Постанова № 62218452, 19.10.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 803/1417/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ковальчук Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року за № 12657-17 та податкового повідомлення-рішення від 16.09.2016 року за № 15307/Г/03181303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, що Луцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року № 12657-17 та від 16.09.2016 року № 15307/Г/03181303, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн. та 8 333,33 грн. відповідно. Позивач вважає вказані рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Позивач є власником транспортного засобу марки LEXUS LX 570, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, тип - загальний легковий універсал - В. Об'єм двигуна автомобіля 5663 куб. см., 2011 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 21.06.2013 року. Також, у додаткових обґрунтуваннях від 05.10.2016 року зазначає, що її автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком, бо його вартість є нижчою, ніж зазначена у законодавстві.

19.10.2015 року позивачем було сплачено кошти за податковим зобов'язанням за 2015 рік на підставні податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року за № 12657-17.

Рішенням Луцької міської ради від 28.01.2015 року № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку» встановлено на території міста Луцька транспортний податок на 2015 рік.

Рішенням Луцької міської ради від 02.02.2016 року № 3/10 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку» встановлено на території м. Луцька транспортний податок на 2016 рік та визнано таким, що з 01.01.2016 року втрачає чинність рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 року № 69/5.

Відповідно до пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Тому, позивач вказує, що 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період і в 2015 році нові податки не могли бути визнані обов'язковими.

З позовних вимог також випливає, що Луцька міська рада своїм рішенням від 02.02.2016 року № 3/10 скасувала рішення від 28.01.2015 року № 69/5. Позивач наголошує й на тому, що скасоване рішення повинно було увійти в дію у 2016 році, однак його дія скасована рішенням Луцької міської ради від 02.02.2016 року № 3/10, яке має діяти у 2017 році.

З огляду на викладене, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року за № 12657-17 та від 16.09.2016 року за № 15307/Г/03181303.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача, в поданих до суду письмових запереченнях від 05.10.2016 року та додаткових запереченнях від 17.10.2016 року позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України своєчасність прийняття міською радою рішення про встановлення відповідних місцевих податків, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, не впливає на можливість їх справляння, оскільки у випадку неприйняття міською радою рішення про встановлення відповідних місцевих податків, що є обов'язковими, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальних ставок. Тому такий податок до прийняття рішення міської ради має справлятися виходячи з норм ст. 267 ПК України. Також заперечує, щодо позиції позивача про вартість автомобіля, яка впливає на віднесення останнього до об'єкту оподаткування транспортним податком. Згідно даних офіційного сайту центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, навіть у разі якщо для визначення вартості даного легкового автомобіля в графі пробігу зазначити 800 000 км., то вартість даного автомобіля підпадає під об'єкт оподаткування. Виходячи з цього, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що за фізичною особою ОСОБА_1 в Луцькому ВРЕР УДАІ УМВС України у Волинській області було зареєстровано транспортний засіб марки і моделі LEXUS LX 570, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, тип - загальний легковий універсал - В. Об'єм двигуна автомобіля 5663 куб. см., 2011 року випуску. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Рішенням Луцької міської ради від 28.01.2015 року № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку» встановлено на території міста Луцька транспортний податок на 2015 рік.

Луцькою ОДПІ ГУ ДФС на підставі отриманої інформації 11.06.2015 року сформовано та направлено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №12657-17, яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн..

Позивач 19.10.2015 року сплатила суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн.

Також рішенням Луцької міської ради від 02.02.2016 року № 3/10 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку» встановлено на території м. Луцька транспортний податок на 2016 рік та визнано таким, що з 01.01.2016 року втрачає чинність рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 року № 69/5.

На підставі вказаного рішення Луцькою ОДПІ ГУ ДФС 16.09.2016 року сформовано та направлено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №15307/Г/03181303, яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 8 333,33 грн. за 4 місяці володіння транспортним засобом в 2016 році.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2016 року за №12657-17 відповідачем визначено суму податкового зобов'язання за 2015 рік, що суперечить наступним нормам податкового законодавства.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон №71-VIII, яким, згідно зі ст. 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Зокрема, відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1, пп. 267.2.1 п. 267.2, пп. 267.3.1 п. 267.3, п. 267.4, пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пп. 267.6.1, пп. 267.6.2 п. 267.1 ст. 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Отже, починаючи із 01 січня 2015 року у фізичних осіб, які мають власні, зареєстровані у встановленому порядку, легкові автомобілі, які використовувалися до 5-ти років та мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8, пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих податків належить податок на майно.

Згідно зі ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Тобто, транспортний податок є місцевим податком.

При цьому, особливість місцевих податків полягає у тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків та дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою України критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8, п. 4.4 ст. 4 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Поряд з цим, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено нормами ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад регулюється також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Тобто, Верховна Рада України не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Згідно з п. 10.3 ст. 10, п. 12.3 ст. 12 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідно до п. 12.5 ст. 12, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 цієї статті.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок та вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і у яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюднено до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, у якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). У іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тобто, 2015 рік є плановим періодом, в той час як 2016 рік - бюджетним.

Отже, виходячи із вище викладених норм, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні у 2015 році, адже місцеві ради не приймали, не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів, оскільки зміни до ПК України у частині встановлення транспортного податку, як уже зазначено вище, набрали законної сили тільки 01 січня 2015 року.

Зокрема, транспортний податок у місті Луцьку встановлено та відповідне Положення про транспортний податок у м. Луцьку затверджено рішенням Луцької міської ради від 28 січня 2015 року № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку». Тобто, дане рішення, відповідно до вище викладених законодавчих вимог, не може вважатися таким, що регулює порядок справляння транспортного податку на території міста Луцька.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість вище викладених норм нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

Згідно зі ст. 4 ПК України, одним із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Принцип стабільності регулюється пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу, згідно з яким, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи вище викладені норми, суд вважає, що застосування контролюючим органом норм ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року у справі № К/800/8077/16.

Крім того, при вирішенні спірних правовідносинах суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням, у тому числі, вище наведеної практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні, суд приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 року №12657-17 та, як наслідок, про необхідність його скасування.

Щодо законності дії транспортного податку у 2016 році, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові норми податкового законодавства, на які посилається позивач як на підстави скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2016 року за № 15307/Г/03181303, фактично стосуються чинності вказаного рішення міської ради, яким введено в дію цей місцевий податок.

Відповідно до п.7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71 -VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII), яким було введено новий податок - транспортний податок.

Згідно ст.265 ПК України транспортний податок є складовою частиною податку на майно. Відповідно до п.10.2. ст.10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). До повноважень міських рад щодо податків та зборів належить: виключно встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПК України (пп. 12.4.1 ПК України). У разі якщо міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами ПК України, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПК України із застосуванням їх мінімальних ставок (пп.12.3.5. п.12.3 ст.12 ПК України).

Судом встановлено, що ставка вказаного податку встановлена відповідно до ст.267 ПК України. Так. відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Зазначена ставка податку також визначена рішенням Луцької міської ради від 02.02.2016 року №3/10 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку».

При цьому судом встановлено, що у 2016 році не встановлювався новий податок (транспортний податок діяв і в 2015 році), а також не змінювалась його ставка, а лише змінювалися вимоги до об'єкта оподаткування в частині об'єму двигуна та вартості автотранспортного засобу.

Щодо тверджень представника позивача про те, що відповідно до п.п.4.1.9, п.4.1 ст.4, п.п 12.3.4, п.12.3, ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), суд їх не приймає до уваги, оскільки, Закон №909-VIII у п.4 розділу II «Прикінцеві положення» ввів пряму норму: установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги встановлені пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з урахуванням положень ч.5 ст.59 України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів в дію, рішення Луцької міської ради від 02.02.2016 року №3/10 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку» набрало чинності 03 лютого 2016 року. Враховуючи вищенаведене суд вважає, що саме 2016 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком з об'єкту, який належить на праві власності позивачу.

Відтак, суд приходить до переконання, що Луцькою ОДПІ правомірно (у відповідності до вимог п.п. 267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України) сформовано та направлено ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 року за № 15307/Г/03181303.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання позивача про відсутність об'єкта оподаткування транспортним податком, з огляду на середньоринкову вартість транспортного засобу, яка становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з виготовленого на її вимогу звіту про оцінку вартості автомобіля, з огляду на наступне.

З оглянутого судом звіту про оцінку вартості автомобіля LEXUS LX 570, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, тип - загальний легковий універсал - В. Об'єм двигуна автомобіля 5663 куб. см., 2011 року випуску, який виготовлений на вимогу позивачки вбачається, що станом на 29.09.2016 року вартість вказаного автомобіля становить 994 553 грн. Також у вказаному звіті зазначено, що станом на момент проведення оцінки пробіг транспортного засобу (показник одометра) становить 96 914 км.

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 24 грудня 2015 року № 928 з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Отже, для того, щоб транспортний засіб підпадав під визначення об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 267.2.1 пункту 267.1статті 267 ПК України, його середньоринкова вартість має складати більше (750 х 1378 грн.) = 1 033 500 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Відповідно пункту 2 Порядку №403 та пункту 12 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Таким чином, при визначенні середньоринкової вартості транспортного засобу чинним на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та на час розгляду справи в суді законодавством, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, якою затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, врегульовано визначення середньоринкової вартості транспортного засобу яка використовується під визначення об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 267.2.1 пункту 267.1статті 267 ПК України, тому судом не береться до уваги наданий позивачкою звіт про оцінку вартості автомобіля LEXUS LX 570, оскільки чинним законодавством встановлено інший порядок оцінки.

Крім того, як встановлено судом Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, якою затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів на даний час ніким не оскаржена та у встановленому порядку ніким не скасовано.

З пояснень представника відповідача вбачається, що навіть у разі якщо для визначення вартості даного автомобіля в графі пробігу зазначити 800 000 км. (в автомобілі станом на день оцінки 29.09.2016 року пробіг 96 914 км.), що є доволі значним пробігом, то вартість даного автомобіля також буде підпадати під об'єкт оподаткування та становить1 315 885,44 грн., що підтверджується оглянутим судом розрахунком з сайта Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Що стосується звіту про оцінку вартості автомобіля LEXUS LX 570 проведеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 де встановлено ринкову вартість автомобіля в розмірі 994 553 грн., суд до уваги не приймає, оскільки така вартість встановлена не на момент базового податкового (звітного) періоду, а як вбачається з підсумкової частини звіту, станом на 29.09.2016 року.

Пунктом 261.1 статті 261 ПК України встановлено, що фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо:

а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не зверталася до контролюючого органу з письмовою заявою для проведення звірки даних щодо об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку та не подавала документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля.

Виходячи з такої вартості автомобіля, з урахуванням усіх даних, необхідних для визначення середньоринкової вартості транспортного засобу, транспортний засіб марки LEXUS LX 570, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, тип - загальний легковий універсал - В, об'єм двигуна автомобіля 5663 куб. см., 2011 року випуску, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком у період з 01 січня 2016 року, а позивач в такому разі є платником вказаного податку.

Відтак, суд приходить до переконання, що Луцькою ОДПІ правомірно (у відповідності до вимог п.п. 267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України) сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 року за № 15307/Г/03181303.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 11.06.2015 року №12657-17, в задоволенні решти позовних вимог, а саме про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2016 року за № 15307/Г/03181303, відмовити.

Разом з тим, позовна вимога про повернення із Державного бюджету України зайво сплачених 19.10.2015 року коштів в розмірі 25 000 грн. до задоволення не підлягає, оскільки до повноважень адміністративного суду не належить вирішення питання про повернення із Державного бюджету України коштів та дана вимога є передчасною.

Так, згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною першою статті 6 КАС України надається право кожній особі на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За приписами статті 43 Податкового кодексу України, для повернення з Державного бюджету України платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється фіскальними органами, встановлений певний порядок. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Порядок повернення з Державного бюджету України помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, передбачає, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі подання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету або за рішенням суду.

Позивачем до суду не надано доказів звернення до Луцької ОДПІ із відповідною заявою на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Оскільки суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу, визначені ПК України щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, доказів дотримання позивачем вищевказаного порядку суду не надано, податковим органом не виконано процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на нього при прийняття рішення щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, тому вимога про повернення із Державного бюджету України зайво сплачених 19.10.2015 року коштів в розмірі 25 000 грн. є передчасною та до задоволення не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 583,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0.0.621547172.1 від 21.09.2016 року.

Таким чином, враховуючи те, що судом визнається протиправним та скасовується податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 року за № 12657-17 в сумі 25 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 250,02 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 11 червня 2015 року за № 12657-17.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 250,02 грн. (двісті п'ятдесят гривень дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 24 жовтня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич