Ухвала суду № 62221189, 24.10.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"24" жовтня 2016 р. Справа № 918/425/16

Суддя Андрійчук О.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія" на постанову про арешт коштів від 22.09.2016 року

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія"

про стягнення заборгованості в сумі 626 226 грн 64 коп,

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача (стягувача): ОСОБА_2, дов. від 01.02.2016 року

від відповідача (боржника, скаржника): ОСОБА_3, дов. № 152 від 03.02.2016 року

від органу ДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія" про стягнення заборгованості в сумі 634 767,12 грн.

Рішенням суду від 21.06.2016 року позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» 626 226,64 грн основного боргу та 9 393,40 грн судового збору.

14.07.2016 року на виконання рішення видано наказ.

06.10.2016 року від ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія" до суду надійшла скарга на постанову державного виконавця Дубенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби управління юстиції у Рівненській області про арешт коштів боржника від 22.09.2016 року.

Ухвалою суду від 06.10.2016 року розгляд скарги призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.10.2016 року.

Суд, розглянувши скаргу, встановив таке.

Як вбачається зі скарги, в останній боржник просить суд постанову про арешт коштів боржника від 22.09.2016 року скасувати в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати..

Скарга обґрунтована тим, що кошти, щодо яких винесено постанову про накладення арешту, використовуються боржником, зокрема для виплати заробітної плати. У свою чергу, накладення арешту призводить до порушення конституційних прав працівників боржника. Станом на дату розгляду скарги заборгованість з виплати заробітної плати склала три місяці.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконанні в органі ДВС знаходиться виконавче провадження № 52087568 з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/425/16 від 06.07.2016 року, відкрите на підставі постанови від 01.09.2016 року.

У ході примусового виконання судового рішення органом ДВС згідно з постановою про арешт коштів боржника від 22.09.2016 року накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках, які знаходяться у Рівненській філії АТ "Ощадбанк" та належать боржнику, у межах суми 699 262,04 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до п.п. 10.1., 10.3., 10.4., 10.9., 10.11. Постанови Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови державного виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком державного виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до п. 10.6 цієї глави. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. Зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно з довідкою у № 381 від 01.09.2016 року, боржником у Філії - Рівненське обласне управління АТ "Ощадний банк України" відкрито рахунок № 26006301898445.

Зазначений рахунок використовується боржником, у тому числі для виплати заробітної плати, що стверджується довідкою Філії - Рівненське обласне управлін6ня АТ "Ощадний банк України" № 405 від 07.10.2016 року.

Статтями 8, 9, 68 ОСОБА_4 України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_4 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із ст. 43 ОСОБА_4 України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Пунктом 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України «Про виконавче провадження» (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» встановлено, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

У той же час ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З урахуванням викладеного, державний виконавець з метою недопущення у своїй діяльності порушень прав та законних інтересів фізичних осіб на отримання заробітної плати не був позбавлений можливості отримати від банків, у яких накладеного арешт на кошти боржника, інформацію щодо цільового використання таких коштів та можливості звернення стягнення на них.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 ОСОБА_4 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та Законами України.

За ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи встановлення судом порушень вимог чинного законодавства в діях органу ДВС при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 22.09.2016 року, суд визнає доводи скаржника правомірними, а скаргу такою, яку належить задоволити.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України. суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія" на постанову про арешту коштів боржника від 22.09.2016 року задовольнити.

Визнати недійсною постанову Дубенського МР відділу ДВС про арешт коштів боржника від 22.09.2016 року в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку № 26006301898445 у Філії - Рівненське обласне управління АТ "Ощадбанк", в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати.

Суддя Андрійчук О.В.