Рішення № 62220314, 20.10.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "20" жовтня 2016 р. Справа № 906/759/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача:

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майданівський деревопереробний комбінат"

до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

про стягнення 27594,25 грн.

В судовому засіданні 18.10.2016 на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 20.10.2016 о 15:30 год.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача коштів у розмірі 43814,76 грн неналежне виконання податкового зобов'язання.

05.09.2016 представник позивача надала заяву про зменшення розміру позовних вимог, так як відповідачем частково проведено реєстрацію податкових накладних, за якими у позивача з'явилося право отримання податкового кредиту. Таким чином, сума стягнення зменшилася та складає 27594,25 грн.

Господарський суд ухвалою від 05.09.2016 прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду про стягнення 27594,25 грн.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала. Також надала письмові пояснення, в яких зазначає, що в п.11 договору на постачання електричної енергії від 18.09.2015 вказано індивідуальний податковий номер платника. При цьому, договором та Податковим кодексом не передбачено повторно надавати документи, що підтверджують статус платника вказаного податку, а обов'язок складання податкових накладних покладений на продавця товарів або послуг, якого ПАТ "ЕК "Житомиробленерго не виконав".

Представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив, а витребувані документи суду не надав.

Заслухавши пояснення позивача дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2015 року між публічним акціонерним товариством "Житомиробленерго" (постачальник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Майданівський деревопереробний комбінат" (споживач, позивач) укладено договір №1312 про постачання електричної енергії (а.с. 20-25), відповідно до якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Розділом 11 договору сторони зазначили інформацію про місцезнаходження, код ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер позивача - платника податку на додану вартість (397854806097).

З матеріалів справи вбачається, що споживачем отримано від постачальника, в період:

вересень 2015 року електричну енергію на суму 1411,27 грн., в тому числі ПДВ - 235,21 грн.;

жовтень 2015 року електричну енергію на суму 77390,48 грн., в тому числі ПДВ - 12898,41 грн.;

жовтень 2015 року електричну енергію на суму 4220,04 грн., в тому числі ПДВ - 736,67 грн;

жовтень 2015 року електричну енергію на суму 6848,50 грн., в тому числі ПДВ 1141,42 грн.;

листопад 2015 року отримано електричну енергію на суму 4024,21 грн., в тому числі ПДВ 670,70 грн.;

листопад 2015 року електричну енергію на суму 4128,02 грн., в тому числі ПДВ 688,00 грн.;

грудень 2015 року електричну енергію на суму 2490,80 грн., в тому числі ПДВ 415,13 грн.;

грудень 2015 року електричну енергію на суму 31307,18 грн., в тому числі ПДВ 5217,86 грн.;

січень 2016 року електричну енергію на суму 2816,62 грн., в тому числі ПДВ 469,44 грн;

січень 2016 року електричну енергію на суму 30566,48 грн. грн., в тому числі ПДВ 5094,41 грн.

Разом на загальну суму 165403,60 грн., в тому числі ПДВ 27594,25 грн.

На виконання умов договору №1312 ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" за період з вересня 2015 по січень 2016 перерахував на рахунок ПАТ ЕК "Житомиробленерго" за спожиту активну та реактивну електричну енергію 165403,60 грн., в тому числі ПДВ 27594,25 грн., згідно платіжних доручень №311,312 від 28.09.2015 (а.с.27, 29), №430,431,432 від 23.10.2015 (а.с.31,33,35), №578 від 24.11.2015 (а.с.37), №738,739 від 24.12.2015 (а.с.39,41), №839,840 від 26.01.2016 (а.с.43,45).

Однак відповідач в порушення ст. 201 Податкового кодексу України не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив позивача на віднесення сум сплаченого ПДВ по даним операціям до складу податкового кредиту у розмірі 27594,25 грн.

16.06.2016 позивач направив відповідачу лист №21 з проханням усунути порушення діючого законодавства та права позивача на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, оформити та зареєструвати податкові накладні відповідно до п.201,10 ст. 201 Податкового кодексу України та надати їх позивачу. (а.с.56-58). Однак відповідач залишив вказаний лист без відповіді.

07.07.2016 ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" повторно направив відповідачу претензію №24 з вимогою оформити та зареєструвати податкові накладні відповідно до п.201,10 ст. 201 Податкового кодексу України (а.с.59-61). Даний лист був також проігнорований відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за нормами Податкового кодексу України відповідач, як продавець товарів/послуг, зобов'язаний оформити податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак, свій обов'язок не виконав, не зважаючи на вимоги законодавства та претензії ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат", тим самим завдав збитків позивачу в розмірі 27594,25 грн., та у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки (упущену вигоду) на суму неотриманого податкового кредиту з ПДВ у розмірі 27594,25 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Згідно п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Приписами п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому абзац 17 п. 201.10 Податкового Кодексу передбачає, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до підпункту 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Реєстру платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.

Системний аналіз зазначених податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг - зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Слід також зазначити, що згідно зі ст. 201 ПК України обов'язок із оформлення і реєстрації податкових накладних покладено на платника податку - продавця товарів/послуг, а не платника податку, який формує податковий кредит, і при цьому зазначена стаття не містить імперативних приписів про неприйнятність цих документів через несвоєчасність (не у день надання) внесення їх до Реєстру.

Таким чином, відповідальність за відсутність реєстрації податкової накладної у визначеному чинним законодавством порядку несе безпосередньо відповідач у даній справі.

Значення має й те, що на дату подання податкової декларації з ПДВ за звітний період до ст. 201 ПК України були внесені зазначені зміни, які дають підстави вважати, що час складання і надання податкової накладної та час реєстрації цього документа можуть не збігатися (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2014 р. у справі N 21-259а14).

Судом встановлено, що на виконання умов договору №1312 про постачання електричної енергії ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" перерахував на рахунок ПАТ "ЕК"Житомиробленерго" в період з вересня 2015 р. по січень 2016 р. грн. 165403,60 грн., в тому числі ПДВ 27594,25 грн.

Однак, відповідач в порушення ст. 201 ПКУ не оформив податкові накладні та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ по даній операції до складу податкового кредиту у розмірі 27594,25 грн. При цьому, на звернення позивача з вимогою виконати вимоги діючого законодавства та оформити і зареєструвати податкові накладні вищевказаний період, відповідач вчасно не відреагував.

Разом з тим, слід відмітити, що 02.08.2016 відповідач ПАТ "ЕК"Житомиробленерго" намагався зареєструвати податкові накладні від 30.09.2015, 31.10.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015., 31.12.2015, 31.01.2016, 31.01.2016 (а.с.86) , однак документи не були прийняті Державною податковою службою України, у зв'язку з порушенням товариством вимог п.120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, а саме: дата реєстрації не може перевищувати 180 календарних днів з дати складання (а.с.87-102).

В подальшому, а саме, 17.08.2016 ПАТ "ЕК"Житомиробленерго" звернулось до ДФС з листом від 16.08.2016 №12449-04 про надання роз'яснення щодо граничного строку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в ЄРПН, в якому серед іншого вказало, що товариство 02.08.2016 намагалось зареєструвати в ЄРПН ряд коригувань податкових накладних та податкові накладні за попередні періоди на споживача ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" платника ПДВ, чим намагалось виправити помилку, допущену в попередніх періодах при реєстрації податкових накладних на адресу вищевказаного споживача як неплатника ПДВ (а.с.105).

Господарський суд зауважує, причиною завищення від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за період вересень 2015 січень 2016 року на загальну суму 27594,25 грн., та як наслідок зменшенням податкового кредиту позивача за цей же період, стало порушення відповідачем податкового законодавства, а саме вимог пункт 201.10 ст. 201 ПК України, зокрема, не оформлення та не внесення до Єдиного реєстру податкових накладних податкових накладних за 30.09.2015, 31.10.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015., 31.12.2015, 31.01.2016, 31.01.2016 .

Враховуючи наведене, у зв'язку з бездіяльністю відповідача, позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді не отриманого податкового кредиту в розмірі 27594,25 грн.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 4 ст. 47 ГК України, збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За змістом ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати рядок у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог ст. 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 623 ЦК України визначає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. До складу витрат, що підлягають стягненню з боржника, який припустився порушення зобов'язання, входять витрати зі сплати фінансових санкцій і пені з вини боржника. Так, боржник, не будучи платником податку на додану вартість, з метою не упустити можливість укладення вигідного договору або з інших причин може оформити в зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг податкову накладну і передати її покупцю (послугоодержувачу). Цей останній може на підставі податкової накладної скористатися податковим кредитом. Згодом орган державної податкової служби може встановити необґрунтованість одержання податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої суб'єктом, що не має на це права, і застосувати фінансові санкції до одержувача (послугоодержувача). Сплативши суми фінансових санкцій, покупець може стягнути суму здійснених витрат з контрагента за договором.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що зменшивши розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, позивач, тим самим поніс втрати (збитки) у вигляді не отриманого податкового кредиту (ст. 198 ПК України) або бюджетного відшкодування (ст. 200 ПК України).

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 27594,25 грн. збитків є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.104) стосовно того, що податкові накладні не були зареєстровані в ЄРПН, у зв'язку з тим, що позивач не надав документ який би засвідчив, що він дійсно є платником податку, оскільки з договору №1312 на постачання електричної енергії вбачається, що ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" є платником податку на додану вартість, про що свідчить зазначення індивідуального податкового номеру позивача у п.11 договору. Хоч представник відповідача посилався на Положення ПАТ "ЕК "Житомиробленерго", який передбачено перелік документів необхідних для укладання договору на постачання електричної енергії, проте на вимогу суду вказаний документ не надав.

Крім того, в листі від 16.08.2016 №12449-04, адресованому керівнику офісу великих платників ДФС ПАТ "ЕК"Житомиробленерго" визнав, що товариством допущено помилку при реєстрації податкових накладних на адресу ТОВ "Майданівський деревопереробний комбінат" (а.с.105).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач не надав суду належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

За таких обставин, позовні вимоги "Майданівський деревопереробний комбінат" підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майданівський деревопереробний комбінат" (11545, Житомирська область, Коростенський район, с.Майданівка, , вул.12-ї П'ятирічки, 18-а, код ЄДРПОУ 39785482):

- 27594,25 грн. збитків;

- 1378,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.10.16

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек.)