Рішення № 62219387, 20.10.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2016 р. Справа № 902/594/16

за позовом:Приватного підприємства "Алма-Веко, Фуд" (03151. м. Київ, вул. Молодогвардійська,32)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" (23007, Вінницька обл., селище Бар, вул. Кармелюка,1)

про стягнення 115289,47 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.,

Секретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники сторін:

позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 03.01.16, ;

відповідача, не з'явився ;

ВСТАНОВИВ :

В провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа №902/594/16 за позовом ПП "Алма-Веко, Фуд" до ТОВ "Барський птахокомбінат" про стягнення коштів.

На підставі клопотання позивача, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, ухвалою суду від 16.08.2016 р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів.

Розпорядженням керівника апарату суду від 26 вересня 2016 року, відповідно до автоматизованого розподілу справ, справу №902/594/16 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 27.09.16 р. справу № 902/594/16 прийнято до розгляду суддею Яремчуком Ю.О. та призначено судове засідання на 20 жовтня 2016 р.

В судове засідання 20.10.2016 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення копія якого міститься в матеріалах справи.

Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв"язку з цим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 січня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 010-2016/АВ.

Відповідно до п.п.1.1. Продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених в Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених у Договорі, прийняти та оплатити продукцію, що перерахована в накладних, які являються невід'ємною частиною Договору.

П.п. 4.2. Договору, передбачено, що Покупець здійснює оплату за фактично прийняту ним кількість Товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати відвантаження відповідної партії Товару.

Позивач зазначає, що на виконання вимог договору останнім було виконано свої зобов'язання в повному обсязі, а саме позивачем поставлено товару в період з 05.02.2016 р. по 18.03.2016 р. на загальну суму 198 088,25 грн., що стверджується видатковими накладними (№ 97 від 05.02.16р., № 110 від 09.02.16р., № 118 від 11.02.16р., № 143 від 17.02.16р., № 156 від 22.02.16р., № 170 від 25.02.16р., № 246 від 17.03.16р., № 267 від 18.03.16р.)

Покупцем сплачено 98 917,24 грн. стверджується виписками по рахунку, що знаходяться в матеріалах справи (стор. 69 72).

Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 99 171,01 грн.

Непроведення розрахунків спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості з нарахованими штрафними санкціями.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли правовідносини з договору купівлі-продажу регулювання яких здійснюється розділом 3, підрозділ 1 Договірні зобовязання Глава 54 ЦК України (Купівля-Продаж) (ст.ст.655-716 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат (врахувавши заяву № 107/09 від 13.09.16р. про збільшення позовних вимог) прийшов до висновку, що позов цій частині підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог в наступних розмірах: 12 950,08 грн. пені, 985,77 грн. 3% річних; 4289,97 грн. інфляційних втрат.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 83, 82-84, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" (23007, Вінницька обл., селище Бар, вул. Кармелюка,1, код ЄДРПОУ 34918546) на користь Приватного підприємства "Алма-Веко, Фуд" (03151. м. Київ, вул. Молодогвардійська,32, код ЄДРПОУ 33601824) 99 171,01 грн. основний борг, 12 950,08 грн. пеня, 985,77 грн. 3% річних, 4 289,97 грн. інфляційні витрати та 1760,95 грн. витрати на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 25 жовтня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03151. м. Київ, вул. Молодогвардійська,32)

3 - відповідачу (23007, Вінницька обл., селище Бар, вул. Кармелюка,1)