Рішення № 62220291, 26.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016Справа №910/14916/16За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова

група»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

транспортна страхова компанія»

Простягнення 12 811,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 0115-164 від 20.10.2015

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська транспортна страхова компанія» (далі відповідач) про стягнення 12 811,00 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування транспортного засобу № 28-0199-2700/13-2652 від 05.03.2013р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 13 811,00 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України Про страхування та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 16.08.2016р. порушено провадження у справі № 910/14916/16 та призначено розгляд на 02.09.2016 р.

31.08.2016р. відповідач подав через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

31.08.2016р. позивач подав через відділ діловодства суду документи по справі.

02.09.2016р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд відклав судовий розгляд справи, у звязку з відсутністю представника відповідача на 26.09.2016р.

09.09.2016р. на адресу суду надійшла відповідь від МТСБУ.

19.09.2016р. позивач подав через відділ діловодства документи по справі.

26.09.2016р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013 року, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська транспортна страхова компанія» (далі Відповідач) за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС8553286.

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська страхова група (далі Позивач), згідно з умовами договору страхування № 28-0199-2700/13-2652 від 05.03.2013р. (надалі Договір) транспортний засіб «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ПП «ВІП-Рент» (надалі Страхувальник).

12.11.2013р. власник автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1, звернувся до Позивача із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту.

Як зазначено в позовній заяві, згідно з умовами договору, на підставі АВР №556/А від 27.12.2013р., страхового акту №ДККА-32495 від 07.02.2014р. та розрахунку до нього, було розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 13 811,00 грн. на рахунок Страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням № 2792 від 10.02.2014 року.

Таким чином Позивач виконав свої зобовязання перед Страхувальником згідно умов Договору.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до Постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва по справі № 788/6003/13-п від 10.12.2013 р. винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.11.2013 року, є ОСОБА_3.

На підставі зазначеного до Позивача перейшло право регресної вимоги до ОСОБА_3, але оскільки його цивільно-правова відповідальність була застрахована, то Відповідач на виконання вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен надати своєму Страхувальнику страховий захист та відшкодувати завдані ним в результаті ДТП збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Таким чином, Відповідач на виконання вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен надати своєму страхувальнику (ОСОБА_3О.) страховий захист та відшкодувати завдані ним в результаті ДТП збитки відповідно у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума страхового відшкодування обмежується встановленим лімітом відповідальності страховика та завжди зменшується на встановлений в договорі обовязкового страхування розмір франшизи.

Відповідно до полісу АІ/1845460, ліміт страхового відшкодування становить 50 000 (пятдесят тисяч) грн. В свою чергу сума франшизи становить 1000,00 грн. (13811,00 (сума боргу) - 1000,00 (франшиза) = 12 811,00 грн.)

Отже, на підставі вищезазначеного, до Позивача перейшло право зворотної вимоги до Відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків на суму 12 811,00 грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська транспортна страхова компанія» (код ЄДРПОУ 22945712, адреса: 04053, м. Київ, вул. С.Стрільців, 37-41, 5 поверх) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (код ЄДРПОУ 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32-а) суму заборгованості в розмірі 12 811 (дванадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 24.10.2016р.)

Суддя Мельник В.І.