Постанова № 62212653, 17.10.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
17.10.2016
Номер справи
822/1748/16
Номер документу
62212653
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Копія

Справа № 822/1748/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т. при секретаріКоваль Д.Л. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Бударт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому, враховуючи заяву про зміну позовних вимог від 03.10.2016 р. (т.2, с.130-136), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2016 р. за №0000591403, №0000611403, №0000621403, №0000631403 та від 01.09.2016 р. за №0001482200.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що висновки податкового органу про нереальність взаємовідносин позивача із ТОВ "Агросмарт-70", ТОВ "Бастіон-Тайм", ПП "Метінвест-80" є безпідставними та необґрунтованими.

Відсутність ж у податковій накладній (виписаній ПП "Ренесанс стиль") коду товару згідно УКТ ЗЕД не призвело до будь-яких негативних наслідків для державного бюджету, а тому є формальним недоліком. Крім того, ПП "Ренесанс стиль" було зареєстровано розрахунок коригування до податкової накладної та усунуто вказаний недолік.

Стосовно висновку про необхідність донарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору, який зроблений на підставі договору переведення прав та обов'язків, то такий є безпідставним, оскільки ПП "Бударт" (первісний лізингоодержувач) автомобіль у власності не мав, і ОСОБА_3 (новий лізингоодержувач) у власність не передавав. Правовим наслідком проведеної операції є лише заміна сторони у договорі фінансового лізингу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Стосовно поданого представником відповідача вироку щодо директора ТОВ "Агросмарт-70" ним додатково було відмічено, що господарські операції між позивачем та таким контрагентом не були предметом досудового розслідування і судового розгляду. Крім того, рішення суду по справі №813/2050/16, яким стягнуто із ТОВ "Агросмарт-70" податковий борг (в т.ч. стосовно того, який утворився за результатами спірних взаємовідносин) додатково підтверджує здійснення операцій.

Також ним було подано довідку ПрАТ «Мамалигівський гіпсовий завод» від 10.10.2016 за №158, згідно якої такий завод (виробник будівельних сумішей, в т.ч. будівельної штукатурки) підтвердив укладення договорів на поставку виробленої продукції (в т.ч. машинної штукатурки) із ТОВ "Агросмарт-70", ТОВ "Бастіон-Тайм", ПП "Метінвест-80".

Представник відповідача в задоволенні позовних вимог просила відмовити. Додатково відмітила, що згідно вироку у кримінальній справі №464/4809/16-к від 29.06.2016 року директора ТОВ "Агросмарт-70" визнано винуватим по ч.2,3 ст.27. ч.2 ст.205 КК України, у зв'язку із здійсненням незаконної діяльності щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання та безпідставного формування податкового кредиту реально-діючим підприємствам.

У зв'язку із наведеним звертає увагу на правові позиції Верховного суду України, викладені у постановах від 19 квітня 2016 року (№ 21-4985а15), 5 березня 2012 року (№ 21-421а11), згідно яких податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг..

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, враховуючи наступне.

Як встановлено судом, в період з 11.05.2016 року по 31.05.2016 року працівниками відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку приватного підприємства "Бударт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.09.2013 по 31.03.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 05.09.2013 р. по 31.03.2016 р., про що складено акт №0035/22-01-14-03/38860432 від 07.06.2016 р.

В акті перевірки було встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 149248 та ПДВ в розмірі 250948 грн., не відображення в Податковому розрахунку за формою 1-ДФ за 4 квартал 2015 р. відомостей щодо передачі автомобіля фізичній особі ОСОБА_3 та відповідного нарахування податку, не нарахування та несплату податку на доходи фізичних осіб на суму 160548,36 грн., не нарахування та несплату військового збору на суму 10450,76 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.06.2016 р. за:

1) №0000581403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 149248 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 134 грн.;

2) №0000591403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 250948 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 62737 грн.;

3) №0000611403, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 160548,36 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 40137,09 грн., а також нараховано 13818,6 грн. пені;

4) №0000621403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується подат. агентами із доходів платника податку у сумі 510 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

5) №0000631403, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у сумі 10450 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2612,69 грн.

Згідно рішення ДФС України від 01.09.2016 про результати розгляду скарги ПП "Бударт" на податкові повідомлення-рішення 24.06.2016, податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 №0000581403 (щодо грошового зобов'язання по податку на прибуток) скасовано в частині донарахованої суми податку на прибуток по операціях за 2015 - 2016 роки, щодо яких підтверджено здійснення оплати ПП "Бударт" на користь контрагентів, і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення №0000591403, №0000611403 та №0000631403 - залишено без змін.

У зв'язку з прийнятим рішенням ДФС України, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0001482200 від 01.09.2016 року про сплату грошового зобов'язанням податку на прибуток в сумі 5921 грн. - що складає суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Агросмарт-70".

Досліджуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, та надаючи їм правову оцінку, суд звертає увагу на наступне.

Так, податковим органом в акті перевірки відмічено, що контрагенти позивача - ТОВ "Агросмарт-70", ТОВ "Бастіон-Тайм", ПП "Метінвест-80" задіяні в схемі ухилення від сплати податків, про що зазначено в судових ухвалах Сихівського районного суду м.Львова.

Стосовно ПП "Метінвест-80" - також зазначено про відсутність у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних прізвища особи, що отримала товар, посади осіб, реквізити довіреностей на отримання ТМЦ - що не дає можливість встановити осіб, які отримували ТМЦ від ПП "Метінвест-80"". В ТТН також не відображено конкретних адрес завантажень/розвантажень ТМЦ.

В ТТН відсутні відомості щодо супровідних документів на вантаж та вартості ТМЦ, відсутня інформація щодо супровідних документів, що посвідчують якість товару - до перевірки надано лише протокол радіаційного контролю будівельного матеріалу та сировини від 04.06.2015 р. за №19 та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.11.2015.

Також перевіркою встановлено відсутність трудових ресурсів, матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення, тимчасового зберігання обсягів товару в обмежені проміжки часу.

Отже, відповідачем зроблено висновок, що до перевірки надано ТТН та видаткові накладні, які не оформлені згідно вимог чинного законодавства (не вказані конкретні адреси, за якими відбувся відпуск та отримання будівельних матеріалів, відсутні прізвища посадових осіб, які отримували ТМЦ, не зазначено довіреність, відповідно до якої здійснювалось отримання товару, відсутні відомості щодо супровідних документів на вантаж та не вказано суму, на яку відпущено ТМЦ).

Стосовно ТОВ "Агросмарт-70"- в акті перевірки враховано відсутність у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних прізвища особи, що отримала товар, реквізити довіреностей на отримання ТМЦ - що не дає можливість встановити осіб, які отримували ТМЦ від ТОВ "Агросмарт-70". В ТТН також не відображено конкретних адрес завантажень/розвантажень ТМЦ.

Також перевіркою встановлено відсутність трудових ресурсів, матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення, тимчасового зберігання обсягів товару в обмежені проміжки часу.

До перевірки надано протокол радіаційного контролю будівельного матеріалу та сировини від 04.06.2015 р. за №19, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.11.2015, радіаційний сертифікат №14-01/587, виданий 5.06.2015 - які не відповідають датам виписаних документів на поставку ТМЦ (лютий-березень 2015).

Також враховано інформацію від ДПІ у Личаківському районі ГУ ДФС у Хмельницькій області про неможливість проведення перевірки ТОВ "Агросмарт-70" за період з 01.01.2015 по 28.02.2015.

Стосовно ТОВ "Бастіон-Тайм" - враховано відсутність у видаткових накладних реквізитів довіреностей на отримання ТМЦ, в окремих - також прізвища та посади особи, що отримала товар, - що не дає можливість встановити осіб, які отримували ТМЦ від ТОВ "Бастіон-Тайм". В ТТН також не відображено конкретних адрес завантажень/розвантажень ТМЦ.

До перевірки надано протокол радіаційного контролю будівельного матеріалу та сировини від 04.06.2015 р. за №19, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.11.2015, радіаційний сертифікат №14-01/587, виданий 5.06.2015 - однак останніх два документа не відповідають датам виписаних документів на поставку ТМЦ (травень-червень 2015).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що використання в будівництві машинної штукатурки потребує наявності спеціальної техніки, однак перевіркою не встановлено наявність у ПП "Бударт" або в оренді таких засобів. Отже, перевіркою зроблено висновок про придбання ПП "Бударт" лише пакету первинних документів з метою формування показників бухгалтерського та податкового обліків, та як наслідок - несплати податків до бюджету.

Стосовно ПП "Ренесанс Стиль", в акті перевірки зазначено, що ПП "Бударт" віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операції з придбання опалювального обладнання (котел парапетний Demrad Heпto) на суму ПДВ 53078 грн. У видатковій накладній відсутні прізвища, посади осіб та не вказано реквізити довіреностей на отримання ТМЦ. Надані до перевірки сертифікат відповідності свідчить, що котел є імпортованим, однак податкова накладна не містить такого обов'язкового реквізиту, як код УКТ ЗЕД.

Крім того, податковим органом встановлено завищення податкового кредиту за рахунок двічі включених сум податку (згідно податкової накладної №104 від 30.04.2015) до складу податкового кредиту квітня 2015 р. на загальну суму 653 грн. по взаємовідносинах із ПАТ «ЛЗЗБВ №2», а також за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені первинними документами на загальну суму 1717 грн. (податкова накладна №174 від 21.04.2015, виписана за результатами взаємовідносин із ТОВ «Бетонікс»). В даній частині (653 та 1717 грн.), згідно пояснень представника позивача, податкове повідомлення-рішення не оскаржується.

Суд враховує, що між ПП "Бударт" (покупець) із ТОВ "Агросмарт-70" (продавець) 06.02.2015 р. за №14 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця будівельні матеріали та інші матеріали та товари, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість відповідно до умов цього договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, сумарна вартість партії визначається у накладних (п.1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору якість продукції повинна відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ, тощо, якими встановлені вимоги щодо її якості, та сертифікату якості заводу-виробника.

Згідно п.5.1 Договору приймання продукції за кількістю та якістю покупець здійснює в момент її одержання на складі продавця.

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкові та видаткові накладні, витяги з єдиного реєстру податкових накладних, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по особовому рахунку (про оплату за ТМЦ), листування з контрагентом, акт звірки.

Між ПП "Бударт" (покупець) із ТОВ "Бастіон Тайм" (продавець) 20.04.2015 р. за №4 було укладено договір поставки, згідно якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця будівельні матеріали та інші матеріали та товари, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість відповідно до умов цього договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, сумарна вартість партії визначається у накладних (п.1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору якість продукції повинна відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ, тощо, якими встановлені вимоги щодо її якості, та сертифікату якості заводу-виробника.

Згідно п.5.1 Договору приймання продукції за кількістю та якістю покупець здійснює в момент її одержання на складі продавця.

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкові та видаткові накладні, витяги з єдиного реєстру податкових накладних, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по особовому рахунку (про оплату за ТМЦ), листування з контрагентом, акт звірки, радіаційний сертифікат.

Між ПП "Бударт" (покупець) із ПП "Метінвест-80" (постачальник) 02.09.2015 р. за №11 було укладено договір поставки, згідно якого постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця будівельні матеріали та інші матеріали та товари, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість відповідно до умов цього договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю, сумарна вартість партії визначається у накладних (п.1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору якість продукції повинна відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ, тощо, якими встановлені вимоги щодо її якості, та сертифікату якості заводу-виробника.

Згідно п.5.1 Договору приймання продукції за кількістю та якістю покупець здійснює в момент її одержання на складі продавця.

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкові та видаткові накладні, витяги з єдиного реєстру податкових накладних, товарно-транспортні накладні, банківські виписки по особовому рахунку (про оплату за ТМЦ), листування з контрагентом, акт звірки, протокол радіаційного контролю.

Також позивачем було надано докази використання придбаних у ТОВ "Агросмарт-70", ТОВ "Бастіон-Тайм", ПП "Метінвест-80" ТМЦ (гіпсової, машинної штукатурки) у власній господарській діяльності - договір генерального підряду на капітальне будівництво від 02.02.2015 №01/02/15 (укладеним із ЖБК «Галичина А.М.», договір генерального підряду на капітальне будівництво від 01.07.2014 №01/07/14 (укладеним із ЖБК «Винники-1», акти списання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд вважає, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів/послуг у межах господарської діяльності.

При цьому наявними в справі доказами не підтверджуються висновки податкового органу щодо нездійснення господарських операцій позивача з контрагентами (ТОВ "Агросмарт-70", ТОВ "Бастіон-Тайм", ПП "Метінвест-80"), викладені в акті перевірки.

Суд звертає увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції.

Крім того, відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав достатньо належних доказів, які свідчать про придбання та використання ним товару у межах спірних правовідносин.

Незначні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, зазначені в акті перевірки (відсутність прізвища та посади особи, яка отримала ТМЦ, реквізитів довіреностей), не впливають на суть здійснених господарських операцій, дають можливість їх ідентифікувати, тому не можуть втратити статусу первинного документа.

Щодо посилання представника відповідача на вирок у кримінальній справі №464/4809/16-к від 29.06.2016 року, згідно якого директора ТОВ "Агросмарт-70" визнано винуватим по ч.2,3 ст.27. ч.2 ст.205 КК України, у зв'язку із здійсненням незаконної діяльності щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання та безпідставного формування податкового кредиту реально-діючим підприємствам, суд зазначає наступне.

В зазначеному вироку встановлено, що обвинувачений призначив себе на посаду директора, достовірно знаючи, що не буде здійснювати організаційно-розпорядчі функції керівника, а лише документально буде числитися службовою особою. Такі дії надавали можливість лише документально оформляти нібито проведення господарських операцій, для відображення фіктивних господарських операцій у податковому обліку та конвертації безготівкових коштів у готівкові. Під прикриттям, зокрема, ТОВ „Агросмарт-70, здійснювалась діяльність по наданню податкової вигоди для третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобов'язань, не звітували до податкових органів та здійснювали господарські операції через фіктивних посередників.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Дана норма поширюється лише на особу, щодо якої постановлено вирок або прийнято постанову. Тому для суду є обов'язковими лише обставини щодо цієї особи, а не щодо інших осіб. Порушення ТОВ "Агросмарт-70" вимог законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність усіх його господарських операцій, зокрема, з позивачем.

Тобто, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її злочин, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, що коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що вони були безпосередньо залучені до таких зловживань (рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим органом не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків.

Крім того, покупець товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність такого контрагента. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод може слугувати підставою для негативних наслідків для такого платника. При цьому такий висновок може ґрунтуватись лише на належних та допустимих доказах.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

При цьому суд враховує, що згідно довідки ПрАТ «Мамалигівський гіпсовий завод» (виробник будівельних сумішей, в т.ч. машинної штукатурки, котра купувалась позивачем у ТОВ "Агросмарт-70", ТОВ "Бастіон-Тайм", ПП "Метінвест-80") від 10.10.2016 за №158, таким заводом підтверджено укладення договорів на поставку виробленої продукції (в т.ч. машинної штукатурки) із ТОВ "Агросмарт-70", ТОВ "Бастіон-Тайм", ПП "Метінвест-80". Також зазначено, що на виконання укладених договорів здійснювалось постачання на вказані фірми протягом періоду з січня 2015 р. по березень 2016 р.

В зв'язку з тим, що між позивачем та ТОВ "Агросмарт-70" підтверджені господарські операції, правові позиції Верховного суду України, викладені у постановах від 19 квітня 2016 року (№ 21-4985а15), 5 березня 2012 року (№ 21-421а11, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Суд також вважає, що не є вірними посилання відповідача на відсутність/невідповідність документів відповідності якості продукції, як на одну з підстав безтоварності операцій, оскільки за змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві. При цьому право використання сертифікованої чи не сертифікованої продукції у власній господарській діяльності належить безпосередньо позивачу, який здійснює діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку.

До того ж, придбані ТМЦ (машинна, гіпсова штукатурка) придбавались позивачем не у виробника таких товарів, а у посередників.

Суд звертає увагу на те, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази, якими відповідач обґрунтовує своє рішення, є обов'язковими, однак не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товару) безпосередньо з конкретними контрагентами.

Отже, за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по господарським операціям, які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту (на суму 46384 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Агросмарт-70", на суму 15078 грн - із ТОВ "Бастіон-Тайм", на суму 134038 грн - із ПП "Метінвест-80") за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Стосовно ПП "Ренесанс Стиль". ПП "Бударт" віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операції з придбання опалювального обладнання (котел парапетний Demrad Heпto) на суму ПДВ 53078 грн. Наданий до перевірки сертифікат відповідності свідчить, що котел є імпортованим, однак податкова накладна не містить такого обов'язкового реквізиту, як код УКТ ЗЕД.

Так, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені п. 201.1 cт. 201 ПК України вимоги, зокрема і код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У свою чергу, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, визначальним для віднесення до податкового кредиту суми податку є факт реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що податковим органом не заперечується.

В подальшому ПП "Ренесанс стиль" було зареєстровано розрахунок коригування від 27.05.2016 до податкової накладної від 07.08.2015 та було усунуто вказаний недолік стосовно відсутності коду УКТ ЗЕД.

Таким чином, на момент перевірки (з 11.05.2016 по 31.05.2016) суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, були підтвердженими згідно податкової накладної, оформленої згідно вимог ст. 201 ПК України.

Отже, визначення відповідного зобов'язання за результатами взаємовідносин із ПП "Ренесанс стиль" є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 24.06.2016 р. за №0000591403 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 248578 грн. та в розмірі 62145 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слід визнати протиправним та скасувати.

Враховуючи, що судом встановлено реальність господарських відносин позивача із ТОВ "Агросмарт-70", податкове повідомлення-рішення №0001482200 від 01.09.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5921 грн. (що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Агросмарт-70", та було прийняте за тими ж підставами, що вказані вище) також є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно визначення податку з доходів фізичних осіб.

В акті перевірки вказано, що в порушення п. 162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.164.1, п.164.3 ст.164, абзацу "е" п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, податковим агентом ПП "Бударт" не нарахований та не сплачений до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 160548.36 грн. по отриманому фізичною особою ОСОБА_3 додатковому благу - автомобілю ВМW Х6, 2013 року випуску, вартістю 645207,47 грн. з ПДВ. Також, ПП "Бударт" в Податковому розрахунку за формою 1-ДФ за 4 квартал 2015 року не відображено отримання фізичною особою ОСОБА_3 додаткового блага в сумі 645207,47 грн.

Так, ПП "Бударт" (первісним лізингоотримувачем) було підписаний трьохсторонній договір про переведення прав та обов'язків віл 04.12.15 р. з лізингодавцем - ТОВ "Український лізинговий фонд" та новим лізингоодержувачем - громадянином ОСОБА_3 Відповідно п. 1 договору первісний лізингоодержувач переводить на нового лізингоодержувача свої зобов'язання (в тому числі щодо сплати лізингових та інших платежів) за договором фінансового лізингу №3163-01/09/14-СН від 15.09.14, що є невід'ємною частиною Генерального договору фінансового лізингу №3163 від 15.09.14, укладеного між лізингодавцем та первісним лізингоодержувачем, а новий лізингоодержувач приймає на себе зазначені зобов'язання первісного лізингоодержувача за договором фінансового лізингу.

Згідно договору від 04.12.2015, укладеного між позивачем та ОСОБА_3, новий лізингоодержувач за отримання прав та обов'язків, які переведені на нього згідно Договору про переведення прав і обов'язків від 04.12.2015, виплачує первісному лізингоодержувачеві винагороду в розмірі 645207,47 грн. Така винагорода сплачується, починаючи з січня 2017 р. протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

Відповідно до абз «е» п.п.164.2.17 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Представником відповідача зазначено, що перевіркою не встановлено фактичного виконання сторонами умов договору від 04.12.15, щодо виплати громадянином ОСОБА_3 первісному лізингоодержувачу ПП "Бударт" винагороди в розмірі 645207,47 грн. За даними бухгалтерського обліку по фізичній особі ОСОБА_3 дебіторська заборгованість не рахується.

Однак у спірному випадку ПП "Бударт" не здійснювалась передача автомобіля (додаткового блага) фізичний особі ОСОБА_3, а підприємство не є податковим агентом при виплаті доходу від такої операції. Так, позивач не був власником автомобіля, передача прав була здійснена з оплатною умовою, а тому він не є відповідальною особою за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку з доходів фізичних осіб.

Тому податкові повідомлення-рішення №0000611403 та №0000621403 від 24.06.2016 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно військового збору.

Перевіркою повноти сплати до бюджету військового збору встановлено його заниження й в сумі 10450,76 грн. Так, згідно акту перевірки, в порушення вимог пп.168.1.1, 168.1.4 п.164.1, абзацу "е" п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.3, п. 164.5 ст.164, пп168.4.4, п.168.4 статті 168 ПоК України , податковим агентом - ПП "Бударт" не нараховано та не сплачено військовий збір за ставкою 1.5% в сумі 9678,11 грн. по отриманому фізичною особою ОСОБА_3, додатковому благу - автомобілю ВМW Х6, вартістю 645207,47 грн. з ПДВ, а військовий збір в сумі 772.65 грн. при виплаті заробітної плати за жовтень 2015 року перерахований на інший рахунок бюджетної класифікації.

Стосовно сплати військового збору по отриманому, на думку податкового органу, фізичною особою ОСОБА_3 додатковому благу - автомобілю ВМW Х6, судом встановлено безпідставність такого висновку, а тому визначення такого зобов'язання в сумі в сумі 9678,11 грн. є протиправним.

Стосовно суми військового збору в розмірі 772.65 грн., котра при виплаті заробітної плати за жовтень 2015 року перерахована на інший рахунок бюджетної класифікації, суд зазначає наступне.

Така сума була задекларовано позивачем самостійно (а тому не могла бути визначена податковим органом), будь-якого ухилення від сплати податку з боку позивача не було.

При цьому, сплачена позивачем сума була зарахована на єдиний казначейський рахунок, тому помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений ПК строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 16 червня 2015 року №21-377а15.

Крім того, згідно п.59.1, 59.5 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тому визначення позивачу такого грошового зобов'язання у формі податкового повідомлення-рішення з нарахуванням штрафних санкцій є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 р. №0000631403 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1,3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Згідно платіжного доручення №1001638308 від 08.09.2016 року позивачем сплачено 10373,23 грн. судового збору.

Суд враховує, що позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог від 03.10.2016 р. (згідно якої оскаржене податкове повідомлення-рішення №0000581403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 149248 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 134 грн. - фактично замінено на податкове повідомлення-рішення №0001482200 від 01.09.2016 року про сплату грошового зобов'язанням податку на прибуток в сумі 5921 грн.), що призвело до зміни розміру суми судового збору, яку необхідно було сплатити.

При цьому, згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, переплачена сума судового збору в розмірі 2144,25 може бути повернутою позивачу за його клопотанням.

Враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, на користь позивача слід присудити суму судового збору, пропорційно задоволеним вимогам, а саме - 8184,54 грн. (8228,98 - 44,44).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 24.06.2016 р. за №0000611403, №0000621403, №0000631403 та від 01.09.2016 р. за №0001482200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 24.06.2016 р. за №0000591403 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 248578 (двісті сорок вісім тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. та в розмірі 62145 (шістдесят дві тисячі сто сорок п'ять) грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь приватного підприємства "Бударт" судові витрати в сумі 8184 (вісім тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 54 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2016 року

Суддя/підпис/У.Т. Данилюк"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк

Попередній документ : 62193842
Наступний документ : 62212698