Постанова № 6221512, 22.05.2008, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

СПРАВА №2-А-201/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2008 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого-судді Куропятник О.М.

при секретарі Шелельо Р.І.

з участю представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А-2166 смт.Липники Пустомитівського району Львівської області про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення в розмірі 31790,76грн.,-

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини А 2166 смт.Липники Пустомитівського району Львівської області про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення в розмірі 31790 грн. 76

КОЛОВОЇ вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем порушено його законне та гарантоване державою право та на отримання компенсації коштів в розмірі 31790 грн. 76 коп.. затрачених ним на продовольче забезпечення.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву з клопотанням справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

В судовому засіданні представник відповідача позов та його мотиви не визнав повністю, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені в запереченні на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно довідки військової частини А 2166 № 140 від 26.02.2008 року, позивач за час перебування на забезпечуванні у військовій частині А 2166 смт.Липники з 11.03.2000 року по 30.11.2004 року продовольчий пайок або компенсацією замість нього не отримував.

Згідно розрахунку компенсації за продовольче забезпечення ОСОБА_2. з 11.03.2000 року по 30.11.2004 року з урахуванням індексу інфляції, заборгованість складає 31790,76 грн.

Розрахунок заборгованості здійснений відповідно до норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань (норма № 7), затверджених Кабінетом Міністрів України, на основі показників відділу статистики у м. Мукачево № 08-13/313 від 19.04.2007 року та з урахуванням індексів інфляції.

Згідно ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України», держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні в ході бойових дій(війни), при надзвичайному стані чи під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі Миротворчих Сил ООН під час участі у міжнародних миротворчих операціях. Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У відповідності до ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 , Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України ), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України.

З врахуванням наведеного та на підставі ст.ст. 17,18,104,105 КАС України, ст.ст.3, 8, 17, 19, 22, 24, 46, 48, 55, 64 Конституції України, ст.ст.9, 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Рішення Конституційного Суду України 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, ст.. 16 Закону України

«Про Збройні сили України», позовна заява є обґрунтованою та такою що підлягає до повного задоволення.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 94, 159, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.3, 8, 17, 19,22, 24,46, 48, 55, 64 Конституції України ст.ст. 9, 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені в їх сімей», ст.. 16 Закону України «Про Збройні сили України, суд,

постановив:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з військової частини А-2166 смт.Липники Пустомитівського району

Львівської області, КЕКВ 1133 код 08137796 ГУДКУ у Львівській області р/р

35217005006096 МФО 825014 на користь ОСОБА_2

заборгованість грошової компенсації продовольчого забезпечення в сумі 31790 (тридцять одну тисячу сімсот дев'яносто) грн. 76 (сімдесят шість) коп..

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду.