Постанова № 62218896, 17.10.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року справа № 823/931/16

м. Черкаси

15 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

за участю секретаря Дудки Г.О.,

представника позивача ОСОБА_1 за договором,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство «Тетяна «С», про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3 (далі - позивач) з позовною заявою до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі-відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та незаконним рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 1,4000 га. в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області викладеної в листі від 26.05.2016 № 4333/6-16;

- зобовязати відповідача повторно розглянути заяву від 14.04.2016 і у відповідності до норм чинного законодавства прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 1,4000 га. в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області;

- застережити відповідача про недопустимість в прийнятті в подальшому рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що проект землеустрою щодо відведення у власність позивача земельної ділянки, кадастровий №7124385300:02:000:1219, площею 1,4000 га в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області погоджений у встановленому порядку, пройшов державну експертизу землевпорядної документації з позитивним висновком, однак відповідач відмовив в затвердженні цього проекту, оскільки, на його думку відсутня згода користувача земельної ділянки ПП «Тетяна «С».

Представник позивача стверджує, що в проекті землеустрою міститься довідка (форми 6-зем) управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області, відповідно до якої спірна земельна ділянка не надана у користування, а договір оренди земельної ділянки між Уманською районною державною адміністрацією та ПП «Тетяна «С» закінчився ще 14 квітня 2015 року. Відсутність права користування на спірну земельну ділянку у ПП «Тетяна «С» підтверджується також листами Уманської районної державної адміністрації, управління Держгеокадастру в Уманському районі.

За таких обставин, позивач вважає відмову ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження проекту землеустрою, викладену в листі № 4333/6-16 від 26.05.2016, протиправною.

Представник позивача також просить суд відшкодувати йому витрати, повязані з прибуттям до суду (вартість проїзду) у розмірі 251,56 грн.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що земельна ділянка, на яку був виданий дозвіл на розробку проекту землеустрою, перебуває в користуванні ПП «Тетяна «С» згідно договору оренди землі (строк дії до 14.05.2018), а тому відсутність належним чином засвідченої згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки площею 1,4000 га в адмінмежах Максимівської сільської ради Уманського району унеможливлює вирішення піднятого питання.

Третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явилася, до суду надіслала клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи; просить задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-2421/14-15-СГ від 20.04.2015 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,4000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 розроблений проект землеустрою щодо відведення позивачеві вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого 03.09.2015 державним кадастровим реєстратором управління Держземагентства в Уманському районі Черкаської області внесені відповідні відомості в державний земельний кадастр щодо реєстрації цієї земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера 7124385300:02:000:1219.

27 липня 2015 року за № 846 в.о. начальника ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області затверджений висновок державної експертизи землевпорядної документації, в якому зазначені зауваження до проекту, а саме: відповідно до вимог ст. 50 Закону України Про землеустрій до матеріалів проекту землеустрою необхідно долучити письмову згоду землекористувача, засвідчену нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством); довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали землевпорядного проектування; інші зауваження.

В подальшому вказані зауваження були враховані, про що свідчить відмітка начальника відділу державної землевпорядної експертизи ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області на вказаному висновку.

28.04.2016 позивач звернувся до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 14.04.2016 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4000 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області від 26.05.2016 №4333/6-16 позивача повідомлено, що земельна ділянка, на яку був виданий дозвіл на розробку проекту землеустрою, перебуває в користуванні ПП «Тетяна «С» згідно договору оренди землі (строк дії до 14.05.2018), а тому відсутність належним чином засвідченої згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки площею 1,4000 га в адмінмежах Максимівської сільської ради Уманського району унеможливлює вирішення піднятого питання. У вказаному листі зазначається, що 14.04.2005 між ПП «Тетяна «С» та Уманською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області строком до 01.10.2006. В подальшому, 03.03.2006 між вказаними Сторонами укладено зміни до зазначеного договору оренди землі, зокрема, і в частині продовження його терміну на 10 років (зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.05.2008 за №040579400034). Термін дії зазначеного вище договору закінчується 14.05.2018.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України 28 червня 1996 року, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно пункту а частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (ст. 121 Земельного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суд врахував ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, якою передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до підп. 12 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року № 14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян субєктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частина 8 статті 118 Земельного кодексу України передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обовязковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Частина 6 вказаної статті передбачає, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обовязковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обовязкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як свідчать матеріали справи, розроблений на замовлення ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,4000 га, отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації.

Під час судового розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ПП «Тетяна «С».

Так, судом встановлено, що 14.04.2005 між Уманської районною державною адміністрацією та ПП «Тетяна «С» (далі Сторони) укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (далі Договір), за яким в оренду передано шість земельних ділянок загальною площею 272,995 га, що розташовані за межами с.Максимівка Уманського району Черкаської області. Термін дії договору до 01 жовтня 2006 року. Вказаний договір зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що в книзі реєстрації зроблено запис від 19.04.2005 за №040579400034.

03.03.2006 між Сторонами укладено договір про внесення змін до Договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 14.04.2005, за яким пункт 3.1 Договору викладено в новій редакції: «Договір укладено строком на 10 років …»

Згідно додаткової угоди від 08.05.2008 до Договору встановлювалися зміни щодо площі земельних ділянок.

За додатковою угодою від 27.04.2011 до Договору встановлювалися зміни щодо розміру оплати оренди земельних ділянок. Інших договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також договорів про внесення змін до договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення між Сторонами не укладалось.

Вищевикладені обставини підтверджуються листом Уманської районної державної адміністрації Черкаської області від 26.09.2016 №397/01-9.

Згідно облікових даних документів управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області земельні ділянки в адміністративних межах Максимівської сільської ради, за межами села Максимівка Уманського району, у користуванні ПП «Тетяна «С» не перебувають (лист від 16.06.2016 №Т-42/0-47/19-16).

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 05.01.2016 №0-28-0.3-17/15-16 земельна ділянка, кадастровий номер 7124385300:02:000:1219, площею 1,4000 га в адміністративних межах Максимівської сільської ради (за межами населеного пункту) не передана у власність та не надана у користування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області в затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки площею 1,4000 га в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області, викладена в листі № 4333/6-16 від 26.05.2016, є протиправною.

Як наслідок протиправної відмови в затвердженні проекту землеустрою позивач просить суд, зокрема, зобовязати відповідача у відповідності до норм чинного законодавства прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки, однак вказане питання відповідно до вимог частини 9 статті 118 Земельного кодексу України належить до виключної компетенції ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області, а тому суд дійшов висновку про необхідність зобовязання вказаного управління повторно розглянути подану позивачем заяву.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

В той же час, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо застереження відповідача про недопустимість в прийнятті в подальшому рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, та зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Відповідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Приймаючи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Відповідно до статті 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 № 590, витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» сума добових витрат на відрядження в Україні становить 30 грн., гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу(не більш як) 250 грн.

З наданих позивачем оригіналів квитків на автобус вбачається, що 08 вересня 2016 року на переїзд з м. Умані Черкаської області до Черкаського окружного адміністративного суду (м. Черкаси), та з м. Черкаси до м. Умані, позивачем витрачено 251 грн. 56 коп. (116 грн. 14 коп. - вартість проїзду з м. Умані до м. Черкаси, 122 грн. 42 коп. вартість проїзду з м.Черкаси до м. Умані; 3 грн. 00 коп. - вартість проїзду по м. Черкаси, 3 грн. 00 коп. - вартість проїзду по м. Черкаси, 3 грн. 50 коп. - вартість проїзду по м. Умань).

Отже, загальний розмір витрат, що пов'язані з прибуттям позивача до суду, становить 251 грн. 56 коп.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області про відмову ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області площею 1,4000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, яке викладене в листі від 26.05.2016 №4333/6-16.

Зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 14.04.2016 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Максимівської сільської ради Уманського району Черкаської області площею 1,4000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання цього позову в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп. згідно квитанції від 26.07.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_1 251 (двісті пятдесят одну) грн. 56 коп. судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 24.10.2016.