Ухвала суду № 62218579, 17.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 759/9012/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Ключник А.С.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12600/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ВолошинаВ.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_5 на постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Колодчука С.В. від 18 лютого 2016 року, 25 лютого 2016 року, 31 березня 2016 року, заінтересовані особи: стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання постанов незаконними та їх скасування.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду зі скаргою на постанови старшого державного виконавця ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Колодчука С.В. від 18.02.2016 ВП № 50187955 про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.02.2016 ВП№ 50187955, про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016 ВП№ 50187955, про розшук майна боржника від 31.03.2016 ВП№ 50187955.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що всі дії по виконавчому провадженню було здійснено передчасно та з порушенням чинного законодавства України, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження рішення Святошинського районного суду від 18 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ « ФК «Довіра та гарантія» суми заборгованості не набрало законної сили.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Колодчука С.В. від 18 лютого 2016 року, 25 лютого 2016 року, 31 березня 2016 року, заінтересовані особи: стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання постанов незаконними та їх скасування відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції представник заявника подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою задовольнити скаргу ОСОБА_5.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що у державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Колодчука С.В. були відсутні підстави відкривати виконавче провадження, оскільки рішення суду, яке звернуто до виконання, не набрало законної сили. Представник заявника неодноразово звертався з усними зверненнями та поясненнями до ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про зупинення виконавчого провадження, але його звернення були проігноровані державним виконавцем Колодчуком С.В. Просив також звернути увагу на порушення судом першої інстанції норм цивільно-процесуального законодавства в частині розгляду поданої заявником заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні представник заявника підтримала доводи апеляційної скарги. Представник ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» - Яременко О.В. - заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_5 на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що доводи скарги є безпідставними.

З таким висновком суду першої інстанції слід погодитись.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Так, відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції повинен перевірити чи було прийнято або вчинено оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність відповідно до вимог закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження та чи були порушені права чи свободи заявника. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виконавчого листа №759/8800/14-ц, виданого Святошинським районним судом м. Києва на виконання судового рішення від 18 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» суми заборгованості за кредитом, старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Колодчуком С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50187955 від 18.02.2016 з примусового виконання виконавчого документу (а.с. 3). Того ж дня винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 4).

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Колодчука С.В. від 25.02.2016 стягнуто з боржника ОСОБА_5 виконавчий збір (а.с.5) та постановою від 31.03.2016 з метою забезпечення збереження майна боржника оголошено у розшук майно боржника (а.с. 6).

Перевіряючи доводи скарги, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів приходить до наступного:

Відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом. Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Як передбачено статтею 25 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону «Про виконавче провадження» для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення - частина 1 статті 27 Закону «Про виконавче провадження»

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Лише за наявності обставин, передбачених статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право відкласти провадження виконавчих дій, за наявності підстав, визначених в статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний зупинити виконавче провадження та у відповідності до вимог статті 38 цього Закону має право зупинити виконавче провадження.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що за заявою стягувача ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» про примусове виконання судового рішення на підставі пред'явленого виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом м. Києва на виконання судового рішення від 18 грудня 2015 року з відміткою про набрання законної сили рішення суду, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документу відкрив виконавче провадження та після закінчення строків встановлених для самостійного виконання рішення розпочав дії щодо примусового виконання рішення суду, про що виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розшук майна боржника (а.с.3- 6).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києва (постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.02.2016, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.02.2016, постанова про стягнення виконавчого збору від 25.02.2016 та постанова про розшук майна боржника від 31.03.2016 вчинено відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця є обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець проігнорував усні та письмові заяви боржника про зупинення виконавчого провадження з тих підстав, що рішення суду не набрало законної сили, правового значення для справи не мають, оскільки така заява подана представником боржника до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києва лише 18 червня 2016 року (а.с. 106-108), тобто вже після відкриття виконавчого провадження та прийняття інших рішень, які є предметом оскарження. Суди, розглядаючи скаргу, перевіряють прийняття або вчинення оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження. Як свідчать матеріали справи на час прийняття оскаржуваних рішень не існувало обставин, які б надавали право або зобов'язували державного виконавця зупиняти проведення виконавчих дій.

Посилання в апеляційній скарзі про відсутність у державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Колодчука С.В. підстав для відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з не набранням законної сили судового рішення на час його пред'явлення до виконання, не знайшли свого підтвердження, оскільки із запису, який міститься у виконавчому листі вбачається про набрання законного сили рішення суду - 29 грудня 2015 року (а.с. 32-33), що виключало право державного виконавця відмовити у відкритті провадження у справі з підстав пункту 3 частини 1 статті 26 Закону «Про виконавче провадження» (рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм цивільно-процесуального законодавства в частині розгляду поданої заявником заяви про забезпечення позову не можуть бути предметом перевірки судом апеляційної інстанції у даній справі, в якій в межах доводів апеляційної скарги здійснюється перевірка ухвали суду першої інстанції за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця. Питання щодо забезпечення скарги вирішено судом першої інстанції з постановленням окремої ухвали, яка підлягає самостійному оскарженню.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: