та на заборгованість в розмірі 5049грн77коп. за період з 16.04.2013 по 16.05.2016; інфляційних втрат 4481грн32коп., за період з травня 2013 року по квітень 2016 року.

Відповідно до п.3.3 договору, у разі не внесення плати у термін, визначений цим договором користувач зобов’язаний сплатити власнику місця пеню в розмірі, обчислювальному виходячи з подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України і діючої в період прострочення, відповідної суми простроченого зобов’язання за кожний календарний день прострочення. За цим договором строк нарахування пені та позовної давності щодо неї встановлюються та складають три роки.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача в цій частині, суд вважає, що зазначені вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 4602грн14коп., які нараховані на заборгованість 5167грн34коп. за період з 16.03.2013 по 15.04.2013, на заборгованість 42грн74коп. за період з 16.04.2013 по 15.04.2016 та на заборгованість 5007грн03коп. за період з 16.04.2013 по 15.03.2016.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст.38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Борди України" (83096, м.Донецьк, пр.Олександра Матросова, буд.24 "А", ідентифікаційний код юридичної особи 33670421) на користь Сєвєродонецької міської ради (93400, м.Сєвєродонецьк, бул. Дружби Народів, б.32, ідентифікаційний код юридичної особи 26204220) заборгованість у розмірі 5049грн77коп., пені – 4602грн14коп., 3%річних – 480грн11коп., інфляційних втрат – 4481грн32коп. та 1351грн51коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 17 жовтня 2016 року.

Суддя О.В. Говорун