Рішення № 62220153, 18.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016Справа №910/17763/16За позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 16 000,00 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Бондарюк М.П. (дов. 38/01-06/1255 від 02.09.2016);

від відповідача не з'явився;

встановив :

28.09.2016 Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 16 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання майна №7-17 від 01.07.2013 щодо своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2016 порушено провадження у справі №910/17763/16, розгляд справи призначено на 18.10.2016.

18.10.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про приєднання додаткових документів до матеріалів справи.

В судове засідання 18.10.2016 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.10.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.07.2013 між Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (далі - позивач, зберігач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, власник) уклали договір зберігання майна №7-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого власник передає, а зберігач приймає на тимчасове зберігання майно, що належить власнику.

Відповідно до п. 1.2 договору майном за даним договором є будівельна тара, які передаються зберігачу згідно актів приймання-передачі.

Адреса надання послуг по збереженню майна: АДРЕСА_2 (п.1.3 договору).

Зберігач не несе відповідальність за втрату або ушкодження майна власника, незалежно від причин ушкодження або втрати (п. 1.5 договору).

За умовами п. п. 2.1, 2.2 договору власник здійснює оплату послуг по збереженню майна шляхом внесення коштів на поточний рахунок зберігача. Плата вноситься власником щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця в розмірі, зазначеному в п. 2.3 даного договору.

Відповідно до п. 2.3 договору вартість послуг по збереженню майна становить 2000,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ.

Нарахування плати за збереження майна починається з дати прийняття майна на зберігання та закінчується датою повернення майна із зберігання, що оформлюється актами приймання-передачі (п. 2.4 договору).

Пунктом 3.2.1 договору сторони погодили, що зберігач має право вимагати своєчасної оплати наданих послуг по збереженню майна, а пунктом 4.1.4 договору, що власник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату послуг зберігача по збереженню майна.

Згідно з п.5.1 договору приймання-передача майна на зберігання зберігачем оформляється шляхом підписання актів приймання-передачі майна, що підписуються уповноваженими представниками сторін, та є невід'ємною частиною цього договору.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 9.1 договору).

Згідно з актом приймання-передачі майна від 01.07.2013 власник передав, а зберігач прийняв на зберігання дерев'яні піддони у кількості 200 шт.

Відповідно до акту повернення майна від 01.10.2014, відповідач станом на 01.10.2014 повністю забрав своє майно (дерев'яні піддони - 200 шт.), що знаходилися на зберіганні на території підприємства за адресою: АДРЕСА_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що починаючи з 20.02.2014 по 20.09.2014 оплата за надані послуги відповідачем не здійснювалася, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 16 000,00 грн.

Матеріали справи містять претензії позивача від 16.12.2015 №38/01-11/2033 та від 04.04.2016 №38/01-11/356 щодо сплати заборгованості у розмірі 16 000,00 грн., проте відповіді на вказані претензії матеріали справи не містять.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідачем в порушення умов договору зберігання майна №7-17 від 01.07.2013 не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 16 000,00 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Частиною 3 ст. 946 ЦК України передбачено, що у разі якщо поклажодавець після закінчення строку зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

За умовами п. п. 2.1, 2.2 договору власник здійснює оплату послуг по збереженню майна шляхом внесення коштів на поточний рахунок зберігача. Плата вноситься власником щомісячно, не пізніше 20-го числа поточного місяця в розмірі, зазначеному в п. 2.3 даного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з актом приймання-передачі майна від 01.07.2013 власник передав, а зберігач прийняв на зберігання дерев'яні піддони у кількості 200 шт., а відповідно до акту повернення майна від 01.10.2014, відповідач станом на 01.10.2014 повністю забрав своє майно (дерев'яні піддони - 200 шт.), що знаходилися на зберіганні на території підприємства за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 2.3 договору вартість послуг по збереженню майна становить 2000,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ.

Нарахування плати за збереження майна починається з дати прийняття майна на зберігання та закінчується датою повернення майна із зберігання, що оформлюється актами приймання-передачі (п. 2.4 договору).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань так і не здійснено плату за зберігання майно у повному обсязі за період з 20.02.2014 по 20.09.2014, у зв'язку з чим в останнього виник борг перед позивачем у сумі 16 000,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Наявність та обсяг заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за договором зберігання майна №7-17 від 01.07.2013 за період з 20.02.2014 по 20.09.2014 у загальному розмірі 16 000,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення 16 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01033, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, код 03359018) заборгованість у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 24.10.2016

Суддя В.О. Демидов