Постанова № 62218490, 26.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2016 року Справа № 810/2405/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Приходько Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "ВІКІНГ" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство "ВІКІНГ" звернулось до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 24.11.2014 № 0004022202, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 207998,00 грн., з яких: 138665,00 грн. - за основним платежем; 69333,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 24.11.2014 № 0004032202, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 190389,00 грн., з яких: 126926,00 грн. - за основним платежем; 63463,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено твердження про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за надані послуги, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених цим же контрагентам у складі ціни послуг. Податковий орган стверджував, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди. За твердженням податкового органу, це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - послуги контрагентами надані у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Представник відповідача проти позову заперечував, проси суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Дочірнє підприємство "ВІКІНГ", є юридичною особою, що зареєстрована 23.11.1998 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 23.11.1998 №13341200000000628), як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність приватних охоронних служб; електромонтажні роботи; діяльність агентств працевлаштування; діяльність туристичних агентств; діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.

У жовтні 2014 року посадовими особами Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством "КОТЕДЖ" за період з 01.11.2011 по 30.04.2014 та Приватним підприємством "МІДУЕЙ" за період з 01.04.2012 (акт перевірки від 28.10.2014 №2245/22-00/30207208).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 138665,00 грн., у тому числі по періодам: за 2-4 квартали 2011 року - на суму 62028,00 грн.; за 1 квартал 2012 року - на суму 36774,00 грн.; за півріччя 2012 року - на суму 73697,00 грн.; за три квартали 2012 року - на суму 76637,00 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 126926,00 грн., у тому числі по періодам: за листопад 2011 року - на суму 32525,00 грн.; за грудень 2011 року - на суму 21413,00 грн.; за січень 2012 року - на суму 6667,00 грн.; за лютий 2012 року - на суму 20650,00 грн.; за квітень 2012 року - на суму 20899,00 грн.; за травень 2013 року - на суму 10933,00 грн.; за червень 2013 року - на суму 3333,00 грн.; за липень 2013 року - на суму 2800,00 грн.

Висновки посадових осіб відповідача пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання бухгалтерських, юридичних послуг та послуг із розміщення зовнішньої реклами, що здійснювались між позивачем та його контрагентами - ПП "КОТЕДЖ" та ПП "МІДУЕЙ". На думку посадових осіб податкового органу, в дійсності послуги контрагентами не надавались, господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди та ухилення від сплати податків.

Такі висновки, зокрема, базуються на інформації, одержаної від Державної фіскальної служби України (лист від 26.08.2014 №2886/7/99-99-07-10-17) про те, що засновником ПП "КОТЕДЖ" та ПП "МІДУЕЙ" є громадянин Республіки ОСОБА_2, який повідомив, що зареєстрував ці юридичні особи за грошову винагороду і не має жодного відношення до їх фінансово-господарської діяльності.

За результатами перевірки Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Київській області прийняла податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 24.11.2014 №0004022202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 207998,00 грн., з яких: 138665,00 грн. - за основним платежем; 69333,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 24.11.2014 №0004032202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів" у загальній сумі 190389,00 грн., з яких: 126926,00 грн. - за основним платежем; 63463,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, позов був задоволений. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2016 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як убачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.07.2016, колегія суддів стверджує, що суди не встановили обставини щодо відсутності ознак реального суб'єкта господарювання у діяльності ПП "МІДУЕЙ", адже статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Колегія суддів касаційного суду, посилаючись на правовий висновок Верховного суду України, викладений в постанові від 05.03.2012 (справа №21-421а11), вважає, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З'ясовуючи обставини справи під час нового судового розгляду суд встановив, що у 2014 році між позивачем (замовник) та ПП "КОТЕДЖ" і ПП "МІДУЕЙ" (виконавці) укладались однотипні договори з приводу надання юридичних, бухгалтерських, рекламних послуг з розміщення реклами у мережі Інтернет та розміщення зовнішньої реклами.

1. Так між позивачем (замовник) та ПП "КОТЕДЖ" і ПП "МІДУЕЙ" (виконавці) укладено чотири однотипних договори про надання консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку: три договори з ПП "КОТЕДЖ" (від 01.11.2011 №18/ОБ, від 01.02.2012 №9, від 01.12.2012 №42) та один договір з ПП "МІДУЕЙ" (від 01.05.2012 №39).

За умовами вказаних договорів виконавці зобов'язувались у строк та на умовах вказаних договорів надавати аудиторські послуги, податкові консультації, здійснювати підготовку, складання та здачу фінансової і податкової звітності; перевірку відповідності ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності діючим стандартам, встановлювати достовірність порядку здійснення господарських операцій правовій документації, встановлювати якість раніше проведених ревізій та інвентаризацій, виявляти помилки при проведенні бухгалтерського обліку, а позивач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги на підставі актів виконаних робіт.

На підтвердження факту надання вказаними контрагентами консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку позивач представив суду п'ять актів здачі-прийняття наданих послуг, а саме: №18/ОБ-000 від 30.11.2011, №42-000 від 31.12.2011, №9-000 від 29.02.2012, №9-000 від 31.03.2012, №39-000 від 31.05.2012.

З досліджених у судовому засіданні актів здачі-прийняття наданих послуг вбачається, що вони є неконкретними, жодні відомості про те, які саме послуги надавалися виконавцями, у якому обсязі, які саме надавалися аудиторські послуги, податкові консультації, яка саме звітність складалась і подавалась, якими особами, скільки робочого часу витрачено, вартість послуг та порядок їх ціноутворення, ні в акті, ні в договорах ні в інших документах не відображено.

Позивач під час судового розгляду не зміг представити суду жодного документу (аудиторського звіту, консультаційного висновку, акта ревізії тощо), який би відтворював факт наданих аудиторських чи консультаційних послуг.

Позивач також не зміг пояснити суду спосіб, у який обиралися контрагенти для надання послуг, потребу у залученні цих підприємств, які розміщені в іншому регіоні (м. Дніпропетровськ) для надання бухгалтерських послуг у м. Вишгороді, а також нетривалий період співпраці та потребу у зміні контрагентів.

2. Між позивачем (замовник) та ПП "КОТЕДЖ" і ПП "МІДУЕЙ" (виконавці) також укладено чотири однотипних договори про надання юридичних послуг: один договір з ПП "МІДУЕЙ" (від 01.04.2012 №34) та три договори з ПП "КОТЕДЖ" (від 01.11.2011 №25; від 01.12.2011 №36; від 01.02.2012 №15).

За умовами вказаних договорів виконавці зобов'язувались надавати позивачу (замовнику) юридичні послуги щодо юридичного забезпечення підготовки, організації, ведення господарської діяльності, вирішення юридичних питань, що виникають під час її здійснення, на умовах та в обсязі, передбачених договорами, а позивач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги на підставі актів виконаних робіт.

На підтвердження факту надання вказаними контрагентами юридичних послуг позивач представив суду п'ять актів здачі-прийняття наданих послуг, а саме: №25-001 від 30.11.2011, №25-000 від 30.11.2011, №15-000 від 29.02.2012, №34-001 від 31.05.2012, №34-000 від 30.04.2012.

З досліджених у судовому засіданні актів здачі-прийняття наданих послуг вбачається, що вони є неконкретними, відомості про те, які саме юридичні послуги надавалися виконавцями, у якому обсязі, якими особами, скільки робочого часу витрачено, вартість послуг та порядок їх ціноутворення, ні в акті, ні в договорах ні в інших документах не відображено.

Позивач під час судового розгляду не зміг розкрити суду зміст придбаних юридичних послуг, необхідність їх придбання та зв'язок з господарською діяльністю позивача, представити суду жодного документу, який би складався юристами контрагентів, та відтворював факт надання ними юридичних послуг, консультацій, представництва інтересів позивача тощо.

Як і по відношенню до бухгалтерських послуг, позивач також не зміг пояснити суду спосіб, у який обиралися контрагенти для надання юридичних послуг, потребу у залученні підприємств, які розміщені в іншому регіоні (м. Дніпропетровськ) для надання юридичних послуг у м. Вишгороді, а також нетривалий період співпраці та потребу у зміні контрагентів.

Позивач під час судового розгляду також не зміг пояснити необхідність придбання цих юридичних послуг, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та результат використання.

3. Крім того, позивачем (замовник) та ПП "КОТЕДЖ" (виконавець) укладено два однотипних договори про надання рекламних послуг від 01.11.2011 №41 та від 01.11.2011 №42, відповідно до яких виконавець зобов'язувався за завданням замовника надавати рекламні послуги в банерообмінній мережі Інтернет, а позивач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги на підставі актів виконаних робіт.

На підтвердження факту надання вказаними контрагентами рекламних послуг (розміщення банерної реклами в мережі Інтернет) позивач представив суду вісім актів здачі-прийняття наданих послуг, а саме: №41-000 від 30.11.2011, №41-001 від 30.11.2011, №41-002 від 30.11.2011, №41-003 від 30.11.2011, №41-004 від 30.11.2011, №42-000 від 30.11.2011, №42-001 від 30.11.2011, №42-002 від 30.11.2011.

З досліджених у судовому засіданні актів здачі-прийняття наданих послуг вбачається, що вони містять відомості про кількість переглядів, сесій, відвідувачів, хостів, завантажень, а також про вартість послуг.

Однак позивач під час судового розгляду не зміг пояснити і представити суду жодного ескізу, оригінал-макету, тексту чи іншого матеріалу, який є необхідним для виготовлення рекламного продукту, порядку визначення ціни послуг, ScreenShot (роздруковане зображення знімку екрану) або іншого доказу, яким зафіксовано факт надання послуг в мережі Інтернет, а також необхідність в придбанні цих рекламних послуг, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та результат використання.

4. Між позивачем (замовник) та ПП "КОТЕДЖ" і ПП "МІДУЕЙ" (виконавці) також укладено три однотипних договори про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами: один з ПП "МІДУЕЙ" (від 01.04.2012 №33) та два з ПП "КОТЕДЖ" (від 01.12.2011 №52; від 01.03.2012 №30).

За умовами вказаних договорів виконавці за дорученням замовника зобов'язувались надавати послуги з розміщення та обслуговування рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях відповідно до затвердженої сторонами в актах резервування адресної програми (на 12 рекламних носіях (щитах розміром 3.000х6.000), що розташовані у місті Києві), а позивач (замовник) зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги на підставі актів виконаних робіт.

На виконання умов вказаних договорів сторони склали акти резервування, якими передбачили вартість послуг з виготовлення оригінал-макету та відповідному йому постера, місце розташування носія зовнішньої реклами та період розміщення.

На підтвердження факту надання вказаними контрагентами рекламних послуг (розміщення зовнішньої реклами) позивач також представив суду сім актів здачі-прийняття наданих послуг, а саме: №52-000 від 31.12.2011, №52-001 від 31.12.2011, №30-000 від 31.03.2012, №30-001 від 30.04.2012, №33-000 від 30.04.2012, №33-001 від 30.04.2012, 33-002 від 31.05.2012, а також фотографії рекламних носіїв з розміщеною на них рекламою позивача.

Однак, з досліджених у судовому засіданні актів здачі-прийняття наданих послуг та фотографій вбачається, що вони не є фотозвітами наданих виконавцем послуг, що передбачені умовами договору, адже ці фотографії не дозволяють ідентифікувати місце розташування рекламного носія, час, у який зроблено знімок, не містять відомості про рекламний носій (паспорт рекламного щита).

Позивач під час судового розгляду не надав суду жодних рекламних матеріалів, які він передавав виконавцю для виготовлення об'єктів реклами, фотозвітів надання рекламних послуг, з урахуванням їх періодичності, як це передбачено умовами договору.

Крім того, на підставі даних on-line мапи рекламних носіїв КП "КИЇВРЕКЛАМА" суд з'ясував, що рекламні щити, на яких ПП "КОТЕДЖ" і ПП "МІДУЕЙ", за словами позивача, здійснювало розміщення реклами, не належать цим суб'єктам господарювання.

Так, рекламний щит розміром 6.000х3.000, що розташований за адресою: м. Київ, бульв. Івана Лепсе. 89/25 / вул. Донця, належить Фірмі "ДОВІРА"; рекламний щит, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 34 А, - ТОВ "АЛЬТХОР АУТДОР"; рекламний щит, що розташований за адресою: м. Київ, маршала Гречка, 14 - ТОВ "ТЕХНОПАРТ ЛТД"; рекламний щит, що розташований за адресою: м. Київ, просп. Маяковського. 34 - ТОВ "Рекламне агентство "КРАШ" і т.д.

На підставі даних акта перевірки суд встановив, що в оплату за послуги, надані ПП "КОТЕДЖ" і ПП "МІДУЕЙ", позивач перерахував кошти у загальній сумі 750752,50 грн., з яких: 564960,90 грн. - на користь ПП "КОТЕДЖ"; 185791,60 грн. - на користь ПП "МІДУЕЙ".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за переліченими господарськими операціями у період з 01.11.2011 по 30.04.2014 позивач отримав від ПП "КОТЕДЖ" та ПП "МІДУЕЙ" 29 податкових накладних на загальну суму 741460,90 грн., у тому числі ПДВ - на суму 123576,80 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту та відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди. Кошти, сплачені в оплату за надані цими контрагентами послуги, позивач включив до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента - Приватного підприємства «КОТЕДЖ» суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановив наступне.

Приватне підприємство "КОТЕДЖ" є юридичною особою, що зареєстрована 27.04.2004 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР - 12241200000020252 від 24.11.2005); місцезнаходження - Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Погребняка, буд. 25-А, к. ІV-13; видами діяльності за КВЕД є такі: оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням (основний); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

2 січня 2013 року щодо ПП «КОТЕДЖ» відкрито провадження у справі про банкрутство у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (банкрутство відсутнього боржника) за заявою ініціюючого кредитора - ПП «МІДУЕЙ». Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 у справі № 24/5005/3/2013) ПП «КОТЕДЖ» визнано банкрутом, припинено 05.09.2013 (номер запису про припинення в ЄДР: 12241170019020252), функції ліквідатора ПП «КОТЕДЖ» виконував керівник ПП «МІДУЕЙ» ОСОБА_3 (громадянин Республіки Молдова).

З приводу юридичної особи контрагента - Приватного підприємства «МІДУЕЙ» суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановив наступне.

Приватне підприємство «МІДУЕЙ» є юридичною особою, що зареєстрована 20.05.2011 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР - 12241020000052442); місцезнаходження - Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8) засновник і керівник - ОСОБА_3 (громадянин Республіки Молдова); видами діяльності за КВЕД є такі: неспеціалізована оптова торгівля (основний); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, записи про припинення або відсутність за адресою місцезнаходження в ЄДР відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що податковими органами України отримана інформація від Національного Інспекторату Розслідувань при ГУ Поліції Республіки Молдова, з якої вбачається, що гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Каушати Республіка Молдова, проживає за адресою: АДРЕСА_1, був опитаний та пояснив, що у період 2012 року знаходився в м. Дніпропетровську з приводу працевлаштування та передав незнайомому чоловіку оригінали документів, о посвідчували його особу. У подальшому через декілька днів він підписав якісь документи, складені українською мовою, зміст який йому невідомий. З приводу видачі та підписання будь-який довіреностей на представництво його інтересів в різних державних органах і відкриття банківських рахунків точної відповіді надати не може, так як підписані документи були складені українською мовою.

Як з'ясувалось, ОСОБА_3 значиться керівником 40 суб'єктів господарювання, у тому числі й ПП «МІДУЕЙ», які задіяні в схемах незаконного формування податкового кредиту з ПДВ і відіграють роль «податкової ями».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток визначено податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат кошти за операціями з придбання юридичних, бухгалтерських послуг та послуг з розміщення зовнішньої реклами у ПП "МІДУЕЙ", ПП "КОТЕДЖ", які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про фіктивність господарських операцій, який покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У справі, що розглядалась, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що первинні фінансово-господарські документи (договори, податкові накладні, акти здачі-приймання наданих послуг та платіжні доручення), якими оформлено взаємовідносини між позивачем і ПП "МІДУЕЙ", ПП "КОТЕДЖ" з приводу надання консультаційних, юридичних та бухгалтерських послуг мають фіктивний характер та відображують події, які в дійсності не відбувались.

Суд зазначає, що специфіка надання консультаційних, юридичних, бухгалтерських послуг передбачає наявність безпосереднього контактування замовника з виконавцем у формі особистих зустрічей, ділового листування тощо. Також при виборі виконавця такого виду послуг зазвичай оцінюється ділова репутація підприємства на ринку, перевіряється наявність кваліфікованого персоналу тощо, важливе значення має конкретний фахівець та його особистий досвід.

Позивач не надав суду документів, якими зазвичай супроводжується надання консультаційних, юридичних послуг чи послуг з розміщення реклами, а надані документи жодним чином не фіксують факти надання послуг, не містять достатніх відомостей про зміст послуг, порядок їх надання, а також формування їх вартості.

З приводу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що ПП "МІДУЕЙ", ПП "КОТЕДЖ" послуги позивачу фактично не надавали, а представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи до уваги судом не приймаються, адже складені формально задля створення ілюзії здійснення господарських операцій і жодним чином не доказують факту надання послуг (виконання робіт) переліченими контрагентами.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014 №0004032202, - правомірним.

З приводу податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В даній справі судом встановлено, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту надання позивачу послуг ПП "КОТЕДЖ", ПП "МІДУЕЙ". Таким чином, ці документи не відтворюють реального стану речей і фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

Це означає, що віднесення позивачем до складу витрат коштів, сплачених ПП "КОТЕДЖ", ПП "МІДУЕЙ" в оплату за юридичних, бухгалтерських та рекламних послуг, вчинено позивачем незаконно, а податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014 №0004022202 прийнято податковим органом правомірно.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 жовтня 2016 р.