Ухвала суду № 62219178, 24.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

24 жовтня 2016 року м. Київ№ 826/27850/15Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Центр корпоративних рішень»

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Брайка Станіслава Анатолійовича

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Центр корпоративних рішень» (далі - ПрАТ «Центр корпоративних рішень», позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Брайка Станіслава Анатолійовича (далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Брайко С.А., Уповноважена особа, відповідач) про:

- визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у наданні ПрАТ «Центр корпоративних рішень» для ознайомлення реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Енергобанк»;

- зобов'язання відповідача надати ПрАТ «Центр корпоративних рішень» для ознайомлення реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Енергобанк».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на звернення до відповідача з заявою про визнання кредитором (в порядку ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») на загальну суму 9 718 721,36 грн., відповіді не отримав.

З інформації, отриманої від працівників ПАТ «Енергобанк» в усній формі ПрАТ «Центр корпоративних рішень» стало відомо, що його вимоги були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів у сьому чергу задоволення.

08 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Енергобанк» (проттокол № 246/15).

Непогодившись з діями відповідача щодо відмови у наданні ПрАТ «Центр корпоративних рішень» для ознайомлення реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Енергобанк» та маючи намір ознайомитись з останнім, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав до суду свої письмові заперечення проти позову, в яких просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована.

Як встановлено судом, постановою Верховного Суду України у справі № 826/2043/15 від 16.02.2016 заяву представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» Куреного Олександра Вікторовича - Голуб'ятникової Юлії Анатоліївни щодо неоднакового застосування норм матеріального права адміністративними та господарськими судами задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2015 року скасовано, провадження в адміністративній справі закрито.

У вказаній вище постанові Верховний Суд України дійшов висновку про те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

За приписами ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З приводу вказаного вище, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною третьою ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею першою Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VІ ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Тобто, виходячи з наявних в матеріалах справи документів та враховуючи положення Цивільного кодексу України та статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) юридичної особи, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 11.06.2015 № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято Рішення від 12.06.2015 № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», та на підставі цих рішень розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Енергобанк».

Таким чином, з огляду на правову позицію Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що відносини про стягнення коштів на стадії ліквідації юридичної особи на підставі вищенаведених норм за своєю правовою природою є господарсько-правовими, а не адміністративними.

Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, на виконання приписів частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що такі справи підвідомчі господарським судам.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 122, ст. 157, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 826/27850/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Центр корпоративних рішень» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Брайка Станіслава Анатолійовича про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

2. Копії ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати сторонам.

3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.

4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріали будуть скеровані до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя І.М. Погрібніченко