Рішення № 62221306, 20.10.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р.Справа № 922/3179/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків до Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 31 620,66 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. №01-16юр/6868 від 12.09.2016 року

відповідача - ОСОБА_2, за дов. №297 від 05.01.2016 року

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", про стягнення 1 741,24 грн. вартість перевищення договірних величин споживання електричної потужності, 27 477,57 грн. пені, 2 401,85 грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 14079 від 05 грудня 2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 вересня 2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3179/16 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 10 жовтня 2016 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє по розгляду даної справи 19 жовтня 2016 року судом було оголошено перерву до 20 жовтня 2016 року Після перерви судове засідання було продовжено, представники сторін в дане судове засідання з'явився.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Представник відповідача позовні вимоги визнає частково та просить суд відмовити позивачу в частині стягнення пені у розмірі 1 159,27 грн. та 3% річних у розмірі 103,54 грн. Крім того, представник відповідача підтримав своє клопотання, вказане у відзиві, стосовно зменшення суми пені, що залишилася у розмірі 26 318,30 грн. на 50% до суми 13 159,15 грн. Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення суми пені.

В судовому засіданні 20 жовтня 2016 року представник сторін не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 грудня 2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 14079.

Відповідно до п. 1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язується керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), правилами улаштування електроустановок (далі по тексту -ПУЕ), іншими нормативними документами. В разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів (п. 2.1 договору).

Згідно п.п. 2.3, 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язується, своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків". Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Відповідно до додатку № 2 до спірного договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою (додаток № 9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії". Якщо розрахункові прилади обліку споживача встановлені на підставі постачальника, зняття показань цих розрахункових приладів обліку здійснюється персоналом споживача та постачальника в останній день розрахункового періоду; ці показання фіксуються в додатку № 5А "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" до договору про постачання електричної енергії. Інспектор РВЕ повідомляє споживачу точний час проведення зняття показань. У разі відсутності споживача при проведенні зняття показань приладів обліку "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" вважається дійсним за наявності підписів представників РЕМ (РРЕМ) та РВЕ скріпленими відповідними печатками. Звіт про обсяги переданої субспожитої електричної енергії ним узгоджується з основним споживачем. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця (п.п. 1, 2 додатку № 2 до договору).

Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання". Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі встановленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додатком № 20 "ОСОБА_2 про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділ "Харківенергозбуд" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 25 операційних днів з дня його отримання (п.п. 4.5, 5 додатку № 2 до спірного договору, з урахуванням додаткової угоди від 26.05.2015 року до договору про постачання електричної енергії № 14079 від 05.12.2008 року).

У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням індексу інфляції (п. 6 додатку № 2 до спірного договору).

Облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами ПКЕЕ, "Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією", затвердженої відповідно постановою НКРЕ України, та додатку № 2 "Порядок розрахунків" (п. 7.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

На підставі вказаного договору, позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу, але останній неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної потужності у розмірі 1 741,24 грн., яка на даний час відповідачем не сплачена, даний факт не заперечував й представник відповідача під час судового засідання 20 жовтня 2016 року. Крім того, відповідачем не своєчасно проводилась оплата за отриману електроенергію в період з березня по серпень 2016 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями про витрати електроенергії за вказані періоди та рахунками виставленими позивачем та отриманими відповідачем (на виконання п. 5 додатку № 2 до спірного договору), що підтверджується наявним в матеріалах справи журналом вихідної кореспонденції позивача з якого вбачається отримання уповноваженим представником відповідача вказаних рахунків та їх оплата, яка вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень. Викладені обставини й стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що представник відповідача визнав позовні вимоги стосовно стягнення 1 741,24 грн. вартості перевищення договірних величин споживання електричної потужності в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерної компанії "Харківобленерго" про стягнення з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" 1 741,24 грн. вартості перевищення договірних величин споживання електричної потужності обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 401,85 грн. (за період з 12 травня 2016 року по 09 червня 2016 року, з 10 червня 2016 року по 07 липня 2016 року по 08 липня 2016 року по 15 серпня 2016 року, з 10 червня 2016 року по 18 серпня 2016 року, з 11 липня 2016 року по 15 серпня 2016 року, з 05 серпня 2016 року по 15 серпня 2016 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок в частині нарахування 3% річних є обгрунтованим, загальний розмір 3% річних відповідає розміру, який заявлено позивачем у позовній заяві, що й дає підставу суду задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 2 401,85 грн.

Твердження відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем при розрахунку 3% річних не вірно узято період часу існування заборгованості, включивши до нього день оплати, спростовується п. 6 додатку № 2 до спірного договору.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 27 477,57 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6 додатку № 2 до договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводиться споживачем нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, зокрема пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з вище викладеного, дослідивши докази, подані відповідачем до клопотання про зменшення суми пені на 50%, беручи до уваги те, що підприємство відповідача є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, а також для надання послуг водопостачання та водовідведення, та враховуючи той факт, що на даний час відповідачем сплачено заборгованість, на яку позивачем проводилось нарахування пені, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення суми пені та зменшити розмір пені на 20%, а саме стягунути з відповідача пеню у розмірі 21 982,06 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно приписів п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу. пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 173, 193, 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 549, 551, 625, 626, 627, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м. Харків, майдан Свободи 5, 3 під'їзд, в т ому числі з п/р 260023011273 Перша ХФ АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 03361721) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) 1 741,24 грн. перевищення договірних величин споживання електричної потужності (на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_2", м. Київ, МФО 380805), 2 401,85 грн. 3% річних, 21 982,06 грн. пені та 1 378,00 грн. судового збору (на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_2", м. Київ, МФО 380805).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 25.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/3179/16