Ухвала суду № 62213329, 18.10.2016, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа №576/2020/16-а 2-а/576/58/16

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.16 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Васяновича В.М., при секретарі Плотніковій О.С., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Талісман» до Глухівської міської ради, третя особа Управління Держгеокадастру у Глухівському районі Сумської області - про визнання незаконними та скасування рішень Глухівської міської ради, - В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство «Талісман» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення сьомої сесії пятого скликання Глухівської міської ради №156 від 22.03.2007 р. в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, Глухівському державному педагогічному університету (п.1) та надання в постійне користування Глухівському державному педагогічному університету земельної ділянки площею 0,6863 га, розташованої на вул. Києво-Московська, 51, в м. Глухів. Також позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Глухівської міської ради №286 від 07.02.2008 р. (абзац 3 п.7) в частині внесення змін у його ж рішення №156 від 22.03.2007 р. В судовому засіданні з ініціативи суду виникло питання щодо можливості розгляду справи у порядку адміністративного судочинства. Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку позивача, який наполягав на продовженні розгляду справи в порядку адміністративного судочинства та відповідача, суд приходить до висновку, що дана справа не підлягає розгляду Глухівським міськрайонним судом у порядку адміністративного судочинства з таких підстав. Так, стаття 2 КАС України визначає завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій (далі субєкт владних повноважень).

А за змістом ст.ст. 3, 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього субєкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників субєкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Разом з тим, відповідно до ст.ст. 1, 3, 15 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу субєкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного субєкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії субєкта владних повноважень.

Зокрема, за змістом частин 1,4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. А згідно п.10 ч.2 ст. 16 цього ж Кодексу цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обовязків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частин 2,3 ст. 78 ЗК право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. А згідно ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі ст.ст. 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. При цьому ст. 80 цього Кодексу встановлено, що самостійними субєктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого субєкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в звязку з прийняттям субєктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обовязків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення субєкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та предявлятися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою предявлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю чи право користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення субєкта владних повноважень. А з наданого суду Управлінням Держгеокадастру у Глухівському районі Сумської області державного акту на право користування земельною ділянкою серія ЯЯ №282231, виданого 19.08.2008 р., вбачається, що на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Глухівської міської ради №156 від 22.03.2007 р. та рішення 10 сесії 5 скликання Глухівської міської ради №286 від 07.02.2008 р. Глухівський державний педагогічний університет є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,6603 га у межах згідно з планом, розташованої на території Глухівської міської ради, м. Глухів, вул. Києво-Московська, 51.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувані рішення субєкта владних повноважень у сфері земельних відносин, які мають ознаки ненормативного акта, вичерпали свою дію після його реалізації, а саме, після отримання Глухівським державним педагогічним університетом державного акту на право користування спірною земельною ділянкою, ці рішення можуть оспорюватися з точки зору їх законності, а вимоги про визнання їх незаконними розглядатися в порядку господарського судочинства, бо за результатами реалізації цих рішень у юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. І в даному випадку вимога про визнання рішень незаконними може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та предявлятися до суду для розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки фактично підґрунтям і метою предявлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення субєкта владних повноважень. А п.1 ч.1 ст. 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Також відповідно до п.3 ч.1 ст. 121 КАС України за наслідками підготовчого провадження або в судовому засіданні на розсуд суду серед іншого суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі необхідно закрити, так як її належить розглядати в порядку господарського, а не адміністративного судочинства. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 17, 121, 157, 165 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Закрити провадження у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Талісман» до Глухівської міської ради, третя особа Управління Держгеокадастру у Глухівському районі Сумської області, про визнання незаконними та скасування рішень Глухівської міської ради, так як її не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Розяснити позивачу право звернутися з цим позовом до господарського суду Сумської області у порядку господарського судочинства.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд протягом пяти днів з дня її проголошення.

Суддя