Рішення № 62220081, 20.10.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" жовтня 2016 р. Справа № 906/806/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №14-81 від 25.04.2016

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. №01/3 від 11.01.2016

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз"

про стягнення 47373,26грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 47373,26грн, з яких: 4362,79грн - інфляційних нарахувань, 40266,27грн - пені, 2744,20грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасної сплати коштів згідно умов договору №15-746-Б на купівлю-продаж природного газу від 25.06.2015, а також на ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені заперечував.

Представник відповідача в засіданні суду проти позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних не заперечував. Надав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, викладено клопотання про зменшення розміру пені до 1грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (відповідач, покупець) укладено договір №15-746-Б на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір) (а.с. 20-24).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

За умовами п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

На виконання умов укладеного сторонами Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв протягом липня-грудня 2015 року природний газ на загальну суму 2787254,57грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015 (а.с. 29-34).

Відповідач, у свою чергу, в порушення умов договору №15-746-Б на купівлю-продаж природного газу від 25.06.2015 здійснив оплату за отриманий природний газ з порушенням строків оплати, встановлених договором.

За змістом п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Так, Додатковою угодою №3 до договору №15-746-Б на купівлю-продаж природного газу від 25.06.2015, укладеною сторонами 03.11.2015 (а.с. 27), п.7.2 Договору викладений у новій редакції: "У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору від зобов'язується сплатити продавцю, крім заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу".

На підставі зазначеного пункту договору відповідачу нараховано 40266,27грн пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що останній є правомірним, обґрунтованим і таким, що відповідає умовам договору.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 40266,27грн підлягає задоволенню.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог у частині стягнення 40266,27грн пені, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити її розмір на 30% до 28186,39грн, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені мотивоване тим, що скрутний економічний стан на підприємстві спричинений недоотриманням обігових коштів з причини несвоєчасного внесення плати за отриманий природний газ боржниками відповідача, які, в свою чергу, є бюджетними організаціями та фінансуються з державного і місцевих бюджетів. При цьому, відповідач стверджує, що примусове стягнення штрафних санкцій, зокрема, пені, спричинить вилучення з господарського обороту ТОВ "Полісся" грошових коштів, що, в тому числі, позбавить відповідача можливості виплати заробітної плати і обов'язкових платежів до бюджету. Крім того, внаслідок скрутного фінансового стану підприємства з 01.07.2016 для працівників ТОВ "Полісся" встановлено неповний робочий тиждень з понеділка по середу, до стабілізації фінансового стану, на підтвердження чого надано витяг з наказу №6-5 від 29.06.2016 (а.с. 57).

Суд враховує, що до правовідносин стосовно коштів, які надходять від усіх споживачів теплової енергії діє спеціальний режим контрою та примусового їх розподілу, визначений положеннями Закону України "Про теплопостачання" та постанови Кабінету Міністрів №217 від 18.06.2014.

З огляду на встановлені під час розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, фінансовий стан останнього, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, а також враховуючи, що основний борг перед позивачем відсутній, з метою виконання судового рішення, суд керуючись п.3 ст.83 ГПК України задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 30% до 28186,39грн.

При цьому, суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4362,79грн - інфляційних нарахувань (за вересень, жовтень, грудень 2015 року) і 2744,20грн - 3% річних (за періоди: 20.08.2015-27.08.2015, 20.09.2015-27.09.2016, 20.10.2015-01.11.2015, 20.11.2015-27.12.2015, 20.12.2015-27.12.2015, 20.01.2016-01.03.2016).

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань і 3% річних, суд встановив, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими, вимоги заявлені у відповідності до умов чинного законодавства, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст.33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не спростував, проти стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань представник відповідача в судовому засіданні не заперечував.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 28186,39грн - пені, 2744,20грн - 3% річних і 4362,79грн - інфляційних нарахувань обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. У решті позову суд відмовляє.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абз.4 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями)).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Більшовицька, буд.55; ідентифікаційний код 39809534) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720):

- 28186,39грн - пені;

- 2744,20грн - 3% річних;

- 4362,79грн - інфляційних нарахувань;

- 1378,00грн - судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.10.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу