Рішення № 62219942, 20.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016

Справа № 910/15356/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі – Компанія) до товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Трейд і Тревел» (далі – Товариство), про стягнення 5 061,16 грн.,

за участі представників:

позивача: не з’явилися,

відповідача: не з’явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2016 року Компанія звернулася до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «АГТплюс» (далі – ТОВ «АГТплюс») 1 березня 2013 року договору № 40-2801-0008 позивач здійснив останньому виплату страхового відшкодування в розмірі 5 061,16 грн., у зв'язку з пошкодженням його майна під час перевезення Товариством. Оскільки відповідач, як перевізник, несе матеріальну відповідальність за пошкодження вантажу, Компанія, посилаючись на статті 993, 1166 та 1191 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просила суд стягнути з відповідача вищевказану суму.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2016 року порушено провадження у справі № 910/15356/16. Розгляд даної справи призначено судом на 15 вересня 2016 року.

Ухвалою суду від 15 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 6 жовтня 2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 6 жовтня 2016 року відклав розгляд справи на 20 жовтня 2016 року.

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 20 жовтня 2016 року, не забезпечив.

Відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника у судові засідання, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 25 серпня 2016 року, про відкладення розгляду справи від 15 вересня 2016 року та 6 жовтня 2016 року надіслані сторонам за адресами, вказаними у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми сторони завчасно та належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Крім того, їм надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 березня 2013 року між позивачем та ТОВ «АГТплюс» було укладено генеральний договір страхування вантажів № 40-2801-0008, за умовами якого позивач прийняв на страхування ризики, що виникають при перевезенні вантажів (профіль МДФ, дверні комплектуючи) ТОВ «АГТплюс» морським та автотранспортом.

Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк дії даного договору – до 31 грудня 2013 року (пункт 9.1 цієї угоди).

Відповідно до пункту 2.5 договору оплата збитків проводиться після одержання Компанією всіх необхідних для розрахунку і оплати відомостей та документів, зазначених у даній угоді та Правилах добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) від 22 червня 2006 року, зареєстрованих ДКРРФП за № 0961811 (далі – Правила).

Згідно з пунктом 3.1 вказаного правочину він є укладеним на підставі умов пункту 3.1.1 Правил, тобто з відповідальністю за всі ризики.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що страховою сумою вважається 100 % вартості від дійсної (ринкової) вартості вантажу, що перевозиться.

Відповідно до пункту 5.5.1 даної угоди до Компанії, яка виплатила страхове відшкодування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги (регрес), яке ТОВ «АГТплюс» або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Розмір страхового відшкодування за збитки, завдані внаслідок настання страхового випадку, визначається на підставі фактичного прямого збитку в межах страхової суми (пункт 8.1.1 договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 13 квітня 2011 року між Товариством та ТОВ «АГТплюс» було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 13/04/11-Експ., за умовами якого відповідач зобов’язався надавати за дорученням та за плату ТОВ «АГТплюс» експедиторські послуги.

Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк дії даного договору – до 31 грудня 2011 року, який вважається продовженим на наступний строк у разі відсутності письмового звернення будь-якої зі сторін за 30 днів до закінчення його дії (пункт 9 цієї угоди).

Відповідно до пункту 4.6 договору Товариство несе матеріальну відповідальність за пошкодження, знищення та втрату вантажу в розмірі його вартості, вказаної в супровідних документах.

23 серпня 2013 року до позивача звернулось ТОВ «АГТплюс» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за вищевказаним договором.

На підставі акту огляду пошкодженого майна, складеного аварійним комісаром, копій супровідних документів на вантаж та інших документів Компанією було складено страховий акт від 27 вересня 2013 року № ДКЦВ-7109 із розрахунком до нього, відповідно до яких розмір остаточного страхового відшкодування склав 5 061,16 грн. Винною особою в настанні страхового випадку було визначено експедитора, тобто відповідача.

Відтак, здійснивши виплату страхового відшкодування, Компанія набула право регресу до Товариства в межах здійсненої виплати.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 9 Закону.

За частиною 1 статті 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 статті 929 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 993 ЦК України унормовано, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ураховуючи те, що сума сплаченого Компанією страхового відшкодування, яка складає 5 061,16 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії про стягнення з відповідача зазначеної суми, у зв’язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Трейд і Тревел» (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67, ідентифікаційний код 37099595) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32А, ідентифікаційний код 30859524) 5 061 (п'ять тисяч шістдесят одну) грн. 16 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 жовтня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко