Рішення № 62219893, 19.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.16р. Справа № 904/10484/14За позовом Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України", с. Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до Українсько-Сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 774 940,63 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 23 від 21.01.20145 року, представник

від відповідача: не з'явився

особи, які викликались у судове засідання:

ОСОБА_2, свідоцтво №35-ДН від 03.03.16 року, старший судовий експерт;

ОСОБА_3, паспорт серії АК 997781 виданий Дніпропетровським РВ УМВС України 22.08.2000 року, бухгалтер Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України"

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" звернулося до господарського суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить стягнути з Українсько-Сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна" основний борг у розмірі 625653,32 грн., пеню у розмірі 40352,60 грн., 3% річних у розмірі 26662,42 грн. та індекс інфляції у розмірі 82272,29 грн., загалом на суму 774 940,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 10.06.2005 року та додатковими угодами до нього щодо сплати орендної плати за оренду індивідуально-визначеного майна, а саме будівель профілакторію ТО і ТР великовантажних автомобілів, які знаходяться на балансі позивача, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції та втрати від інфляції на загальну суму 774 940,63 грн.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов наводить контррозрахунок основного боргу, у якому зазначає про наявність часткової оплати суми основного боргу, на підставі чого відповідно просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині здійснених відповідачем оплат. Відповідач не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком основного боргу та відповідно розрахунками штрафних санкцій та втрат від інфляції, наголошує на необґрунтованості розрахунку основного боргу у зв'язку із незрозумілістю способу нарахування позивачем кожної із виставлених для оплати сум та відсутністю документального підтвердження наведених у розрахунку сум.

Також відповідачем подано заяву про застосування загального та спеціального (відносно пені) строку позовної давності.

Крім того, в матеріалах справи містяться заперечення відповідача на заяву про зміну позовних вимог, відповідно до яких просить залишити дану заяву без розгляду посилаючись на те, що позивач одночасно змінює предмет та підставу позову. Відповідач зазначає, що у заяві про зміну позовних вимог, позивач просить змінити позовні вимоги, обґрунтовуючи це новими обставинами у справі, а саме існуванням протоколу проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог від 06.01.2010 року та іншими доданими до заяви документами. За таких обставин відповідач вважає, що позивачем одночасно змінюється як предмет так і підстава позову.

Згідно з п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практик тики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Із заяви про зміну предмету позову вбачається, що позивач лише додав інформацію про існування між сторонами відносин про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим в результаті загальна сума боргу зменшується. За даними доповненнями збільшується сума оплат відповідача.

Таким чином, заява про зміну позову не направлена на одночасну зміну предмету та підстави позову, а тому приймається судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2015 року у справі призначалася судова експертиза, проведення якої доручалося Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від тієї ж дати провадження у справі зупинялося.

На розгляд експерту (експертам) ставилися наступні питання:

1. Визначити розмір заборгованості Українсько-Сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна" за весь період дії договору оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 10.06.2005 року та додатковими угодами до нього, (зазначити чітку суму заборгованості по кожному місяцю, який залишився несплаченим)?

2. Чи вірно здійснене позивачем донарахування орендної плати згідно Додаткової угоди від 08.07.2014 року до договору оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 10.06.2005 року, внаслідок чого утворилася сума орендної плати за серпень 2014 року у розмірі 27 290,42 грн.?

3. Чи вірно визначений розмір заборгованості у розрахунку позивача за кожний відповідний місяць (розмір: пені, 3%, інфляційних втрат)? Якщо ні, то визначити вірні суми нарахувань.

Згідно висновку № 1623/1624-15 від 18.09.2015 року судово-економічної експертизи по справі № 904/10484/14:

- по першому питанню: в обсязі наданих на дослідження документів визначити розмір заборгованості Українсько-Сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна" за весь період дії договору оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 10.06.2005 року та додатковими угодами до нього, не надається за можливе, оскільки:

1. Відсутні первинні документи, які підтверджують надання послуг та сплату за надані послуги (акти здачі-приймання послуг, платіжні доручення) - за весь період дії договору.

2. В деяких платіжних дорученнях зазначено призначення платежу - орендна плата та плата за комунальні послуги (без окремого визначення суми орендної плати); орендна плата та послуги цеху (без окремого визначення суми орендної плані); рахунок або акт звіряння взаємовідносин (але даний рахунок або акт на дослідження не надані); відсутнє посилання на договір оренди №9-06/05-ор від 10.06.2005р. (в оборотно-сальдовій відомості ДП НВД АФ "Наукова" НААН по рахунку №361 в розрізі контрагента - ТОВ АМІНА, зазначено й інші договори оренди Договір І-оренда (31.03.06), договір №01/04-07-ор (01.04.07). договір №01/10-07-ор (01.10.07); не зазначено періоду оплати.

3. Рахунки ДП НВД АФ Наукова НААН не містять періоду оплати - тільки зазначено дату рахунку та строк дії рахунку.

4. На дослідження не надані журнали-ордери, оборотно-сальдові відомості ДП "НВД АФ "Наукова" НААНУ", в яких відображено нарахування орендної плати, пені за договором від 10.06.2005, оплата та взаємозаліки за договором за період з початку дії договору помісячно, заявлені у клопотанні експерта від 28.04.2015р. №09/1623/24/2059.

5. Розрахунок ДП "НВД АФ "Наукова" НААНУ" містить посилання на документи, які на дослідження не надані (всі первинні документи про надання послуг з оренди наведені у додатку №1 до висновку).

6. Згідно розрахунків заборгованості ДП "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" та Українсько-Сірійським ТОВ "АМІНА", в якості первинного документу який документально підтверджує здачу-прийняття послуг приймалися рахунки, а не акт здачі-приймання послуг.

7. На дослідження не надані документи УС ТОВ "Аміна", заявлені у клопотанні експерта від 28.04.2015р. №09/1623/24/2059.

В обсязі наданих на дослідження первинних документів. документально підтверджується наступне:

- вартість наданих послуг за період з 10.06.2005р. по 08.01.2015р. згідно актів здачі-приймання послуг за договором оренди №9-06/05-ор від 10.06.2005р. індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, складає 268129,70грн.;

- надані платіжні доручення (в яких зазначено за оренду приміщення, а номер та дата договору відсутня) за період з і 0.06.2005р. по 08.01.2015р. на суму 704549,1грн.;

- надані документи в яких відсутнє посилання на договір оренди №9-06/05-ор від 10.06.2005р.., але вони відображені у розрахунках позивача та відповідача заборгованості за вказаним договором, у тому числі:

- протокол б/н від 06.01.2011р. проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог (вартість виконаних Орендарем робіт по виготовленню вікон та дверей, здійснених за власні кошти для власних потреб Орендодавця за дог. №595 від 21.12.2010р.) на суму 27600,61 грн.;

- лист №67 від 06.01.201І р. про виготовлення конструкції в рахунок взаємозаліку згідно комерційної пропозиції №2008 від 08.02.2011р. на суму 77724,79 грн. та №2009 від 08.02.2011р. на суму 10594,69грн. (акти здачі-прийняття робіт №ОУ-30/05-1, №ОУ-30/05-2 від 30.05.201І р.) та акти здачі-приймання робіт в рахунок взаємозаліку всього на суму 88319,48грн:

- лист УС ТОВ "Аміна" № 14/11 від 14.11.2011 р. та взаємозалік на суму 112898,61 грн.;

- видаткова накладна № РН-29/8 від 29.08.2011 р. на здачу-приймання метало пластикових конструкцій на суму 16142,18 грн. (накладна відображена у розрахунках позивача заборгованості за договором оренди № 9-06/05-ор від 10.06.2005 р.).

Докладно по сумам та періодам, дослідження первинних документів наведено у Додатку № 1 до висновку.

- по другому питанню: згідно розрахунку (т.2. а.с.11 1) донарахування орендної плати згідно додаткової угоди від 08.07.2014р. до договору №9-06/05-ор від 10.06.2005р., донараховано орендної плати за період жовтень 2011 р.- червень 2014р. всього в сумі 27290,42грн. Сума донарахування розрахована як різниця між нарахованою орендною платою за додатковою угодою від 08.07.2014р. (з урахуванням індексу інфляції) та сумою орендної плати згідно раніше виставлених paxунків..

В обсязі наданих на дослідження документів, визначити чи вірно здійснене позивачем донарахування орендної плати згідно Додаткової угоди від 08.07.2014 року до договору оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 10.06.2005 року, внаслідок чого утворилася сума орендної плати за серпень 2014 року у розмірі 27290,42грн., не надасться за можливе, оскільки неможливо визначити як розраховані суми орендної плати згідно раніше виставлених рахунків.

- по третьому питанню: в обсязі наданих на дослідження документів, документально підтвердити розмір заборгованості у розрахунку позивача за кожний відповідний місяць (у т.ч. розмір пені, 3%, інфляційних втрат) та визначити вірний розмір заборгованості не надається за можливе.

У судовому засіданні 10.12.2015 року судовий експерт, викликана для надання пояснень, зазначила, що причиною ненадання відповідей на питання експертизи стало ненадання сторонами витребуваних документів. Сторони зазначили, що документи не були надані у зв'язку з їх відсутністю, у тому числі через знищення за терміном зберігання.

Також, у судовому засідання сторони погодили, що для розгляду спору потрібно виходити з сальдо заборгованості, зазначеного у протоколу узгодження заборгованості від 06.01.2010 року (у протоколі міститься описка щодо дати складання, насправді протокол складено 06.01.2011 року).

Представники позивача та відповідача надали клопотання про призначення додаткової судової експертизи. Також сторони надали питання, які вважають на необхідне поставити на розгляд експерту, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі призначалася додаткова судова експертиза, проведення якої доручалося Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від тієї ж дати провадження у справі зупинялося.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи по справі № 904/10484/14:

По першому питанню: згідно наданих на дослідження додаткових документів ДП "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" розмір заборгованості за договором оренди №9-06/05-ор від 10.06.2005 року індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна за період з 01.01.2011 року по 01.12.2014 року складає:

- при розмірі заборгованості станом на 01.01.2011 року - 263496,70 грн., яка зазначена в картках рахунку №361 за 2011-2014 роки ДП "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" НААН України" за контрагентом ТОВ "Аміна" в розрізі договору №9-06\05-ор - 622355,21 грн. (263496,70+865078,49-506219,98);

- при розмірі заборгованості за договором оренди №9-06\05-ор від 10.06.2005 року з урахуванням зазначеної у протоколі від 06.01.2010 року погодженої суми боргу в розмірі 266436,57 грн. станом на 01.01.2011 року - 625295,08 грн. (266436,57+865078,49-506219,98).

По другому питанню: згідно розрахунку (т.2, а.с.111) донарахування орендної плати згідно додаткової угоди від 08.07.2014 року до договору №9-06/05-ор від 10.06.2005 року, донараховано орендної плати за період жовтень 2011 року - червень 2014 року всього в сумі 27290,42 грн. Сума донарахування розрахована як різниця між нарахованою орендною платою за додатковою угодою від 08.07.2014 року (з урахуванням індексу інфляції) та сумою орендної плати згідно раніше виставлених рахунків.

Визначити чи вірно здійснене позивачем донарахування орендної плати згідно Додаткової угоди від 08.07.2014 року до договору оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 10.06.2005 року, внаслідок чого утворилася сума орендної плати за серпень 2014 року у розмірі 27290, 42 грн., експерту не надається за можливе, оскільки неможливо визначити як розраховані суми орендної плати згідно раніше виставлених рахунків (відсутній порядок розрахунку вартості оренди 1кв.м. площі в договорі №9-06/05-ор від 10.06.2005р.), на дослідження не надано акт незалежної оцінки вартості об'єкта оренди на суму 815100,00 грн., тобто на яку дату проведена оцінка об'єкта.

По третьому питанню: розмір пені за договором оренди №9-06/05-ор від 10.06.2005 року індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності складає 40352,60 грн. Розмір 3% річних від простроченої суми заборгованості - 26000,62 грн. Сума донарахування боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення складає 3460,61 грн.

19.10.2016 року експертом подані пояснення щодо висновку №6520/6521 судово-економічної експертизи, де зазначає про допущення помилки при розрахунку індексу інфляції, у зв'язку з чим вірним просить вважати 101401,61 грн.

19.10.2016 року позивачем подані додаткові пояснення до позову з урахуванням висновку судової експертизи.

Розгляд справи був відкладений з 05.02.2015 року на 26.02.2015 року, з 06.02.2015 року на 04.03.2015 року, з 04.03.2015 року оголошувалась перерва на 05.03.2015 року з 05.03.2015 року на 06.03.2015 року, з 06.03.2015 року розгляд справи відкладався на 12.03.2015 року, з 12.03.2015 року на 13.03.2015 року.

Ухвалою суду від 26.02.2015 року строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.

Ухвалою суду від 05.10.2016 року провадження у справі поновлено розгляд справи призначено на 19.10.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 року була надіслана на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (49000, м. Дніпро, ж/м Тополя,-3, буд.. 4АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 24417193).

Поштове відправлення (ухвала суду), яке направлено на адресу відповідача повернулось на адресу суду із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Додатково відповідача про дату та час судового засідання було повідомлено телефонограмою за номером телефону (056) 373-66-33, яку отримано менеджером ОСОБА_4 17.10.2016 року об 11 год. 30 хв.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд зазначає про неможливість відкладення розгляду справи, у зв'язку із закінченням строку розгляду справи, передбаченого ст.69 Господарського процесуального кодексу України .

У судовому засіданні 19.10.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, бухгалтера позивача та судового експерта, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2005 року між Науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" (орендодавець) та Українсько-Сірійським товариством з обмеженою відповідальністю "Аміна" (орендар) було укладено договір оренди №9-06/05-ор індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно будівлі профілакторію ТО і ТР великовантажних автомобілів (майно), площею 1296 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2Т, на першому поверсі, що знаходиться на балансі НВД АФ "Наукова", вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 815100 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою від 17.05.2011 року у зв'язку із зміною назви орендодавця сторони прийшли до згоди внести зміни до договору та замінити у договорі назву Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" на Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України.

Майно передається в оренду з метою розміщення виробничого цеха металопластикових конструкцій та складу.

Згідно з п.2.1 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання передачі майна за умови попереднього погодження з Українською академією аграрних наук та розпорядником майна орендодавця.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендар не має права викупу та приватизації об'єкту оренди (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди червень 6840,04 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Додатковою Угодою від 08.07.2014 року сторонами внесено зміни у п.3.1 договору та викладено його в наступній редакції: Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (із змінами) і ставить без урахування ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2011 року) 15131,18 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди".

Пунктом 5 даної додаткової угоди визначено, що дана додаткова угода діє з моменту підписання її сторонами, а порядок визначення орендної плати зазначений у п.2 даної додаткової угоди застосовується з 20.09.2011 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" в редакції постанови КМУ від 14.09.2011 року №786". З урахуванням ч.1 ст. 628, ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Згідно з п.3.2 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 08.07.2014 року) розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата в повному обсязі перераховується Науково-виробничою дослідною агрофірмою "Наукова" щомісячно не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним місяцем.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не повному обсязі, підлягає індексації стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості , з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у грошовому вигляді (п.3.7 договору).

Згідно з п.10.1 договору (в редакції додаткової угоди від 08.07.2014 року) даний договір починає свою дію з моменту підписання його сторонами та діє до 08.01.2015 року. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені договором.

31.10.2013 року сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №9-06/05-ор від 10.06.2005 року, у якій дійшли згоди доповнити розділ 9 договору пунктом 9.3 договору наступного змісту: "Керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності щодо всіх зобов'язань, які виникли у зв'язку із укладенням, виконанням, в тому числі невиконанням чи неналежним, зміною чи розірванням даного договору (в тому числі щодо зобов'язань із сплати орендної плати та пені) до 10 років".

Позивачем надавалися відповідачу на оплату рахунки за оренду приміщення, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Також сторонами складалися акти виконаних робіт (надання послуг) за час використання відповідачем орендованих приміщень.

Позивач зазначає, що відповідач своєчасно не здійснював платежі з орендної плати у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 13.05.2011 року по 01.12.2014 року у загальному розмірі 625653,32 грн., що і є причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Крім того, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на умови договору строк внесення орендних платежів є таким, що настав.

Згідно протоколу проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог від 06.01.2010 року (описка щодо дати складання, насправді від 06.01.2011 року (пояснення сторін)) заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2011 року складає 266436,57 грн.

Вказане підтверджується сторонами у своїх поясненнях, поданих до суду 10.12.2015 року (а.с.61, 63 Т.3).

На підставі вищевказаного протоколу відбулося зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 27600,61 грн., у зв'язку з чим станом на 07.01.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 238835,96 грн.

В подальшому відповідачем орендувалися належні позивачеві приміщення, що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг) №U00000029 від 31.01.2011 року на суму 16508,82 грн., № U00000138 від 28.02.2011 року на суму 16673,91 грн., № U00000245 від 31.03.2011 року на суму 16823,98 грн., №21 від 29.04.2011 року на суму 17059,52 грн., №169 від 31.05.2011 року на суму 17298,35 грн., №298 від 30.06.2011 року на суму 17436,74 грн., №402 від 25.07.2011 року на суму 17506,49 грн., №521 від 22.08.2011 року на суму 17278,91 грн., №662 від 26.09.2011 року на суму 17209,79 грн., №768 від 28.10.2011 року на суму 17227,00 грн., №892 від 29.11.2011року на суму 17227,00 грн., №967 від 26.12.2011 року на суму 17244,23 грн. ,№20 від 30.01.2012 року на суму 17278,72 грн., №143 від 29.02.2012 року на суму 17313,26 грн., №275 від 28.03.2012 року на суму 17347,90 грн., №374 від 24.04.2012 року на суму 17399,94 грн., №483 від 30.05.2012 року на суму 17399,94 грн., №605 від 25.06.2012 року на суму 17347,74 грн., №704 від 23.07.2012 року на суму 17295,70 грн., №810 від 27.08.2012 року на суму 17261,10 грн., №945 від 30.09.2012 року на суму 22946,35 грн., №1067 від 31.10.2012 року на суму 17226,53 грн., №1170 від 30.11.2012 року на суму 17226,53 грн., №1278 від 31.12.2012 року на суму 17209,31 грн., №26 від 31.01.2013 року на суму 17243,72 грн., №171 від 28.02.2013 року на суму 17278,21 грн., №275 від 31.03.2013 року на суму 17260,93 грн., №393 від 30.04.2013 року на суму 17260,93 грн., №486 від 31.05.2013 року на суму 17260,93 грн., №577 від 30.06.2013 року на суму 17278,19 грн., №677 від 31.07.2013 року на суму 17278,19 грн., №781 від 30.08.2013 року на суму 17260,91 грн., №878 від 30.09.2013 року на суму 17157,24 грн., №973 від 31.10.2013 року на суму 17157,24 грн. ,№1074 від 30.11.2013 року на суму 17225,87 грн., №1177 від 31.12.2013 року на суму 17260,32 грн., №9 від 31.01.2014 року на суму 17346,62 грн., №168 від 28.02.2014 року на суму 17381,32 грн., №219 від 31.03.2014 року на суму 17485,61 грн. ,№325 від 30.04.2014 року на суму 17870,29 грн., №428 від 31.05.2014 року на суму 18460,01 грн., №539 від 30.06.2014 року на суму 19161,49 грн., 686 від 31.07.2014 року на суму 20377,96 грн., №768 від 31.08 2014 року на суму 20459,47 грн., №877 від 30.09.2014 року на суму 20623,15 грн., №1021 від 01.10.2014 року на суму 21221,22 грн., №1147 від 30.11.2014 року на суму 21730,52 грн., №1267 від 31.12.2014 року на суму 22143,41 грн.

В матеріалах справи містяться пояснення позивача стосовно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №945 від 30.09.2012 року на суму 22 946,32 грн., у якому міститься вартість орендної плати за оренду приміщення площею1296 кв.м. на суму 14341,10 грн. без ПДВ та за оренду приміщення площею 432 кв.м. на суму 4780,83 грн. без ПДВ. Позивач зазначає, що у серпні 2012 року орендувалося приміщення площею 1296 кв.м. та орендна плата за цей місяць складає 17209,32 грн., однак до акту здачі-прийняття помилково включено орендну плату за тимчасове користування відповідачем додатковим приміщенням загальною площею 432 кв.м. на суму 5754,24 грн., яка відповідачем одразу оплачена, що підтверджується платіжним дорученням №796 від 12.09.2012 року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач звертався до позивача із листом №13/08-1 від 13.08.2012 року (а.с.242 Т.3), у якому просив позивача надати у тимчасове користування частину приміщення площею 432 кв.м. строком з 15.08.2012 року до 20.09.2012 року. У даному листі відповідачем зазначено про гарантування оплати. Позивачем надано відповідачу на оплату рахунок №744 від 31.08.2012 року на суму 5754,24 грн., який оплачено відповідачем 12.09.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №796 (а.с.244).

За таких обставин судом приймається вартість орендної плати за вересень 2012 року у розмірі 17209,32 грн., а за серпень 2012 року - 17261,10 грн. (акт №810 від 27.08.2012) та додатково виставлений рахунок №744 від 31.08.2012 року, який оплачений 12.09.2012 року (платіжне доручення №796).

Також здійснювалося донарахування орендної плати згідно додаткової угоди від 08.07.2014 року, про що складено акт прийняття робіт (надання послуг) №687 від 08.07.2014 року на суму 27290,42 грн., про що надавався відповідачу на оплату рахунок №659 від 08.07.2014 року на якому, як зазначає позивач міститься підпис відповідача та дата отримання 11.08.2014 року.

Перевіркою розрахунку донарахування помилок не виявлено.

Відтак, підписавши додаткову угоду від 08.07.2014 року, відповідач погодився зі зміною розміру орендної плати, а також був обізнаний про розмір орендної плати за базовий місяць оренди (вересень 2011 року) 15131,18 грн. та про обов'язок відповідної оплати. Оскільки укладений між сторонами договір оренди (зі змінами та доповненнями) не містить зобов'язання позивача виставляти на оплату відповідачу рахунки, відповідач має самостійно визначати розмір орендної плати за наступний місяць, суд доходить висновку про те, що відповідач мав самостійно визначити розмір донарахування, виходячи розміру орендної плати за базовий місяць (додаток №1 до додаткової угоди від 08.07.2014 року) та оплатити його на загальних умовах, передбачених п.3.3. договору, тобто до 12 числа місяця наступного за звітним (12.08.2014 року).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем частково оплачено заборгованість з орендних платежів за період з 27.04.2011 року по 12.09.2012 року у загальному розмірі 260918,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №809 від 27.04.2011 року на суму 20000,00 грн., №960 від 30.05.2011 року на суму 20000,00 грн., №714 від 12.12.2011 року на суму 17227,00 грн., №794 від 27.12.2011 року на суму 17227,00 грн., №827 від 29.12.2011 року на суму 17227,00 грн., №162 від 20.02.2012 року на суму 17278,72 грн., №211 від 01.03.2012 року на суму 6099,86 грн., №278 від 19.03.2012 року на суму 17313,26 грн., №302 від 21.03.2012 року на суму 6000,00 грн., №345 від 02.04.2012 року на суму 6000,00 грн., №380 від 09.04.2012 року на суму 17347,90 грн., №463 від 14.05.2012 року на суму 17399,94 грн., №464 від 14.05.2012 року на суму 5999,80 грн., №558 від 11.06.2012 року на суму 6000,00 грн., №586 від 15.06.2012 року на суму 11399,94 грн., №587 від 15.06.2012 року на суму 6000,00 грн., №651 від 09.07.2012 року на суму 6000,00 грн., №649 від 09.07.2012 року на суму 17347,74 грн., №737 від 09.08.2012 року на суму 17295,70 грн., №738 від 09.08.2012 року на суму 6000,00 грн., №796 від 12.09.2012 року на суму 5754,24 грн.

Також між сторонами відбулося зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 245051,88 грн., про що свідчить протокол зарахування зустрічних однорідних вимог 06.01.2011 року на суму 27600,61 грн., акт №ОУ-30/05-1 від 30.05.2011 року здачі приймання робіт (надання послуг) на суму 10594,69 грн., акт №ОУ-30/05-2 від 30.05.2011 року здачі приймання робіт (надання послуг) на суму 77724,79 грн., видаткова накладна №РН-29/8 від 29.08.2011 року та лист №14/1 від 14.11.2011 року на суму 112989,61 грн.

Таким чином, заборгованість з орендної плати відповідача перед позивачем складає 625562,32 грн.

За висновком експерта сума боргу становить 625295,08 грн. Однак, у судовому засіданні було виявлено допущення експертом арифметичної помилки при підрахунку сум зарахувань однорідних зустрічних вимог у серпні 2011 року, де експертом зазначено 132312,27 грн. (ст. 8 висновку експерта), у той час як потрібно 132062,27 грн. (дана сума складається із протоколу зарахування зустрічних однорідних вимог 06.01.2011 року на суму 27600,61 грн., акту №ОУ-30/05-1 від 30.05.2011 року здачі приймання робіт (надання послуг) на суму 10594,69 грн., акту №ОУ-30/05-2 від 30.05.2011 року здачі приймання робіт (надання послуг) на суму 77724,79 грн. та видаткової накладної №РН-29/8 від 29.08.2011 року). У судовому засіданні експерт погодився із допущенням помилки у висновку.

Доказів оплати відповідачем суми заборгованості з орендної плати у розмірі 625562,32 грн. відповідач не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Заперечення відповідача про застосування строків позовної давності щодо основного боргу судом не приймаються, оскільки в матеріалах справи міститься додаткова угода від 31.10.2013 року до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити розділ 9 договору пунктом 9.3 договору наступного змісту: "Керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності щодо всіх зобов'язань, які виникли у зв'язку із укладенням, виконанням, в тому числі невиконанням чи неналежним, зміною чи розірванням даного договору (в тому числі щодо зобов'язань із сплати орендної плати та пені) до 10 років".

Таким чином, сторонами змінено строк позовної давності до спливу трирічного строку.

За викладеного є такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 625,562,32 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та індекс інфляції.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не повному обсязі, підлягає індексації стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач (згідно заяви про зміну позовних вимог) нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період з 13.09.2012 року по 23.12.2014 року у загальному розмірі 40352,60 грн. При чому розрахунок здійснювався по кожному акту окремо із обмеженням шестимісячним терміном.

Відповідач проти нарахування пені заперечує та просить застосувати спеціальний строк позовної давності до вимоги про стягнення пені в один рік.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як зазначено вище, додатковою угодою від 31.10.2013 року сторонами змінено строк позовної давності, зокрема, і щодо вимоги про стягнення пені. Однак, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені за прострочення сплати орендної плати за серпень та вересень 2012 року частково пропущений строк позовної давності, у зв'язку з чим у даних періодах необхідно починати нарахування пені з 31.10.2012 року (31.10.2013 року дата укладення додаткової угоди).

За розрахунком експерта пеня складає 40352,60 грн.

При перевірці правильності нарахування пені, судом виявлено помилки, пов'язані із визначенням кінцевого періоду нарахування за деякими актами, за якими позивачем здійснюється нарахування за шість місяців та один день. Таким чином, вимога про стягнення пені (з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності) підлягає частковому задоволенню у розмірі 39818,22 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за загальний період з 13.05.2011 року по 23.12.2014 року у розмірі 26662,42 грн.

Згідно розрахунку експерта розмір 3% річних у заявленому періоді складає 26000,62 грн. Дане експертом пояснюється тим, що у періоді з 13.05.2011 року по 23.12.2014 року відбувалося нарахування на суму 347,02, а не 6442,26 грн., як про те зазначає позивач.

У своїх поясненнях експерт зазначає, що такої суми дійшов із наступного розрахунку: сума акту від 29.04.2011 року за квітень 2011 року 17059,52 грн. за мінусом оплат 4931,26 грн. (09.07.2012 року), 6000,00 грн. (09.08.2012 року) та 5754,24 грн. (12.09.2012 року).

Однак судом встановлено допущення експертом помилки щодо зарахувань, оскільки оплата 12.09.2012 року у розмірі 5754,24 грн. відбувалася із конкретним призначенням платежу (рахунок №744 від 31.08.2012 року), а тому дана сума має зараховуватися відповідно до призначення. Також має місце допущення експертом помилки при підрахунку зарахувань у сумі 132312,27 грн. (ст. 8 висновку експерта), у той час як потрібно 132062,27 грн.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено арифметичні помилки, які пов'язані із тим, що у 2012 році 366 днів, а не 365, а також невірним визначенням залишкової суми боргу у періоді з 13.05.22011 року по 23.12.2014 року, яка складає 6351,26 грн., а не 6442,26 грн. Тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 26642,39 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 82272,29 грн. за період з червня 2011 року по листопад 2014 року.

Перевіркою розрахунку індексу інфляції встановлено аналогічну помилку, що і при розрахунку 3% річних щодо залишкової суми боргу у першому періоді, у зв'язку з чим вимога про стягнення індексу інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 82253,64 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за передане у оренду майно. Невиконанням обовязку щодо оплати орендної плати відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (орендну плату) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 774276,57 грн. (заборгованість по орендній платі у розмірі 625562,32 грн., пеня у розмірі 39818,22 грн., 3% річних у розмірі 26642,39 грн., індекс інфляції у розмірі 82253,64 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 15485,53 грн.

Крім того, частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, витрати сплачені за судову експертизу слід розподілити пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки за проведення обох експертиз сплачував відповідач, що підтверджується актом здачі-приймання висновку судово-економічної експертизи №1623/1624-15 на суму 9216,00 грн. та актом здачі-приймання висновку судово-економічної експертизи №6520/6521-15 на суму 5376,00 грн.

Позовні вимоги задоволені частково у розмірі 774276,57 грн., а тому витрати з оплати судових експертиз покладаються на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 12,82 грн. на позивача та 14579,18 грн. на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-Сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна" (49000, м. Дніпро, ж/м Тополя-3АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 25517193) на користь Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" (52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Горького, вул. Наукова, буд. 8, ідентифікаційний код 03374617) заборгованість у розмірі 625562,32 грн., пеню у розмірі 39818,22 грн., 3% річних у розмірі 26642,39 грн., індекс інфляції у розмірі 82253,64 грн. та судовий збір у розмірі 15485,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України" (52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Горького, вул. Наукова, буд. 8, ідентифікаційний код 03374617) на користь Українсько-Сірійського товариства з обмеженою відповідальністю "Аміна" (49000, м. Дніпро, ж/м Тополя-3АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 25517193) витрати з оплати експертизи у розмірі 12,82 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.10.2016 року.

Суддя О.М. Крижний