Рішення № 62220618, 20.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016Справа № 911/2609/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства «Київпассервіс» (далі - Підприємство) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) про стягнення 13 620,51 грн.,

за участі представників:

позивача: Завадської О.В. за довіреністю від 18 квітня 2016 року № 1/06-11/497,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2016 року Підприємство звернулося до Господарського суду Київської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 4 грудня 2012 року між Підприємцем та позивачем був укладений договір оренди № 6328-1/13, за умовами якого Підприємство передало відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно (частину асфальтованого майданчика) загальною площею 20,0 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, 23 січня 2013 року між сторонами було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаними правочинами зобов'язання по сплаті орендної плати, відшкодування комунальних витрат та інших послуг виконав не в повному обсязі, Підприємство, посилаючись на статті 525, 526, 530, 625, 629 та 762 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) та статті 193, 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з Підприємця 4 812,36 грн. заборгованості по орендній платі, 3 808,96 грн. витрат на утримання майна та комунальних послуг, 3 696,89 грн. пені, три проценти річних у розмірі 224,63 грн., штраф у розмірі 258,64 грн., а також 819,03 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16 серпня 2016 року (суддя Карпечкін Т.П.) вищезазначену позовну заяву направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами проведеного автоматичного розподілу дана позовна заява передана на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2016 року порушено провадження у справі № 911/2609/16. Розгляд даної справи призначено судом на 15 вересня 2016 року.

Ухвалою суду від 15 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 6 жовтня 2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 6 жовтня 2016 року відклав розгляд справи на 20 жовтня 2016 року.

До початку даного судового засідання 20 жовтня 2016 року Підприємство через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надало додаткові документи по справі та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 4 812,36 грн. заборгованості по орендній платі та 3 575,26 грн. відшкодування комунальних та інших витрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Під час судового засідання 20 жовтня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18 жовтня 2016 року, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові.

Відповідач у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 Постанови.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 25 серпня 2016 року, про відкладення розгляду справи від 15 вересня 2016 року та від 6 жовтня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

4 грудня 2012 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Фонд) та Підприємцем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6328-1/13, за умовами якого Фонд передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - частину асфальтованого майданчика (далі - майно), загальною площею 20,0 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та перебуває на балансі Підприємства.

Пунктом 10.1 цього правочину сторони погодили строк його дії - до 4 грудня 2013 року включно.

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 цієї угоди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2012 року) 492,43 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 3.6 даної угоди орендна плата перераховується відповідачем до державного бюджету та на рахунок Підприємства у співвідношенні 70 % до 30 % щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.11 вказаного правочину передбачено, що в разі розірвання за згодою сторін договору орендар сплачує оренду плату включно до дня повернення майна за актом приймання-передавання. Закінчення строку дії цієї угоди не звільняє Підприємця від обов'язку сплатити заборгованість по орендній платі в повному обсязі, з урахуванням санкцій.

Факт передачі вищезазначеного нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна, підписаним між Фондом, позивачем та Підприємцем 4 грудня 2012 року.

23 січня 2013 року між відповідачем та позивачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за умовами якого останній зобов'язався забезпечити обслуговування, експлуатацію та ремонт переданого за договором оренди майна, а Підприємець - відшкодувати ці витрати пропорційно займаної ним площі.

Пунктом 2.1 вказаного правочину передбачено, що Підприємець компенсує позивачу витрати за послуги охорони прилеглої території, вивіз сміття, інші витрати, а також відшкодовує податок на землю та витрати на електроенергію.

Згідно з пунктом 2.2 даного договору відповідач зобов'язався самостійно отримувати виставлені Підприємством рахунки та оплачувати протягом трьох банківських днів з дати їх отримання комунальні та інші послуги. У випадку відсутності у відповідача рахунку, останній зобов'язався оплатити отримані послуги не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім, у розмірі середньомісячної оплати послуг, які сплачувались відповідачем за попередні місяці.

31 березня 2016 року між Фондом, Підприємством та відповідачем підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за договором оренди від 4 грудня 2012 року № 6328.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаними договорами також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Підприємством умов даних правочинів.

Однак, всупереч положенням вищенаведених договорів, Підприємець взяті на себе обов'язки по оплаті зазначених послуг не виконав, заборгувавши таким чином позивачу за період з 11 червня 2015 року по 11 квітня 2016 року 4 812,36 грн. орендної плати та за період з 15 червня 2015 року по 21 квітня 2016 року 3 575,26 грн. витрат на утримання орендованого майна та наданих комунальних послуг.

У свою чергу Підприємство звернулось до відповідача з претензією від 9 червня 2016 року № 1/06-17/721 про погашення вказаної заборгованості, проте дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що на момент прийняття рішення Підприємець не надав документи, які б могли свідчити про погашення перед позивачем заборгованості, яка складається з боргу по орендній платі в розмірі 4 812,36 грн., а також 3 575,26 грн. витрат на утримання орендованого майна та наданих комунальних послуг, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог Підприємства про стягнення з відповідача вказаних сум, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03028, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного підприємства «Київпассервіс» (04071, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 33348385) 4 812 (чотири тисячі вісімсот дванадцять) грн. 36 коп. орендної плати, 3 575 (три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 26 коп. витрат на утримання орендованого майна та наданих комунальних послуг, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 жовтня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко