Вирок № 62215056, 21.10.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/3313/16-к

Провадження № 1-кп/653/320/16

ВИРОК

іменем України

21 жовтня 2016 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області, у складі:

головуючої судді - Шарко Н.А.,

секретаря - Карпенко І.Д.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Генічеську обвинувальний акт з угодою про примирення у кримінальному провадженні №12016230140001678 від 20 серпня 2016р. щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Бобринець, Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора - Максудова Е.С.,

потерпілого - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

встановив:

19 серпня 2016р. близько 11 год. 30 хв., ОСОБА_1, прибувши до домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, біля якого знаходився автомобіль «ВАЗ 2108» державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, з якого ОСОБА_1 діючи таємно, реалізуючи прямий корисливий умисел спрямований на незаконне, безоплатне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу зняв два титанових диски вартістю 500 грн за кожний, разом з двома автомобільними шинами: «Belshine Бел-103 175/70 R13 82H» вартістю 506 грн. та «Rosava БЦ-20 175/70 R13» вартістю 350 грн., після чого з викраденим майном покинув місце події, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 1856 грн.

Дії ОСОБА_1, органами досудового слідства кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

28 вересня 2016р. між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку передбаченому ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 185 КК України, щодо узгодженого покарання у виді громадських робіт строком сто двадцять годин, щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України, наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України та щодо наслідків умисного невиконання угоди про примирення.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила кримінально-процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому, узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпілий ОСОБА_2 просив затвердити укладену угоду про примирення та призначити узгоджене сторонами покарання. Також пояснив, що претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого не має, розуміє, що при затверджені угоди про примирення буде позбавлений можливості вимагати притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення та вимагати відшкодування шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, в обсязі підозри, погодився на застосування до нього узгодженого виду і розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, характер пред'явленого обвинувачення і що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просив угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що сторони примирились і укладення угоди є добровільним. Зобов'язання взяті на себе обвинуваченим за угодою про примирення можливі для виконання.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про примирення.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Статтею 469 КПК України передбачено, що угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам Кримінально-процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст. 185 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним правопорушенням середньої тяжкості і відповідно до вимог ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст. 471 КПК України. ОСОБА_1 може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, узгоджена міра покарання - у виді громадських робіт, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та відсутність обставин, які обтяжують покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених в ст. 65 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати по справі у сумі 175,92 грн. за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №232-МТ від 14 вересня 2016р.) слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_1

Речові докази по вказаному кримінальному провадженню, а саме: два титанові диски, дві шини, марки: «Belshine Бел-103 175/70 R13 82H» та «Rosava БЦ-20 175/70 R13» - повернути потерпілому ОСОБА_2

Керуючись п. 1 ч. 3 ст.314, 373, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

угоду від 28 вересня 2016 року про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12016230140001678 від 20 серпня 2016р., за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 28 вересня 2016р. покарання, у виді громадських робіт тривалістю 120 (сто двадцять) годин.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави (р/р №31118115700002, одержувач УДКСУ у м. Херсоні 24060300, код ЄДРПОУ отримувача 37959779, МФО 852010, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 92 коп. судових витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи №232-МТ від 14 вересня 2016р.

Речові докази: два титанові диски, дві шини, марки: «Belshine Бел-103 175/70 R13 82H» та «Rosava БЦ-20 175/70 R13» - повернути потерпілому ОСОБА_2

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз'яснити засудженому та потерпілому положення ст. 476 КПК України, що в разі не виконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подана протягом встановленого законом давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Н. А. Шарко