Ухвала суду № 62212738, 19.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 760/8192/15-ц Головуючий в І інстанції: Букіна О.М.

Апеляц. провадження 22ц/796/11617/2016 Доповідач: Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Кравець В.А., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі - Гоін В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 червня 2016 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання частково недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 50010573 від 17 вересня 2013 року у розмірі 715 356,17 грн., а також судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом та уточнивши позовні вимоги просив визнати недійсним, з моменту його укладення, Договір № 50010573 від 17 вересня 2013 року в частині визначення грошових зобов'язань по поверненню сум споживчого кредиту та нарахуванню і сплаті відсотків (процентів) за користування кредитом та інших платежів за кредитним договором у гривнях, але у залежності від поточного курсу гривні до долара США та/чи у перерахунку за поточним курсом гривні до долара США.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 червня 2016 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 473 478,07 грн. - основна сума боргу зі сплати кредиту, 5 513,71 грн. - основна сума боргу зі сплати додаткового кредиту, 35564,11 грн. - штраф та пеня, 5 033,39 грн. - 3% річних, 113 536,18 грн. - індекс інфляції, 25 388, 83 грн. - збитки. В іншій частині позову ТОВ «Порше Мобіліті», відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

На рішення суду першої інстанції ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення, яким задовольнити зустрічний позов та задовольнити частково первісний позов ТОВ «Порше Мобиліті».

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю дослідив обставини справи, що призвело на його думку до ухвалення рішення, яке суперечить чинному законодавству та порушує законні права скаржника.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення отримане ОСОБА_1 (а.с.179).

Відповідно до положення ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи

В судовому засіданні представник ТОВ «Порше Мобіліті» - Таран М.В. підтримав апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

За правилами ст.ст.1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 17 вересня 2013 року між ТОВ «Порше Мобилити» та ОСОБА_2 було укладено кредитний Договір № 50010573, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 184 315,85 гривень, що еквівалентно на дату укладання договору 22 532,50 доларів США, строком на 84 місяці, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель СС, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 968 куб.см., рік випуску 2013, а також ТОВ «Порше Мобилити» надав ОСОБА_2 додатковий кредит у сумі 18 247,15 грн., що еквівалентно на дату укладання Договору 2 230,70 доларів США, строком на 84 місяці, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для оплати страхових платежів згідно з Договором страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні транспортного засобу, укладеним зі страховою компанією ПрАТ СК «Кардіф» (т.1 а.с.18).

Також, судом встановлено, що між сторонами був укладений Договір застави транспортного засобу № 50010573 від 30 вересня 2013 року, за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель СС, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 968 куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_2 заставною вартістю 368 631,70 грн. (т.1 а.с.37-42).

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Суд зазначав, що відповідач ОСОБА_2 з пропозиціями про внесення змін до умов Договору не звертався, що свідчить про його згоду з усіма умовами спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п.1.3. Загальних умов кредитування, які є додатком до Кредитного договору, сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту та додаткового кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту та додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі.

Відповідно до п.1.3.1. Загальних умов кредитування, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містить заборони на визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що спірний Договір та загальні умови кредитування підписано сторонами, що свідчить про досягнення між сторонами усіх істотних умов, що в них викладені.

Відповідно до умов спірного Договору вбачається, що шляхом перерахування на рахунок дилера суму коштів еквівалентну 22 532, 50 дол. США в українській гривні відповідачу була надана сума кредиту, що погоджена сторонами договору.

За таких обставин, твердження апелянта, що спірний кредитний договір укладений між сторонами фактично має приховане валютне кредитування та здійснення розрахунку платежів шляхом застосування еквіваленту в іноземній валюті при наданні споживчих кредитів порушує умови чинного законодавства, суд вважає безпідставним.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Суду не надано належних доказів, на підтвердження того, що умови спірного Договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір містить застереження про можливі валютні ризики, які покладаються на сторони договору під час виконання зобов'язань за ним ( п. 9.5 Договору).

Згідно з п. 1.4.2. та п.п. 2.4., 2.5.Умов кредитування, повернення Кредиту, Додаткового кредиту та процентів за їх використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені Графіком погашення кредиту по Договору не пізніше 15-го числа кожного місяця на підставі рахунку виставленого позивачем. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до Графіку погашення кредиту.

Разом з тим, як вбачається в порушення взятих зобов'язань за Договором, ОСОБА_2 станом на 11 квітня 2015 року, згідно графіку погашення кредиту не сплатив щомісячний платіж за червень 2014 року в розмірі 5523,13 грн., за липень 2014 року в розмірі 5495,42 грн., за серпень 2014 року в розмірі 5735,56 грн., за вересень 2014 року в розмірі 5957,22 грн., за жовтень 2014 року в розмірі 4393,94 грн., за листопад 2014 року в розмірі 4393,94 грн., а всього на суму 31499,21 грн.

07 листопада 2014 року ТОВ «Порше Мобіліті» направив на адресу ОСОБА_2 вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за Договором № 50010573 від 17 вересня 2013 року, однак вимоги направленої претензії ОСОБА_2 виконані не були та повернулись на адресу позивача з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання» (т.1 а.с.48-49).

З урахуванням умов Договору, які викладені в п. 3.3., останнім днем строку добровільного виконання вимоги про дострокове повернення кредиту було 07грудня 2014 року, однак ОСОБА_2 вимог ТОВ «Порше Мобіліті» не виконав і станом на час звернення позивача до суду з відповідним позовом розмір основної суми заборгованості за розрахунком позивача, складає 427 290,74 грн., з якого виключено заборгованість за щомісячними платежами.

Враховуючи процентну ставку за користування кредитом встановлену договором на рівні 9,90% та термін прострочення - 125 днів (07 грудня 2014 року - 11 квітня 2015 року), проценти за користування кредитними коштами в межах заявлених позовних вимог становлять суму у розмірі - 14688,12 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що вимоги про стягнення вказаного розміру заборгованості, є обґрунтованими.

Станом на 11 квітня 2015 року ОСОБА_2 не виконано зобов'язання зі сплати наступних щомісячних платежів з повернення Додаткового кредиту: за червень 2014 року в розмірі 198,74 грн., за липень 2014 року в розмірі 446,13 грн., за серпень 2014 року в розмірі 465,63 грн., за вересень 2014 року в розмірі 483,62 грн., за жовтень 2014 року в розмірі 485,50 грн., за листопад 2014 року в розмірі 485,50 грн., за грудень 2014 року в розмірі 572,10 грн., за січень 2015 року в розмірі 681,94 грн., за лютий 2015 року в розмірі 757,30 грн., за березень 2015 року в розмірі 937,25 грн., а всього на суму 5513,71 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія також погоджується з висновком суду про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості основного боргу зі сплати Додаткового кредиту у розмірі 5513, 71 грн.

Згідно п. 6.3. Умов кредитування, у разі неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач має право вживати необхідних, на його розсуд, заходів для забезпечення прав позивача, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з відповідачем. Витрати позивача на такі дії підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.5. Умов кредитування, збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною Стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Згідно п. 8.4. Умов кредитування, у випадку будь-якого порушення відповідачем вимог п. 5.5. Договору, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення відповідачем договору страхування із страховою компанією, не авторизованою позивачем тощо, відповідач сплачує на вимогу позивача штраф в розмірі 15% від суми кредиту.

Вбачається, що на день розгляду справи, кредит позивачу повернутий не був, свої зобов'язання відповідач не виконав, а тому штраф за порушення відповідачем вимог п.3.3. та п.5.5. Договору становить 64510,55 грн.

Відповідно до п. 8.3. Умов кредитування, за кожен випадок порушення відповідачем умов статей 5.1., 5.2, 5.3, 5.4. Договору, відповідач сплачує позивачу штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту: 20 доларів США за направлення першого листа щодо сплати, 25 доларів США за направлення другого листа щодо сплати, 30 доларів США за направлення третього листа щодо сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Порше Мобіліті» направляв на адресу ОСОБА_2 листи щодо сплати заборгованості, у зв'язку із чим, на виконання умов п. 8.3. Договору нарахував штрафні санкції на загальну суму 4472,96 грн.

Крім того, відповідно до п. 8.1. Умов кредитування, у разі порушення відповідачем терміну оплати будь-якого чергового платежу з повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 10% (десяти відсотків) річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

За ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За порушення відповідачем терміну оплати чергового платежу з повернення кредиту, позивачем було нараховувалась пеня, загальна сума якої становить 71 128,22 грн.

Суд першої інстанції в порядку ч.3 ст.551 ЦК України зменшив розмір неустойки до 35 564,11 грн.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правильним є висновок суду щодо стягнення 3% річних від суму заборгованості за кредитом та інфляційних витрат.

За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання стосовно стягнутих на користь позивача за первісним позовом збитків не оскаржується.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, оскільки висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст..ст.303,307,308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: