Постанова № 62212731, 21.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1522/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Андрухіва В.В., судді Кравченка М.М., суді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Ізмаїльський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ізмаїльський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач з урахуванням уточненого позову від 31.05.2016 року просить:

- визнати рішення Головного управління Національної поліції України в Одеській області в частині включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання підпункту 1 пункту З Наказу Національної поліції України від 29.01.2016 року № 133 «Про організацію проведення атестування поліцейських ГУНП в Одеській області» - протиправним;

- визнати дії Національної поліції України щодо проведення атестації ОСОБА_2 протиправними;

- визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01.03.2016 р. та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийняте стосовно ОСОБА_2;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №365 о/с від 23.05.2016 року про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_2 за п. 5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) з слідчого Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 23 травня 2016 року, з виплатою компенсації за 10 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня 2016 року по день звільнення;

- поновити ОСОБА_2 на посаді слідчого Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області;

- стягнути на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що 07 листопада 2015 року він був призначений на посаду слідчого Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з присвоєнням йому спеціального звання «лейтенант поліції». 29 січня 2016 року ГУ НП в Одеській області був виданий наказ № 133 «Про організацію проведення атестування поліцейських ГУНП в Одеській області» (далі - Наказ № 133). Згідно Наказу № 133 - з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу, звільненні зі служби в поліції через службову невідповідність, було наказано, зокрема, провести атестування поліцейських ГУ НП в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року. Позивач зазначає, що після проходження тестування, його було направлено на атестування шляхом протиправного включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню та повідомлено про призначення співбесіди з атестаційною комісією 09.03.2016 року. За результатами його атестування (співбесіди) АК прийнято рішення (висновок): «п.4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність». З даним висновком АК Позивач ознайомлений 09 березня 2016 року, про що свідчить його підпис в результаті, з яким позивач був не згоден, про що склав рапорт. Позивач вважає, що під час проведення його атестації відбулось порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду його справи судом, встановленим законом. Під час розгляду справи позивача атестаційною комісією № 4 не був дотриманий принцип безсторонності суду, оскільки його було позбавлено права заявляти відводи членам комісії. Позивач стверджує, що при проведенні атестування, його не було ознайомлено зі складом комісії, що не давало можливості позивачу скористатись своїм правом на відвід голові, секретарю чи членам атестаційної комісії. ГУ НП в Одеській області та АК ГУ НП в Одеській області № 4 не забезпечили реалізацію його права на відвід вказаним особам. Крім того, до складу комісії не було включено кваліфікованих працівників та представника профспілкового органу. Тому позивач вважає, що засідання атестаційної комісії, на якому приймалось рішення стосовно нього, проводилось неправомочним складом. За час перебування на посаді покладені на позивача функціональні обов'язки (посадові інструкції) виконував в повному обсязі. Будь-яких зауважень чи дисциплінарних стягнень за невиконання чи неналежне виконання функціональних обов'язків позивач не отримував. Як стверджує позивач, він відповідає вимогам до поліцейського, визначеним в ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Національну поліцію» - вік, освіта, володіння українською мовою, фізична та професійна підготовка. Крім того, позивач пройшов люстраційну перевірку, що в силу вимог ч. 3 цієї ж статті закону виключає підстави, з яких позивач не може бути прийнятий на службу в поліцію. Підстав проведення атестування позивача не існувало, оскільки його було призначено на посаду, на якій він пропрацював менше року, у зв'язку з чим позивач вважає, що він не належав до категорії працівників, які підлягають атестації. Також позивач зазначив, що атестація проводилась не об'єктивно: без врахування професійних якостей позивача, його характеристик та висновку безпосереднього керівника. Проведено оцінку професійного рівня та кваліфікації працівника за ознаками, що безпосередньо не пов'язані з виконуваною роботою. Окрім викладеного, позивач зазначив, що наприкінці травня 2016 року він дізнався про своє звільнення з посади. Оскільки наказ про звільнення приймався на підставі висновку атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді, позивач вважає наказ про звільнення протиправним.

Представник позивача 19.10.2016 року подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій також просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Головного управління Національної поліції в Одеській області, який також є представником Національної поліції України, 19.10.2016 року подав до суду клопотання, в якому зазначив, що не заперечує проти розгляду справи в письмовому провадженні та зазначив, що посада позивача вакантна.

19.05.2016 року представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області подав до суду письмові заперечення, згідно яких просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачу в порядку переатестування присвоєно спеціальне звання "лейтенант поліції", атестування позивача при цьому не здійснювалося, оскільки наказ МВС України, яким передбачається порядок атестування, набрав чинності 20.11.2015 року. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.01.2016 року № 133 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, можливості вирішення питання щодо призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, відповідно до ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", Інструкції № 1465, було призначено проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року. Атестація була призначена для усіх без вийнятку поліцейських. Позивач виявив бажання проходити атестування, особисто заповнив веб-форму у внутрішній мережі та добровільно зареєструвався в ЄЦВТМ. Склад АК був розміщений в загальнодоступному місці біля входу на 1-ому поверсі за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 1, а також на 2-ому поверсі, де безпосередньо здійснювалася реєстрація. Відповідач стверджує, що позивач міг заявити відвід, проте цього не зробив. Як зазначає відповідач, атестація позивача пройшла чесно, відкрито, прозоро, об'єктивно незацікавленою атестаційною комісією, оскільки запит суспільства - очищення та створення професійної структури, яка викликає довіру населення. З атестаційного листа вбачається, що позивач проходив атестування 01.03.2016 року, за результатами якого з тестування на загальні навички набрав 45 з 60 балів та по професійному тестуванню 17 з 60 балів. З протоколу АК № 4 ОП № 15.00004181.0027757 від 01.03.2016 року вбачається, що комісією прийнято рішення про те, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. З висновком атестаційної комісії позивач ознайомлений. Зазначені висновки позивач оскаржив до апеляційної атестаційної комісії. Згідно протоколу АК ПР № 1 ОП № 15.00004686.0027757 від 12.03.2016 року, яким скарга позивача відхилена, позивач не зміг пояснити суть апеляції, низькі бали за професійне тестування, відсутні теоретичні знання та професійні якості. Також відповідач зазначив, що жодних заяв позивача щодо небажання проходити атестування не надходило. Таким чином, на думку відповідача, атестування позивача було проведене в межах наданих повноважень АК та у спосіб, передбачений Законом та Інструкцією, що спростовує твердження позивача про порушення його прав під час проведення атестування.

Повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач - Атестаційна комісія № 4 Головного управління Національної поліції в Одеській області до суду не з'явився без поважної причини, повідомлявся належним чином та своєчасно, судова повістка повернута до суду без вручення з незалежних від суду причин. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України судова повістка Атестаційній комісії № 4 ГУ НП в Одеській області вважається врученою відповідачу належним чином 03.10.2016 року згідно поштового штемпеля УДППЗ "Укрпошта" про повернення поштового відправлення до суду за відсутності адресата.

Повідомлена у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ізмаїльський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, до судового не зявилася, подала до суду клопотання про розгляд справи без участі її представника, в якому повідомила, що повністю підтримує позицію відповідача - ГУ НП в Одеській області.

З огляду на наведене, суд ухвалив про продовження розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явилися.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, оскільки до суду не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, за наявності підстав для розгляду справи в даному судовому засіданні, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що у 2013 році позивач закінчив Національну академію внутрішніх справ та з червня 2013 року проходив службу в ОВС: з червня 2013 по лютий 2014 року - на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУ МВС в Одеській області; з лютого 2014 року по листопад 2015 року - на посаді слідчого слідчого відділення Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУ МВС в Одеській області.

Відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", в зв'язку із припиненням виконання функцій Головним управлінням МВС України в Одеській області та створенням Головного управління Національної поліції в Одеській області, на підставі поданої позивачем заяви, наказом ГУ НП в Одеській області № 72 о/с від 07.11.2015 року позивача, серед інших, з 07.11.2015 року призначено на посаду слідчого Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з присвоєнням йому спеціального звання "лейтенант поліції".

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.01.2016 року №133 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, було призначено проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року.

Пунктом 2 цього Наказу утворено атестаційні комісії ГУ НП № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18.02.2016 року № 285 серед інших затверджено персональний склад атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі за текстом АК № 4):

- голова комісії - підполковник поліції Савєльєв Олег Станіславович, головний інспектор Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України;

- члени комісії: Жбанков Леонід Леонідович, представник Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону "Сердючна служба козацької громадської безпеки"; Парастюк Олена Олександрівна, представник ГО «Цивільний фронт»

- секретар комісії - Шокун Ілля, інспектор Управління патрульної поліції у м. Київ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Після проходження тестування, позивача було направлено на атестування шляхом включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, та повідомлення про призначення співбесіди з АК № 4 на 01.03.2016 року.

Як вбачається з атестаційного листа слідчого Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_2, 01.03.2016 року за результатами атестування останнього, АК № 4 прийнято рішення (висновок): "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

З даним висновком АК № 4 позивач ознайомлений 09 березня 2016 року, про що свідчить його підпис.

Не погодившись з вказаним висновком атестаційної комісії, позивач подав скаргу до Апеляційної атестаційної комісії № 1 Південного регіону, проте Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону №1 12.03.2016 року скаргу позивача відхилила.

Частиною 1 ст.58 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Однією з таких гарантій незалежності поліцейського є проходження атестацій щодо відповідності його займаній посаді виключно з підстав, визначених законом.

Атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність конкретного поліцейського (ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію").

Пунктами 9-12 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" не було передбачено проведення атестації усіх без будь-яких виключень працівників поліції, які перейшли на службу за переводом з лав міліції, як передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад.

Частиною 1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" взагалі не передбачено проходження поліцейськими так званих планових атестацій, для підтвердження ними відповідності займаним посадам.

За вказаних обставин, суд, згідно ст.9 КАС України не може розглядати накази ГУ НП в Одеській області від 29.01.2016 року № 133 та 18.02.2016 року № 285, як належну законну підставу для проведення атестації позивача, а тому застосовує для оцінки законності призначення та проведення атестації позивача положення Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, Конституції України, Закону України "Про Національну поліцію" та інші нормативні акти, які відповідають їм.

Таким чином, суд з урахуванням наведеного приходить до висновку, що підстав, встановлених Законом України "Про Національну поліцію", для призначення проведення атестації усіх без будь-яких виключень поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів не було.

Щодо наявності індивідуальних підстав для проведення атестації позивача, визначених Законом України "Про Національну поліцію", суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачені підстави проведення атестації поліцейського в окремих випадках.

Так, до таких випадків віднесені: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до даних атестаційного листа позивача від 16.02.2016 року, атестація позивача проводилась за відсутності посилання на жодну з підстав проведення атестації поліцейського, які визначені у ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Навпаки, в цьому атестаційному листі зазначено, що позивач проходить службу в органах поліції з 07.11.2015 року та у займаній посаді атестується вперше.

Таким чином, суд зазначає, що індивідуальних підстав, визначених ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", для призначення атестації позивача станом на 01.03.2016 року також не було.

Окрім того, суд вважає, що призначення та проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду є незаконним, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію", Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII "Про державну податкову службу", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення в ЄДРСР - 42946756).

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України "Про професійний розвиток працівників".

Статтею 12 цього Закону визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Так, зокрема, згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Позивача було призначено на посаду слідчого Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області 07.11.2015 року вперше, а тому він не міг бути призначений до проходження атестації за цією посадою до 07.11.2016 року.

За таких обставин, суд вважає, що позивача було безпідставно включено до переліку осіб, які повинні були пройти атестацію в органах Національної поліції України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Аналогічний обов'язок Національної поліції України та її посадових і службових осіб щодо застосування положень Конвенції у своїй діяльності встановлений положеннями ч.2 ст.6 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини орган влади, який не є судом держави, для виконання ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, може розглядатись як "суд" у змістовному значенні цього терміну (рішення у справі Срамек проти Австрії (Sramek v. Austria), п.36).

Отже "суд" може являти собою орган, заснований з метою вирішення обмеженої кількості питань, за умови, що він завжди забезпечує відповідні гарантії (рішення у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (Lithgow and Others v. United Kingdom), п.201).

У пункті 108 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд, розглядаючи цю справу зазначає, що Вища рада юстиції (далі за текстом - ВРЮ) та парламент виконували функцію розгляду справи щодо заявника та винесення обов'язкового рішення. Отже, спершу суд повинен розглянути, чи були дотримані принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визначає терміном "суд" не тільки суди загальної юрисдикції, але й інші органи влади, які розглядають справи осіб, а тому повинні дотримуватись принципу незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.

АК № 4 створювалась відповідно до положень п.2 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465 (надалі-Інструкція) з метою вирішення конкретних питань - забезпечення проведення атестації поліцейських (п.п.2 п.2 Розділу ІІ Інструкції). Інструкцією передбачена процедура відводу членам цієї комісії (п.4 Розділу ІІІ Інструкції), порядок здійснення її функцій, визначений Розділом ІV Інструкції, також передбачено прийняття нею рішення (висновку) п.15 Розділу ІV Інструкції, яке згідно п.24 Розділу ІV Інструкції направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Згідно з п.28 Розділу ІV Інструкції, керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Таким чином, АК № 4 має всі необхідні ознаки "суду" у розумінні ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року.

Виходячи з наведеної позиції Європейського суду з прав людини, суд при розгляді цієї справи повинен встановити, чи були дотримані АК № 4 принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи позивача 01.03.2016 року та винесення нею обов'язкового для виконання рішення.

У пункті 150 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що згідно з практикою Суду, метою терміну "встановлений законом" у статті 6 Конвенції є гарантування того, "що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення від 21 червня 2011 року у справі "Фруні проти Словаччини" (Frunі v. Slovакіа), заява № 8014/07, п.134, з подальшими посиланнями).

Далі у п.151 цього ж Рішення ЄСПЛ констатовано, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі "Бускаріні проти Сан-Маріно" (Вuscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та "Посохов проти Росії" (Роsоkhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ЕСНR 2003- IV).

Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені ч.1 ст.6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до п.п.2 п.2 Розділу ІІ Інструкції у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

Згідно п.п.2 п.3 Розділу ІІ Інструкції, в атестаційних комісіях органів поліції голова комісії та секретар комісії визначаються керівником органу поліції за погодженням із Головою Національної поліції України.

Як вже встановлено судом вище, Наказом ГУ НП в Одеській області від 18.02.2016 року № 285 було затведжено персональний склад Атестаційної комісії № 4 ГУ НП в Одеській області у кількості 4 осіб, з яких 2 особи (голова комісії та секретар) - кадрові працівники органів Національної поліції України та 2 особи є представниками громадських організацій (Жбанков Леонід Леонідович - представник Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону "Сердючна служба козацької громадської безпеки"; Парастюк Олена Олександрівна, представник ГО «Цивільний фронт»).

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання визначення складу атестаційних комісій, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12, від 17.02.2015 року № 21-8а15 та положень ст.244-2 КАС України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України "Про професійний розвиток працівників".

Частиною 5 ст.11 Закону України "Про професійний розвиток працівників" передбачено, що атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первинної профспілкової організації.

У МВС України продовжено на 2016 рік дію галузевої угоди, яка укладена на 2012-2014 роки з Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ, до складу якої входять атестовані працівники міліції, що перейшли на службу до органів Національної поліції України.

Завданням цієї профспілкової організації є захист трудових та соціальних прав атестованих працівників органів внутрішніх справ, які входять до її складу в якості членів професійної спілки. Тобто, вказаний орган повинен захищати права працівників органів внутрішніх справ будь-якими визначеними законом способами, в тому числі шляхом участі представника цієї профспілкової організації у складі атестаційних комісій, які здійснюють атестацію працівників органів внутрішніх справ.

Проте, до складу АК № 4, в порушення наведеної норми закону не був включений представник профспілкової організації для забезпечення захисту прав поліцейських, з якою у МВС України укладена галузева угода.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що з протоколу Атестаційної комісії № 4 від 01.03.2016 року ОП № 15.00004181.0027757 вбачається, що до складу комісії увійшов ОСОБА_9 та відсутній в складі комісії Жбанков Л.Л., який призначався наказом ГУ НП в Одеській області від 18.02.2015 року № 285, проте доказів правомочності такого складу атестаційної комісії № 4 відповідачами до суду не надано.

Таким чином, персональний склад Атестаційної комісії № 4 було сформовано Головним управлінням Національної поліції в Одеській області всупереч вимогам законодавства, яке регламентує порядок її створення та формування персонального складу.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що Атестаційна комісія № 4, яка розглядала справу позивача за порядком її формування та персональним складом не відповідає вимозі "суду, встановленого законом".

З урахуванням позиції ЄСПЛ, яка висловлена ним у п.156 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд вважає, що при розгляді справи позивача під час проведення його атестації 03.03.2016 року відбулось порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду справи позивача "судом, встановленим законом".

Судом встановлено, що позивачу 01.03.2016 року перед початком проведення атестації не був повідомлений персональний склад АК № 4, що не давало можливості позивачу скористатись своїм правом на відвід голові, секретарю чи членам атестаційної комісії.

На офіційному сайті Головного управління Національної поліції в Одеській області інформація про склад вказаної атестаційної комісії також оприлюднена не була.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що в приміщенні АК № 4 був розміщений склад атестаційної комісії, оскільки доказів цього відповідачем суду не надано.

Крім того, в протоколі засідання АК № 4 від 01.03.2016 року ОП № 15.00004181.0027757 відсутня інформація про те, що поліцейському був доведений склад атестаційної комісії та поінформовано про наявність права на відвід голові, секретарю та членам АК № 4 з підстав, визначених п.4 Розділу ІІІ Інструкції.

У пункті 120 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що у той час процедури відводу членів ВРЮ не існувало, оскільки така процедура Законом України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" 2004 року не передбачалася. Це вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію об'єктивної безсторонності (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Мікаллеф проти Мальти" (МісаІІеf v.Маltа) [ВП], заява № 17056/06, п.п.99 та 100, ЕСНК 2009).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні констатує, що відсутність права на відвід суду, а саме: не забезпечення такого права державою або самим судом вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію об'єктивної безсторонності.

Таким чином, під час розгляду справи позивача АК № 4 (під час проходження ним атестації 01.03.2016 року) не був дотриманий принцип об'єктивної безсторонності суду через незабезпечення права на відвід голові, секретарю чи членам комісії, що згідно п.120 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, є безумовним порушенням ч.1 ст.6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду справи позивача безстороннім судом.

Як вбачається зі змісту протоколу ОП № 15.00004181.0027757 від 01.03.2016 року, членами АК № 4 під час проведення атестування позивача було досліджено наступні документи: атестаційний лист; декларацію про доходи; послужний список (форма 1); інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»; інформацію з відкритих джерел.

Відповідно до вказаного протоколу членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

Проте, вказаний протокол не містить переліку відповідних питань на відповідей на них.

Розглянувши вказані матеріали, заслухавши відповіді позивача на поставлені запитання та врахувавши результати тестування, АК № 4 прийняла рішення, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Разом з тим, вказаний протокол АК № 4 не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Також судом встановлено, що згідно атестаційного листа від 16.02.2016 року дисциплінарних стягнень за період служби у позивача немає.

Відповідно до інформації, що міститься у довідці заступника начальника відділу УКЗ ГУ НП в Одеській області від 16.02.2016 року, позивач має 2 діючих дисциплінарних стягнення у вигляді суворої догани.

Згідно інформаційної довідки начальника Ізмаїльського ВП ГУ НП в Одеській області від 16.02.2016 року позивач має одне діюче дисциплінарне стягнення.

Таким чином, в атестаційному листі позивача, довідці Заступника начальника відділу УКЗ ГУ НП в Одеській області та інформаційній довідці начальника Ізмаїльського ВП ГУ НП в Одеській області суд вбачає суперечливі дані щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, при цьому жодних посилань атестаційної комісії щодо цих суперечностей в протоколі ОП № 15.00004181.0027757 від 01.03.2016 року не наведено, що, на думку суду, свідчить про відсутність повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин відповідності чи невідповідності позивача займаній посаді.

Щодо права позивача на оскарження до суду висновку (рішення) АК № 4 суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантоване право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових й службових осіб.

Відповідно до положень ч.1 ст.6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, вказані правові норми Конституції України та КАС України надають право особі звернутись до суду, якщо рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушують її права, свободи чи інтереси.

Згідно положень п.15 Розділу ІV Інструкції результати проходження атестації поліцейським оформлюється відповідним висновком, який може бути: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно п.24 Розділу ІV Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Пунктом 28 Розділу ІV Інструкції встановлено, що керівники органів поліції, яким надано право призначання поліцейського на посаду та звільнення з посади або із служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктами 3 та 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Відповідно до п.5 Розділу VІ Інструкції встановлено, що поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією або атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції, має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення з висновком або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Тобто, МВС України текстом вказаної Інструкції та Міністерство юстиції України, зареєструвавши її, підтверджують, що висновок атестаційних комісії, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції порушують права поліцейського, а тому йому надається право на його оскарження.

Законодавством передбачено два шляхи оскарження такого висновку атестаційної комісії - згідно п.5 Розділу VІ Інструкції така скарга може бути подана поліцейським до відповідно створених апеляційних комісій або згідно положень ст.55 Конституції України та ч.1 ст.6 КАС України безпосередньо до суду.

Закон не пов'язує звернення до суду попереднім обов'язковим розглядом цієї скарги відповідною апеляційною атестаційною комісією, до того ж норми ст.55 Конституції України є нормами прямої дії для забезпечення права особи на доступ до суду, який гарантований особі ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, яке є гарантоване державою Україна та не може бути звужено або обмежено нормами національного законодавства.

Підтвердженням такої правової позиції є наступні рішення Конституційного Суду України.

Так, Конституційний Суд України своїм рішенням від 25.11.1997 року по справі №18/1148-97 за зверненням громадянки ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст.248-2 ЦПК України, згідно якого Конституційний Суд України роз'яснив, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дії чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим рішенням міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність. Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.

В своєму рішенні від 25.12.1997 року по справі №9-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що рішення АК № 4 ГУ НП в Одеській області від 01.03.2016 року, яке оформлене протоколом ОП № 15.00004181.0027757 про невідповідність позивача займаній посаді та те, що він підлягає звільненню зі служби в поліції є таким, що безпосередньо порушує його права з питань проходження публічної служби, а тому може бути оскаржене позивачем до суду згідно положень ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року, ст.55 Конституції України, ч.1 ст.6 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення АК № 4 від 01.03.2016 року, яке міститься у протоколі ОП № 15.00004181.0027757, підлягає розгляду судом.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем - АК № 4 при розгляді справи позивача 01.03.2016 року (під час проходження ним атестації не було дотримано прав та свобод позивача, гарантованих йому ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року, рішення цього органу (висновок) є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ст.3, ч.1 ст.7 Закону України "Про Національну поліцію", а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Окрім того, суд вважає, що наведена вище судова практика Верховного Суду України підтверджує висновки суду про протиправність оскарженого рішення (висновку) АК № 4 від 01.03.2016 року відносно позивача з мотиву незаконності призначення проведення атестації позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з вищевикладеного, відповідач - АК № 6 не довів суду правомірність оскаржуваного рішення (висновку), прийнятогого стосовно позивача. Тому дане рішення (висновок) підлягає скасуванню як протиправне.

Також судом встановлено, що на підставі висновку атестації від 01.03.2016 року наказом ГУ НП в Одеській області від 23.05.2016 року № 365 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_2, слідчого відділу Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Враховуючи, що наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 23.05.2016 року № 365 о/с, яким звільнено позивача зі служби в поліції, приймався на підставі висновку АК № 4 від 01.03.2016 року, який скасовується судом як протиправно прийнятий, наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 23.05.2016 року № 365 о/с також підлягає скасуванню як протиправний.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було незаконно звільнено наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 23.05.2016 року № 365 о/с.

Поновлюючи позивача на посаді, суд також відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (із змінами та доповненнями), задовольняє вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік.

Порядок та умови грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року № 499.

Згідно п.1.6. Інструкції, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 3.5.2. Інструкції встановлено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Згідно ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100, цей порядок застосовується у разі, зокрема: вимушеного прогулу.

Виходячи з вимог п.п.5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100, суд визначає середній заробіток наступним чином.

З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Одеській області від 07.10.2016 року вих.№ 1383 вбачається, що за два місяці, що передували звільненню позивача, зокрема: березень (31 день - 4370 грн.) та квітень (30 днів - 4370 грн.) 2016 року, всього 61 день (8740 грн.), середньоденне грошове забезпечення позивача складає 143,27 грн. (8740 грн./61 дн. = 143,27 грн.).

Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню за період з 23.05.2016 року по 21.10.2016 року (152 дні) складає 21777,04 грн. (143,27 грн. x 152 дні = 21777,04 грн.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення позивача на посаді слідчого Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 4370 грн., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Національної поліції України щодо проведення атестації ОСОБА_2, у цій частині позовних вимог належить відмовити, оскільки накази Національної поліції України не є предметом оскарження у даній справі і будь-яких протиправних дій стосовно атестації позивача Національна поліція України не вчиняла.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправним рішення Головного управління Національної поліції України в Одеській області в частині включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Суд зазначає, що оскільки позивач в добровільному порядку зареєструвався та пройшов атестування, він фактично реалізував рішення про включення його як поліцейського, який підлягає атестуванню.

Тому, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Національної поліції України в Одеській області в частині включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, скасуванню не підлягає, оскільки в цій частині воно реалізоване і визнання його протиправним не призведе до поновлення порушеного права позивача, тобто така вимога не є належним способом захисту порушеного права позивача.

За викладених обставин, позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Частково задовольняючи вимоги позивача, суд відповідно до ч.3 ст.94 КАС України розподіляє судові витрати між сторонами. Стягненню з відповідача підлягають судові витрати у сумі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 71, 86, ч.6 ст.128, 159-163, п.п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення (висновок) Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом від 01 березня 2016 року та зазначене у розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", який прийнятий стосовно ОСОБА_2 - визнати протиправним та скасувати.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 23 травня 2016 року № 365 о/с про звільнення на підставі п. 5 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" лейтенанта поліції ОСОБА_2 з посади слідчого Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Поновити ОСОБА_2 на посаді слідчого Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 23 травня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.05.2016 року по 21.10.2016 року в розмірі 21777,04 грн. (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят сім гривень 4 коп.), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В решті позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді слідчого Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 4370 грн. (чотири тисячі триста сімдесят гривень), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Стягнути судові витрати у сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.) з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: В.В.Андрухів

Суддя: М.М. Кравченко

Суддя: О.М. Тарасишина