Ухвала суду № 62221296, 25.10.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

25 жовтня 2016 року Справа № 915/1043/16

м.Миколаїв

Суддя Семенчук Н.О., розглянувши заяву Приватного підприємства Николаевстройкомплект про забезпечення позову у справі № 915/1043/16

за участю представників позивача ОСОБА_1 дов. № б/н від 27.09.2016,

ОСОБА_2 дов. № б/н від 27.09.2016,

ОСОБА_3В - директор

за участю представника відповідача ОСОБА_4 дов. № 740/101-05-117-05 від 07.06.2016,

За позовом: Приватного підприємства Николаевстройкомплект, 52054, м.Миколаїв, вул. Самойловича, буд. 32/1

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", 57286, Миколаївська область, Вітовський район, с.Галицинова, вул. Набережна, буд. 64

про: стягнення 8 477 519,95 грн.

встановив:

Приватне підприємство Николаевстройкомплект звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" заборгованості по Договору № 260-У про передачу рухомого складу у тимчасове користування від 16.08.2012 у розмірі 8 477 519,95 грн.

Приватне підприємство Николаевстройкомплект звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходів по забезпеченню позову у справі № 915/1043/16, а саме заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" вимагати повернення від Приватного підприємства Николаевстройкомплект хоппер цементовози.

В обґрунтування вимог викладених в заяві позивач зазначає, що ТОВ «МГЗ» звернулось до ПП Николаевстройкомплект з вимогою про повернення хоппер цементовозів, які знаходяться у його користуванні відповідно до Договору про передачу рухомого складу у тимчасове користування № 260-У від 16.08.2012. Зазначає, що у ТОВ «МГЗ» є ресурси для того, щоб вивезти вказані вагони за межі території України та не виконувати зобов'язання, передбачені зазначеним Договором.

Відповідач проти заяви позивача про забезпечення позову заперечує, вважає її не обґрунтованою.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, - господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України встановлює перелік заходів забезпечення позову, так позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання

права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Інших підстав застосування названих заходів закон не передбачає.

Таким чином, із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів про забезпечення позову», - особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. (абз. 2, 3, 4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів про забезпечення позову»).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову саме шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" вимагати повернення від Приватного підприємства Николаевстройкомплект хоппер цементовози. Позивачем не доведено адекватність заходу до забезпечення позову.

Позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви Приватного підприємства Николаевстройкомплект про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Приватного підприємства Николаевстройкомплект про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" вимагати повернення від Приватного підприємства Николаевстройкомплект хоппер цементовози - відмовити.

Суддя Н.О. Семенчук