Ухвала суду № 62212847, 20.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 761/723/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/7975/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

20 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії», третя особа: Державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв Дирекція «Інпредкадри» про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що починаючи з 1 жовтня 1997 року він працював на посаді помічника генерального представника Генерального представництва АТ «Аерофлот - російські авіалінії» в Україні.

Трудовий договір між позивачем підприємством укладався щорічно, строком на один рік. Останній трудовий договір від імені роботодавця підписаний Генеральним представником Аерофлота в Україні (м. Київ) - Івченко О.В., який діє в Україні на підставі довіреності.

Даний договір укладено на період з 1 січня 2015 по 31 грудня 2015.

З 3 листопада 2014 року ОСОБА_3 прийнято в члени Профспілкового комітету профспілкової організації працівників інопредставництв дирекції «Інпредкадри» ДП «ГДІП». 2 жовтня ОСОБА_3 ознайомлено з повідомленням про скорочення посади працівника № 33 від 25 вересня 2015 року.

7 жовтня 2015 року позивач надіслав заяву поштовим відправленням з описом вкладеного на ім'я Генерального представника представництва Іваноченко О.В., про те, що він є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників інопредставництв дирекції «Інпредкадри» ДП «ГДІП», однак відповіді позивач не отримав. 30 листопада 2015 року Генеральним представником видано наказ № 69к «Про скорочення посад», у якому зазначено, що в зв'язку з закінченням двохмісячного строку повідомлення працівників про скорочення їх посад і відсутністю виконуваних рейсів авіакомпанією «Аерофлот» - виключити з штатного розпису представництва «Аерофлот - російські авіалінії» в Україні наступні посади - помічник представника з окладом 1150 доларів США.

7 грудня 2015 року позивач був ознайомлений з наказом № 70к від 7 грудня 2015 про звільнення ОСОБА_3 у зв'язку з скороченням штату.

10 грудня 2015 року в дирекції «Інпредкадри» ДП «ГДІП» ОСОБА_3 отримав Витяг з наказу № 191і від 10 грудня 2015, відповідно до якого ОСОБА_3 звільнений 10 грудня 2015 року за п.1 ст. 40 КЗпП України, підстава: лист Представництва, повідомлення № 33 від 25 вересня 2015 ( про скорочення посади працівника).

Зазначив, що його звільнено без законної підстави та з порушенням встановленого порядку, оскільки Генеральним представником Івченком О.В. перевищені повноваження, так як рішення про звільнення працівників приймаються юридичною особою, Генеральне представництво не є таким.

У зв'язку із викладеним, просив суд визнати наказ № 70к від 7 грудня 2015 року про звільнення незаконним та поновити ОСОБА_3 на роботі; стягнути з відповідача середню заробітну плату з 10 грудня 2015 року по дату ухвалення судового рішення; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100000 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Наказу № 8 від 1 жовтня 1997 року ОСОБА_3 прийнято з 1 жовтня .1997 року на роботу в Генеральне Представництво ВАТ «Аерофлот» в Україні на посаду помічника Генерального представника по роботі в аеропорту Бориспіль.

Листом Державної авіаційної служби України від 25 вересня 2015 року № 1.26-15504 було повідомлено ПАТ «Аерофлот - російські авіалінії», що 2 вересня 2015 Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення, яке введено в дію Указом Президента України від 16 вересня .2015 № 549/2015, про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ряду фізичних і юридичних осіб Російської Федерації. У виконанні зазначеного рішення Державна авіаційна служба України вводить заборону на виконання авіакомпанією повітряного сполучення в/з України, починаючи з зимової навігації ІАТА 2015/2016, а саме з 25 жовтня 2015 року.

У зв'язку з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року і введеним в дію Указом Президента України від 16 вересня 2015 № 549/2015, «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ряду фізичних і юридичних осіб Російської Федерації», а також на підставі повідомлення 1.26-15504 від 25 вересня 2015 року від Державної авіаційної служби України, Генеральним представником Аерофлота в Україні Івченко О.В. було видано Наказ № 57к від 25 вересня 2015 року «Про скорочення посад», яким було повідомлено співробітників представництв ПАТ «Аерофлот - російські авіалінії» (м. Київ, м. Одеса, м. Харків) про скорочення посад 25 вересня 2015 року і припинення дії трудових договорів після 25 листопада 2015 року.

З даним наказом позивача ознайомлено 25 вересня 2015 року, що підтверджується листом ознайомлення з Наказом № 57к від 25 вересня .2015 року.

2 жовтня 2015 року позивача під особистий підпис ознайомлено з повідомленням № 33 про скорочення посади працівника від 25 вересня 2015 року, в якому зазначено, що Генеральне представництво ПАТ «Аерофлот» в Україні (м. Київ) в особі Генерального представника Івченко Олега Володимировича, повідомляє про те, що в зв'язку з виробничою необхідністю, займана посада помічника представника буде скорочена, і трудовий договір буде розірвано по закінченню двох місяців з дня вручення цього повідомлення, після 25 листопада 2015 зику.

Відповідно до Наказу № 69к від 30 листопада 2015 року Генерального представника Івченко ОлегаВолодимировича «Про скорочення посад», у якому зазначено, що з 10 грудня 2015 року виключити із штатного розпису Представництва «Аерофлот - російські авіалінії» в Україні посаду помічника представника з окладом 1150 доларів США, з яким позивача було ознайомлено під особистий підпис 1 грудня 2015 року.

Наказом Генерального представника Івченко О.В. № 70к від 7 грудня .2015 року, позивача звільнено з займаної посади за ст. 40 КЗпП України п. 1 у зв'язку з скороченням штату працівників Представництва ПАТ «Аерофлот - російські авіалінії» в Україні (м. Київ) з 10 грудня 2015 року, з яким 7 грудня 2015 року його було ознайомлено під особистий підпис.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається робітникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, уставові, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулось з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не може бути визнане незаконним.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не досліджено порушення умов погодження з профспілковим комітетом, оскільки на представництві відповідача відсутня первинна профспілкова організація, що підтверджується інформаційною довідкою від 23 лютого 2016 року. Первинна профспілкова організація, на яку посилається позивач діє на Державному підприємстві «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», що є окремою юридичною особою. Якщо ж працівник є членом профспілки, яка діє не на даному підприємстві, згода профспілкового органу взагалі не потрібна.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано положення ст. 42 КЗпП України щодо переважного права позивача залишення на роботі, оскільки, судом першої інстанції правильно встановлено, що були скорочені усі посади, аналогічні посаді позивача, відтак, передбачене ст. 42 КЗпП України переважне право позивача на залишення на роботі не могло бути реалізоване, оскільки скороченню підлягали всі посади, аналогічні тій, що займав відповідач.

Щодо перестановки працівників, то з роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.98 р. № 9 з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів», вбачається що питання можливості і правильності перестановки працівників в межах однорідних професій належить виключено до компетенції керівництва підприємства, установи і не може обговорюватися і вирішуватися судом.

При цьому, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Судом встановлено, що на посаду менеджера з аеропортової діяльності, яку можна було запропонувати позивачу, переведено ОСОБА_6, інших вільних посад, які можна б було запропонувати позивачу, не встановлено.

Посилання апелянта на відсутність повноважень у представника Іванченка О.В. на скорочення штату не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки з п. 4 Положення про представництва АТ «Аерофлот - російські міжнародні авіалінії» за кордоном, вбачається, що керівники АТ «Аерофлот» за кордоном здійснюють керівництво представництвами в межах своїх повноважень, визначених контрактом, довіреністю, підписаною генеральним директором АТ «Аерофлот» і цим Положенням.

Відповідно до Довіреності від 25 вересня 2015 року, яка видана Генеральним директором ПАТ «Аерофлот», із тексту якої вбачається, що Івченко Олег Володимирович від імені і за дорученням ПАТ «Аерофлот» має право представляти його інтереси і здійснювати керівництво генеральним представництвом ПАТ «Аерофлот» в Україні (м. Київ), для чого йому надається право укладати, змінювати і розривати трудові договори і договори про повну матеріальну відповідальність з громадянами країни перебування; здійснювати реєстрацію комерційної діяльності, отримувати ліцензії і виконувати інші формальності, пов'язані зі створенням представництва, його управлінням і припинення його діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження заподіяння позивачу моральної шкоди та підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді