Постанова № 62212102, 24.10.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року № 813/1554/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Булавко О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо стягнення 87 грн. 15 коп. як плати за послуги щодо оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 304 грн. 32 коп. як плати за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон та про зобов'язання повернути зайво сплачені кошти.

Підставою позовних вимог є те, що відповідач, на думку позивача, протиправно витребував для видачі паспорту платежі: платних послуг ДМС (вартість послуг - 87 грн. 15 коп.) та за бланк паспорта (вартість бланка - 304 грн. 32 коп.).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

ОСОБА_2.18.02.2016 року отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 19.01.2016 року, а 23.02.2016 року подала заяву про повернення їй платежів за оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон у сумі 391 грн. 47 коп.

Листом від 25.03.2016 року за вих. №02-05/5576 відповідач повідомив позивача про те, що може надати послугу із оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише після отримання платіжних документів, які б підтверджували сплату:

- послуг ДМС - в розмірі 87 грн. 15 коп. відповідно до п.27 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року за №1098;

- вартості бланкової продукції - в розмірі 304 грн. 32 коп. відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року та примітки до даної постанови.

Не погоджуючись з наведеними діяннями відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду про визнання неправомірними дій щодо неповернення відповідачем незаконно сплачених коштів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначається Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року за № 3857-XII, з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ст.7 даного Закону, правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

На реалізацію вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 31 березня 1995 року № 231, якою затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.

Як передбачено п.10 зазначених Правил, для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається:

заява-анкета встановленого зразка;

паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається);

копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи;

дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем було надано усі вищенаведені документи.

Зокрема, в матеріалах справи наявна квитанція №ПН4951 від 30.12.2015 року про оплату вартості бланкової продукції в розмірі 340 грн. 32 коп. та квитанція №ПН4929 від 30.12.2015 року про оплату послуг ДМС в розмірі 87 грн. 15 коп.

Згідно зі ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року за №7-93, з наступними змінами та доповненнями, платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

До об'єктів справляння державного мита належить, зокрема, державне мито за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 10 х 17 грн. (статті 2, 3 Декрету).

Разом з цим, у пункті 27 розділу I Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання (на який посилається відповідач у своїй відповіді), визначено розмір плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що становить 87 грн. 15 коп.

Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка). Тому він не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

Крім того, суд вважає неправомірними дії відповідача стосовно його вимог зі сплати вартості бланка паспорта у зв'язку з тим, що в Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року за № 1098, не встановлено розмір такого відшкодування, не передбачають його й Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.

При цьому, докази, які б підтвердили вартість бланка паспорта, відповідач не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги відповідача надати документи та сплатити платежі за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, не передбачені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення - спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини, є безпідставними та неправомірними.

Саме таке застосування вищенаведених правових норм відображено у постанові Верховного суду України від 03.12.2013 року у справі №21-416а13, а тому, у відповідності до вимог ст.244-2 КАС України, згадана постанова враховується судом. При цьому, суд не знайшов підстав для відступлення від згаданої правової позиції.

З врахуванням згаданої постанови Верховного суду України та того, що вона є обов'язковою для всіх суб'єктів владних управлінських функцій, судом не беруться до уваги мотиви фактичної відмови у поверненні коштів.

При цьому, судом враховано те, що позивач просить визнати протиправним дії щодо незаконно стягнутих коштів, а такі дії не були вчинені, оскільки позивачем у добровільному порядку сплачені кошти, а на прохання повернути відповідачем була надана фактична відмова, відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.

Одночасно, суд у відповідності до положень ч.2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо фактичної відмови у поверненні коштів відповідно до листа від 25.03.2016 року за вих. №5576.

Щодо вимоги про спонукання до вчинення дій слід зазначити таке.

Згідно із квитанціями №ПН4951 від 30.12.2015 року (а.с. 33) та №ПН4929 від 30.12.2015 року (а.с. 34) позивачем було сплачено вартість бланкової продукції та послугу ДМС.

Враховуючи те, що згадані суми коштів не є податками, зборами, платежами та іншими доходами бюджету, коштами від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, повернення таких коштів здійснюється у відповідності до положень Цивільного кодексу України, а не Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року за №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.

Так, відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З урахуванням наведеної норми вимога позивача про спонукання до вчинення дій підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтований та підставний в частині зобов'язання відповідача повернути кошти позивачу за послуги щодо оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та плати за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон. В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити, вийшовши за межі позовних вимог та визнавши протиправними дії щодо відмови у поверненні коштів відповідно до листа від 25.03.2016 року за вих. №5576.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повернути ОСОБА_3 зайво сплачені грошові кошти в сумі 391грн. 47 коп. (87 грн. 15 коп. за послуги щодо оформлення та видачу паспорта та 304 грн. 32 коп. за бланк паспорта) за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду закордон.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити

4. Визнати дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо фактичної відмови у поверненні коштів відповідно до листа від 25.03.2016 року за вих. №02-05/5576.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на користь ОСОБА_3 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

7. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 жовтня 2016 року.

Суддя В.Я.Мартинюк